Житомирські міські легенди та перекази про містичне. Загадковий Житомир у дев'яності роки

Житомирські міські легенди та перекази про містичне. Загадковий Житомир у дев'яності роки
90-ті роки у Житомирі

Вже тривалий час ми розповідаємо цікаві історії із життя житомирян в різні епохи. Інколи наша розповідь про професію двірника, як це було в минулих випусках, а інколи про те, що вживали в їжу наші пращури та чим кухня сучасного Житомира відрізняється від кухні років з 300 тому.

В одному із випусків ми згадували таємничі історії стародавнього Житомира. Цього разу ми вирішили присвятити нашу розповідь таємницям та загадкам Житомира більш сучасного. Ну майже сучасного. Ми розповідатимемо про загадковий Житомир в останнє десятиріччя двадцятого століття. Це були роки майже на межі віків і тисячоліть. Напевно, переломні моменти в календарі відображалися і на реаліях нашого життя. Більшість випадків, про які ми зараз згадаємо, ще пам’ятають сучасні житомиряни, адже пройшло тільки тридцять років з моменту, коли після розпаду Радянського Союзу наша держава занурилися у бурхливі дев’яності. Хтось згадує ці часи з моторошним відчуттям, а хтось просто посміхнеться. За якихось десять років наше життя змінилося настільки кардинально, що наступне покоління виросло вже у зовсім іншій державі. 

Житомир у бурхливі дев'яності та чарівник у телевізорі

Чому ми вирішили згадати Житомир саме у дев'яності роки? Напевно, тому, що про це можна написати книгу. Але ми обмежимося невеличким нарисом. У чому була незвичність тієї доби? Молодь за підручниками історії повторить незрозумілі фрази про становлення політичного життя країни, про кризу та про багато чого іншого. Загалом це зрозуміло. Але подивимося на наше місто з іншого боку. І тут важко визначитися з термінами. Згадується відвертий кримінал спритних типів і божевілля їхніх жертв, розгул фантазії та поєднання непоєднуваного. Коли читаємо матеріали тих років, то важко не назвати це масовим божевіллям. Але то була одна із граней побутового життя житомирян, нашого міста та дивовижного Полісся.

Наприкінці вісімдесятих років Комуністична партія СРСР активно реалізовувала політику перебудови. Багато хто міг дозволити собі те, чого раніше сувора влада не дозволяла. На екранах радянського телебачення з'явився «чарівник» Алан Володимирович Чумак. Професійний журналіст часів жорстокого тоталітаризму за наказом зверху готував викривальні статті проти підпільних цілителів-шарлатанів. Але вночі він відчував насиченість якоюсь енергією. Коли прийшла вольниця і партія сказала: «Роби що хочеш, вір у що хочеш, живи як хочеш», ця «якась енергія» повела Алана Чумака туди, де він колись працював, – на Центральне телебачення СРСР. Протягом майже десяти років (1988–1998) під час телевізійних сеансів Алан Володимирович «заряджав» позитивною енергією воду, креми, мазі тощо. Житомиряни також були в захваті від цього. Жінки заздалегідь наповнювали трилітрові банки водопровідною водою, ставили креми, ліки перед екраном телевізора та буквально мліли, слухаючи вкрадливий голос Алана. Він, як казковий чарівник, водив руками в повітрі і заряджав, заряджав… 

Якщо лікарі наважувалися щось критичне сказати про «творчість» Алана Чумака та про його «заряджену» воду, то ризикували отримати міцний заряд ненависті та гніву. Хворі завдавали собі шкоди, запускаючи свої хвороби і покладаючись виключно на чудодійно заряджену воду. Це перетворювалося на якийсь масовий психоз. Одному з авторів цієї публікації довелося спілкуватися з хворою на онкологію, яка вирішила, що лікарі їй на першій стадії захворювання ні до чого, і вона лікувалася, вживаючи виключно «заряджену» позитивною енергією воду. Лікарі не змогли їй допомогти, адже до них жінка звернулася на останній стадії захворювання, коли пухлина почала розкладатися всередині. Але і на цьому етапі, відчуваючи близький кінець, жінка, ніби зомбі, продовжувала пити «лікуючу» воду від телевізора.

Сьогодні таке лікування – вимушена альтернатива для тих, кому недоступна традиційна, науково обґрунтована доказова медицина. А тоді здавалося, що у частини населення критичне мислення відключилося раз і назавжди. Це була майже колективна шизофренія в розмірах всієї держави. 

На допомогу Алану Чумаку, якому, як він стверджував, невідомі голоси наказували лікувати людей (ну ви зрозуміли, що це було), прийшов професійний лікар-психотерапевт, «чудотворець» і «рятівник світу» Анатолій Михайлович Кашпіровський. Він дистанційно, на телемості, під час хірургічних операцій знеболював пацієнток. Потім стали виходити телепередачі з його участю, на яких він усіх телеглядачів зцілював від усіх недуг, негараздів та проблем. Бідолашні житомирянки, як вони металися між сеансами Алана та Анатолія. Волосся в бігуді, діти уплітають вечерю, чоловік занурений у теплу ванну відпочивати (його пускати до телеекрана не можна, все зіпсує своїми питаннями та жартами), а свідома житомирянка вже заряджає воду, зцілюється від недуг, омолоджується та оновлюється духом. Вранці, подивившись у дзеркало, вона бачить лише відмінний результат, своє прекрасне обличчя і помічає, що фігура стала стовідсотково кращою. І нехай тільки хто в цьому засумнівається!

