Громадська активність, соціальна культурність чи – фестивалізація?

Загалом членам журі довелося розглянути близько сорока проектів, що стосуються соціально-культурного життя обласного центру. Насправді завдання для журі виявилося аж занадто складним. Адже для участі у конкурсі пропонувалися проекти, які претендували на підтримку солідних коштів, яких сьогодні у бюджеті міста однозначно бракує.

Про деякі ознаки «соціальної культури» по-житомирськи: музика, солома і... шашлик

Одразу зауважимо, що на відміну від проектів, які брали участь восени 2017-го року у так званому «бюджеті участі», більшість проектів від громадських організацій, доля яких вирішувалася в «Українському домі» 26 січня 2018 року, мали набагато більше недоліків і виглядали відверто сирими і навіть примітивними. Загальна спрямованість більшості проектів соціально-культурного спрямування стосувалася організації і заходів розважального характеру, всіляких фестивалів, конкурсів серед музикантів, фольклорних ансамблів та інших представників артистичного життя Житомира. Таке враження, що житомиряни лише про те й думають, як у черговий вихідний чи святковий день десь повеселитися, розважитися, чогось покуштувати і взагалі «культурно» провести вільний час. От лише відчуття «культури» розваг і відпочинку у багатьох громадських активістів зводиться до певного спільного знаменника – облаштувати концертний майданчик (так звану сцену), поширити рекламу, організувати гала-концерт і, звісно ж, нагородити учасників святкової програми. Зміст більшості соціально-культурних проектів особливим розмаїттям не відрізнявся, але кошти, які, на думку їх авторів, має виділити міський бюджет, обчислювалися сотнями тисяч гривень. Про те, що свята, запроваджені та ініційовані громадськими активістами, мають найпершим чином базуватися на такій же громадській підтримці і проходити за найширшої участі громади міста, у Житомирі, схоже, забули. Або, можливо, не вельми чітко усвідомлювали і досі не розуміють. Адже, наприклад, чому начебто вже популярний у Житомирі фестиваль «KOROLEVFEST» поки що нічим особливим для житомирян не запам’ятався? Хіба що розкладеними на чималій території вздовж Нового бульвару тюками із соломи та всілякими суперсучасними кріслами та лавками, які йменуються дитячими та артистичними «просторами». Знову ж таки заклики та декларації про культуру харчування та вишукані дегустації витворів місцевих чи заїжджих кулінарів, якими супроводжується більшість мистецько-артистичних проектів від громадських організацій, дещо вульгаризують соціально-культурне спрямування більшості заходів, що проводяться у Житомирі за участі громадських активістів. Насправді виходить так, що таким собі спільним знамеником соціально-культурних проектів є багато музики, співів, танців, які проходять на солідному фоні шашлично-кулінарного ярмаркового балагану. Очевидно саме тому житомиряни мало розуміють і слабо орієнтуються у специфіці чи особливостях того чи іншого проекту, який пропонують для проведення громадські активісти.

Громадські проекти у Житомирі: лише на Михайлівській або на бульварах?

Найперше питання, яке варто адресувати ініціаторам та ідеологам подібних проектів соціально-культурного спрямування, має стосуватися ймовірного місця їх проведення. Чому більшість заходів і проектів проводяться на вулиці Михайлівській, на Новому бульварі чи майдані Корольова? А чому б не податися на Польову, на Крошню чи Богунію? Якщо, наприклад, традиція проводити фестиваль «Пісенний Спас» вже міцно вкоренилася на території усім відомої «Ракушки», що не викликає жодних запитань чи зауважень, то Свято вишиванки має реальну можливість більш мобільнішої географії свого проведення в одному із мікрорайонів міста. Якщо фестиваль сучасного мистецтва «Атом», організатори якого очікують на прибуття до Житомира всесвітньо відомих музикантів, вимагає певного специфічно придатного приміщення (залу), то ряд інших фестів, які час від часу виринають у Житомирі, мають шукати винятково свою територію. Адже, наприклад, Свято українського коня, окрім трохи дивакуватої назви, все ж таки зуміло закріпитися на вже традиційному для себе місці поблизу Ботанічного саду. До такої ж креативності у пошуку свого місцезнаходження мали б прямувати й інші громадські організації, які пропонують власні соціально-культурні проекти.

