Щоб зберегти цілісність нашої держави, я готовий пройти цей шлях ще не один раз!

Війна – це найбільш руйнівне й страшне не тільки дія, а й навіть слово, на всіх мовах світу! Починаючи з найдавніших часів та до сьогодення, від копій до атомних бомб та біологічної зброї.

Але війни не починаються самі по собі, їх починають люди, які вирішують долі народів, життя мільйонів людей. 

Саме в цей день 5 років тому, 22 травня 2015-го, після 124 днів ув'язнення, офіцера Олега Володимировича Кузьміних, який не зрадив присязі й Батьківщині, було звільнено.

Олег Володимирович Кузьміних - військовослужбовець Збройних Сил України, підполковник. Командир  90-го батальйону 81-ї аеромобільної бригади (2014—2015 рр.). Людина, яка про війну та полон знає не з книжок, а на собі особисто все відчула. 

З початком подій на сході України брав участь у відсічі збройній агресії Росії. Олег Володимирович командував підрозділом легендарних «кіборгів». Найбільш відомою є участь  легендарного «кіборга» - це захист Донецького аеропорту, який українські війська героїчно утримували 242 дні. Бої за Донецький аеропорт тривали з вересня 2014 року до 22 січня 2015 року і стали одними з найзапекліших у війні на сході України. 

20 січня 2015 року Олег з 14 побратимами потрапив у полон до проросійських сил. І навіть у полоні довів, що місце для подвигу може бути не тільки на полі бою, а й в полоні. Його підрозділ поїхав рятувати своїх поранених побратимів, намагаючись їх вивезти з поля бою, таким чином Олега полонили. 22 січня російські «ЗМІ» продемонстрували відеозапис знущань росіян із полонених «кіборгів»..

Олег Володимирович Кузьміних – один з тих, хто звільняв Слов'янськ і Щастя. Брав участь в легендарному 400-кілометровому рейді своєї 95-ї бригади в серпні 2014 по тилах супротивника, коли бійці бригади прорвали лінію оборони сепаратистів, здійснили марш-кидок до Маріуполя, повернулися вздовж кордону, знищили кілька російських батальйонів, які перебували вже на українській стороні кордону, забрали їх зброю і обладнання та повернулися із рейду практично без втрат. На думку колишнього президента Петра Порошенка, цей легендарний рейд зупинив агресію Росії у вересні 2014 р., змусивши Кремль сісти за стіл переговорів у Мінську під натиском США та ЄС. 

У 2014-му році Олег Володимирович уже готувався до виходу на заслужений відпочинок у званні майора, аж раптом – війна! Він брав участь у всіх визначних операціях, звільненні Слов’янська та інших населених пунктів у червні-липні 2014 року, боїв за Савур-Могилу, знаменитому рейді 95-ї бригади… 

Наступного дня після того, як Олега Кузьміних було звільнено з полону проросійських терористів, президент України Петро Порошенко підписав указ про нагородження підполковника Олега Кузьміних орденом "За мужність" III ступеня за надзвичайну хоробрість і відданість, яка була ним проявлена ​​в питанні захисту державного суверенітету і територіальної цілісності України, а також за вірність військовій присязі. 

Спілкуючись з Олегом Володимировичем, розумієш, що для цієї людини, для цього військовика дійсно важливо захищати нашу рідну країну.

«Щоб зберегти цілісність нашої держави, я готовий пройти цей шлях ще не один раз! Якщо буде така необхідність! Найголовніше, військовий повинен бути патріотом на захисті своєї Батьківщини. Це безумовно й не підлягає обговоренню. Патріотичне виховання повинно бути сильним. Офіцерів виховують бути саме офіцерами. Я потомствений військовий. Люди мого складу та порядку, коли вступали до військового училища, завжди хотіли себе перевірити в дії, така юнацька романтика. Але взагалі ніколи і не думалося про війну з Росією. Можливість такої війни ніколи, на жодному навчанні не розглядалася – і коли я навчався, і потім, коли служив. Але…

На сьогоднішній день я і надалі продовжую служити і хочу бути максимально корисним для своєї країни», - зазначив Олег Кузьміних.

Історія Олега Кузьміних та його підлеглих, –  це суцільна трагедія, адже вони пережили не лише тортури, багато хлопців загинули, зазнали важких поранень і про це повинні знати не лише в Україні, а й за її межами. 

І мабуть це надихнуло на створення благодійного фонду - Реабілітаційного центру братів Кузьміних для ветеранів АТО, передусім з ушкодженнями опорно-рухового апарату.

Центр Кузьміних почав працювати лише наприкінці січня 2017-го, а вже тепер на його базі відбуваються семінари для реабілітологів і колишні фронтовики отримують допомогу.

«Фонд братів Кузьміних вже набув досвіду і має успіхи в реабілітації українських військових, які повернулися з війни. Але проблема повинна вирішуватися також на загальнодержавному рівні і її не треба не приховувати. Необхідно приділяти увагу ветеранам, щоб вони відчули увагу з боку держави до тих негараздів, які у них існують. 

Далі, необхідно брати за основу відповідні системи захисту ветеранів, які вже давно успішно пройшли випробування у багатьох країнах світу. Йдеться про такі системи, що забезпечують курси реабілітації для військових, які повернулися після участі у бойових діях, та мають забезпечити відновлення їхньої працездатності й гідного статусу в суспільстві.

Найбільший успішний досвід у цій сфері мають США, Велика Британія, деякі інші країни. І там це працює. Необхідно лише брати стандарти цих систем і адаптовувати до українських реалій», - акцентував Олег Кузьміних.

П’ять років – це багато чи мало?

Можливо мало, щоб забути всі жахи війни й полону та багато, тому що вже 5 років, а війна на сході України ще триває…

«Так, війна триває. І головне завдання військових – це забезпечити порядок на фронті, а цивільні в свою чергу повинні навести порядок в тилу. 

Армія повинна бути професійною. Мобілізований солдат сам не налаштований на війну. Його просто мобілізували, вручивши повістку, це вважайте, що у вас немає солдата, він не налаштований зі зброєю в руках воювати та захищати свою землю. Він тягар, і будь-якими заходами знайде спосіб піти з частини – через хвороби, психлікарні, фантазія спрацює.

Якщо людина йде воювати за контрактом і отримує за це гарні гроші, за які можна купити квартиру собі, дітям, машину, заплатити за навчання, ця людина буде знати, на що і для чого йде на війну.

Завдяки хорошій зарплаті військовослужбовець, коли приїздить додому, в тил, не почувається тим дурником, якого кудись послали. Йому не треба принижуватися в маршрутках чи «вибивати» собі субсидії», - зауважив Кузьміних.

 «Я і надалі продовжую службу. От якби мені на Донбасі відірвало ногу, то не пішов би. А так – чому ні? Як кадровий офіцер, просто зобов'язаний в ці непрості часи, коли така ситуація в країні, служити до тих пір, поки держава не скаже: "Ми ваших послуг більше не потребуємо". А допоки, я можу принести користь для своєї держави, я буду виконувати свій військовий обов’язок», - підкреслив легендарний «кіборг» Олег Кузьміних.