Всі на захист прав привидів!

Центральне телебачення СРСР впливало на свідомість, хвилювало сплячі розуми житомирян. По телевізору безперервно розповідали про інопланетян, про невпізнані літаючі об'єкти (НЛО). Сивочолі вчені, колишні військові і просто незрозумілі люди – всі розповідали і розповідали про різні дива. Всі ЗМІ СРСР, особливо ті, що належали комуністичній партії, на всі лади співали про таємничу снігову людину, полтергейст (таємничі шуми, стуки, биття посуду, несподівані поломки меблів), про чудо-ліки, які вже є, але проклята комуняцька влада не дає їх народові. Якими тільки солов'ями не співали про таємничі технології, енергії, торсіонні поля, якими поневолюють людей. Як тут не згадати радянський фільм «Буратіно», де шахраї кіт Базиліо та лисиця Аліса співають: «Поки ще живуть на світі дурні, ми не прихильники розбою – їм з три короби набрешеш і роби з ними, що заманеться». 

У 90-ті роки у Житомирі був невеличкий скандал, коли одна особа почала стверджувати, що розмовляє з привидами померлих. Тоді до неї вишикувалася величезна черга бажаючих поспілкуватися з померлими рідними. Причому більшість клієнтури була з вищою освітою, інтелігентні особи. Оскільки події розгорталися у звичайній квартирі багатоповерхового будинку, то злі сусіди, які виявилися завзятими релігійними віруючими, викликали батюшку з однієї з церков освятити будинок. Після чину освячення та вигнання бісів привиди дійсно зникли. Мабуть, освячення чи просто збільшена лікарями доза галоперідолу допомога, але тут ми нічого стверджувати не можемо, адже це – лікарська таємниця. І тут на їхній захист (уточнюємо – захист прав привидів) встали постійні клієнти цієї особи. Вони заявили, що привиди також мають власні права. Чим закінчилася ця історія, нам невідомо, адже часи були бурхливі і раптово всі розмови про права привидів припинилися. 

Треба зауважити, що всі ці оповідання, статті, телепрограми дійсно впливали на мозок людей. Хтось бігав на мітинги, а хтось бігав за місто ловити НЛО. В одному з минулих випусків ми згадували про те, як напередодні появи однієї з комет люди повірили в те, що це – космічний інопланетний корабель, який повинен був приземлитися в районі бункера Гіммлера під Новогуйвинськом, що майже поряд з обласною психіатричною лікарнею. 

Якщо житомирські шукачі НЛО виявляли об'єкти інших світів і галактик, що світяться, іскряться виключно на території Житомирської обласної психіатричної лікарні, то «дослідникам» НЛО сильно щастило. Їх тепло і з увагою приймали інопланетяни (психіатри), у «зіркольоті» безкоштовно забезпечували ліжком, харчуванням, теплою каютою та повертали на грішну, веселу житомирську землю. Але тоді вже дах їхав у лікарів, коли за добу до них доставляли по кілька пацієнтів, які розповідали майже одну і ту ж історію про космічний корабель, на якому прилетять за ними боги! Після повернення «дослідники» НЛО сумно тинялися вечірнім нудним містом і ні-ні та здіймали свій погляд, повний надії, до зірок, звідки мало прилетіти блаженне щастя. Але у реальному житті прилітали тільки підвищення цін, безробіття, злидні і злодії. Все те, чого сьогодні є вдосталь. Так і в наші часі комета пролетіла повз земну кулю, і очікуючих на незабутню космічну пригоду у Новогуйвинському майже не стало. До речі, наші житомирські психи просто чекали на космічний корабель, не демонструючи агресії. А ось їхні американські «побратими» по космічній одіссеї на той час і з тією ж метою масово труїли себе барбітуратами.

Далі буде

Руслан Мороз, Ігор Гарбуза 

Читайте також:

Що їли наші пращури: старовинні страви стародавнього Житомира. Продовження.

Що саме їли наші пращури: старовинні страви стародавнього Житомира.

Житомирські міські легенди та перекази про містичне. Що їли наші пращури: старовинні страви стародавнього Житомира. Продовження

Що їли наші пращури: старовинні страви стародавнього Житомира. Продовження

Житомирські міські легенди та перекази про містичне. Двірники старовинного Житомира.

Житомирські міські легенди та перекази про містичне. Двірники старовинного Житомира. Продовження.

Житомирські міські легенди та перекази про містичне. Двірники старовинного Житомира. Закінчення.

Коментарі

keyboard_arrow_up