Приклади соціальної значимості у Житомирі таки є

Варто зауважити і наголосити, що цілий ряд соціально-культурних проектів, які потрапили у поле уваги членів журі 26 січня 2018 року, мають насправді творчий, креативний і соціально значимий зміст. Наприклад, створення онлайн-аудіогіда для житомирян і гостей міста, який можна буде використати у якості додатку на смартфонах. Абсолютно неосвоєна ніша туристично-краєзнавчої роботи у Житомирі нарешті привернула увагу активістів громадської організації «Молодь. Жінка. Сім‘я». Із такою ж метою популяризації визначних місць Житомира створили соціально-культурний проект «З любов’ю до Житомира» активісти на чолі із Катериною Заєць. Безумовно, такі й подібні проекти, які мають окреслене і чітке змістовно-смислове наповнення, у подальшому мають отримувати найбільше сприяння міської влади і, звісно ж, міського бюджету.

Ну, і нарешті, про кошти, про гроші, про фінанси, якими міська влада власне і підтримує соціально-культурні ініціативи громадських організацій. Вище ми зазначали, що зазвичай громадські активісти, пропонуючи у якості проекту проведення певного конкурсу чи фестивалю, просять у влади чималих фінансових вливань. Мова йде не про 10 чи 20 тисяч гривень, а про сотні тисяч бюджетних коштів. Адже насправді виходить так, що активісти лише висловлюють ініціативу, проголошують наміри щодо змістовного наповнення свого проекту, а подбати про фінансове забезпечення ініціативи активістів мусить бюджет міста. Подібна практика нічого спільного із справжньою громадською діяльністю не має. Безумовно, міська влада повинна підтримати ініціативу громадських активістів, однак левову частку реалізації того чи іншого громадського проекту мають забезпечувати волонтери, меценати і спонсори. Зрештою, зусилля громадського активу у напрямі пошуку джерел фінансування власноруч ініційованих заходів і мають стати лакмусовим папірцем зрілості і популярності громадської організації у середовищі житомирян. Адже навіть найвизначніше чи унікальне соціально-культурне спрямування запропонованого проекту не може розраховувати лише на допомогу влади і міського бюджету. Потрібний і значимий проект має найбільшою мірою опиратися на всіляку підтримку громади, окремих громадян, бізнесу і т.п.

Фестивалізація житомирського життя: краще менше, але краще

На завершення нашого матеріалу не зайве було б спробувати відповісти ще на одне запитання, яке мало б виникнути як у членів журі, що оцінювали соціально-культурні проекти від громадських організацій, так і у багатьох житомирян. Стосується воно знову ж таки змісту, тематики і спрямованості соціально-культурних проектів. Якщо точніше – однобічності та чітко окресленої тенденції до фестивалізації міського життя. Насправді громадськість у своїх соціально-культурних проектах-намірах по суті копіює стиль діяльності органів влади. Свята, концерти, фестивалі, ярмарки, флешмоби та всілякі інші заходи розважального гатунку однаково успішно ховають і зменшують гостроту сприйняття найважливіших проблем міста. І якраз громадський актив мав би розуміти природу такого стану речей у Житомирі. На жаль, сьогодні житомирські громадські активісти спромоглися лише на те, аби стати у чергу та отримати від влади не лише фінансову підтримку, але й право на проведення чергового фестивально-розважального дійства. При цьому на задвірках громадської уваги залишаються важливі просвітницькі проекти на зразок кінолекторіїв, дискусійних клубів, об’єднань за інтересами і т.п. Значною мірою консолідувати і світоглядно зорієнтувати громадський актив міста мала б та ж сама влада міста, яка й досі не спромоглася створити потужного майданчика чи (якщо хочете) «гуртожитку» для громадських об’єднань житомирян. Адже хто б і що не говорив, але Дім української культури сьогодні такої консолідуючої ролі для громади міста так і не виконує. На жаль, у місті й досі не створено громадської ради зі складу найбільш авторитетних житомирян-активістів. Адже подібний орган однозначно міг би визначати найбільш вузькі місця діяльності громадського активу та звертати увагу громадськості на найактуальніші для Житомира проблеми. Тоді точно проектів соціально-культурного спрямування у Житомирі було б більше, а їх якість та змістовність мали б не лише яскраві фінансові виміри, але й достойне змістовне завантаження. Втім, на таке нам сьогодні доводиться лише сподіватися.

Микола Корзун