Чи стане донорська кров безпечнішою

Сучасна медицина неможлива без використання препаратів крові. Вони вкрай потрібні при аваріях, пологах, кровотечах чи тяжких захворюваннях. Водночас брак безоплатних донорів призводить до необхідності в терміновому переливанні крові від донора. Звідси маємо потенційні ризики зараження з наступною необхідністю в тривалому лікуванні від перейнятого гепатиту чи іншого захворювання.

Не менш важливою є проблема недофінансування та нехтування з боку влади першочерговими потребами спеціалізованих закладів сфери крові. Тому вкрай необхідне розроблення та прийняття цілісної стратегії розвитку національної системи крові з урахуванням взятих за Угодою про асоціацію зобов’язань.

Національна стратегія та вимоги директив

З метою змінити нинішню ситуацію Національної системи крові Міністерство охорони здоров’я розробило стратегічний план розвитку та вдосконалення. У документі передбачено ряд заходів для своєчасного доступу громадян до якісних і безпечних компонентів крові. Реалізацію стратегії з розвитку системи крові Міністерством охорони здоров’я окреслено протягом 2018-2022 років.

Першим і головним кроком втілення майбутньої стратегії є створення національної системи заохочення до добровільного донорства. Це виконується для того, щоб унеможливити ситуативне донорство  та створити сталу систему поповнення Банку крові.

Планується розробити план рекрутингу для впровадження системи регулярного донорства перевірених осіб. Це знизить кошторисні витрати на утилізацію зараженої вірусом плазми від нерегулярних донорів. Після цього запроваджується система подвійного скринінгу донорської крові. Тобто вірус в крові виявляється на ранніх етапах його розвитку. Здійснюватиметься така перевірка за двома методиками, які давно використовуються в усіх розвинутих країнах. Проте, як зазначають фахівці, один із методів передбачає великі кошторисні витрати. Звідси реалії впровадження першого методу в Україні стоїть під питанням.

Також враховуються взяті вимоги перед Європейським Союзом. Перша з них стосується встановлення нових стандартів безпеки та якості збору, обробки, тестування, зберігання та розповсюдження компонентів крові. Всі вони визначені та детально описані в Директиві № 2002/98/ЄС.

Друга вимога регламентує певні технічні впровадження для компонентів крові згідно з Директивою № 2004/33/ЄС. Це передбачає великі кошторисні затрати на технічне оснащення центрів крові.

Третя вимога передбачає комунікацію між працівниками установ та обмін новітніми розробками та проектами. За це відповідальна Директива № 2005/62/ЄС щодо стандартів та специфікацій Співтовариства щодо системи якості для установ, що працюють з кров'ю.

Ще одна вимога стосується відстеження та повідомлення про серйозні побічні реакції та події.

Окрім цього, центри крові мають впровадити систему управління якістю та пройти сертифікацію у системі належної лабораторної практики (GLP). Також новим для України має стати створення національного реєстру донорів крові та впровадження автоматизованої системи управління інформацією в системі крові. Це значно покращить ситуацію, полегшить роботу працівників та створить певну прозорість.

У складі державної установи «Центр громадського здоров’я МОЗ» з’явиться трансфузіологічний центр, на який покладатиметься управління та моніторинг програм у Національній системі крові. Також окремо передбачене навчання для всіх ланок технологічного процесу з урахуванням європейських вимог.

 -Наша система крові зовсім не регулюється. Стратегія повинна прийматися для України. Її було розроблено, але Міністерство фінансів не погодило через великі кошторисні витрати її реалізацію. Саме вона зобов’язує встановлення дороговартісного обладнання, яке відповідає всім нормам ЄС. Зараз вона перебуває на стадії прийняття. Та я вважаю, що вона є цілком реальною для України», - зазначив директор БО «Мережа 100% відсотків життя Рівне» Юрій Лазаревич.

Певні зрушення вдасться досягти з розпочатою з квітня 2018 року оцінкою центрів крові. Результатом стане визначення готовності установ до акредитації відповідно до вимог Європейського Союзу. До даної роботи вже долучилися запрошені кваліфіковані спеціалісти, які використовуватимуть адаптовані інструменти оцінки Європейської системи інспектування служб крові (EuBIS).

Від радянської до сучасної служби крові

На сьогодні в Україні існує один центр крові, що відповідає всім нормам Європейського Союзу. Декілька років назад у Сумському центрі крові через запроваджене державно-приватне партнерство повністю оновлене необхідне технологічне обладнання.

Водночас Міністерство охорони здоров’я намагається покращити ситуацію в масштабах всієї країни. Поки проходять всі етапи впровадження, у Житомирі не працює апарат для отримання тромбоцитів. Вартість його значна, і коштів для придбання комунальний заклад самотужки не назбирає. Працівники центру крові неодноразово намагалися донести наявну проблему до місцевої влади, проте допоки всі спроби залишалися без результату.

Існуюче фінансування дозволяє ледь покривати поточні витрати центру крові та повною мірою не задовольняє всі потреби. Окрім відсутності нових технологій, приміщення центру крові потребує ремонту із заміною зношеної системи водопостачання та опалення.

Багато років у Житомирському обласному центрі крові відсутні нові технології. У переважній більшості наявне обладнання отримане як благодійна чи гуманітарна допомога. У разі виходу з ладу замінювати його нічим, і центр крові вимушений призупиняти виготовлення компонентів крові.

У такому випадку хворі залишаються один на один зі своєю проблемо, а їхні родичі мають шукати та купувати препарати крові в інших областях. До того ж наявний у Житомирі банк крові не завжди може задовольнити потребуючих всіма необхідними безпечними компонентами.

- На сайті Міністерства охорони здоров’я опубліковано проект стратегії розвитку Національної системи крові. Зрозуміло, що це коштуватиме дорого. Особисто ми написали нову програму розвитку донорства, яка буде озвучена на сесії обласної ради, - розповідає головний лікар Житомирського обласного центру крові Анатолій Чугрієв. – Програма передбачає мінімальну модернізацію із заміною обладнання, отримання апаратів для заготовлення плазми і виготовлення препаратів крові. Також розвиток наших філій у Новограді-Волинському та Коростені і створення системи рекрутингу, тобто заохочення донорів. Нам потрібно створити цю систему, оскільки сьогоднішня не може нам дати потрібної кількості донорів.

На сьогодні дана стратегія не затверджена, і невідомо, коли це буде. Тому на місцевому рівні доводиться розроблювати власні проекти вдосконалення роботи центрів крові, які враховуватимуть готовність працівників центрів крові до впровадження нововведень, спеціального навчання та роботу з новим обладнанням.

Наразі реформування системи служби крові затягується. Досі не проведена оцінка потреби в ресурсах. Допоки наявні кроки свідчать більше про декларативність, ніж реальне бажання дотриматися взятих зобов’язань.

Однак кожен з нас має бути впевненим, що за потреби в донорській крові держава здатна її надати вчасно з належним дотриманням вимог безпеки для здоров’я.

Ця публікація була підготовлена в рамках проекту «Просування реформ в регіони» за сприяння Європейського Союзу (http://ec.europa.eu/europeaid). Зміст цієї публікації є виключною відповідальністю автора і жодним чином не відображає точку зору Європейського Союз