Костянтин Куліков. Життя на кінчику пера

Його вірші та голос дарують чарівну насолоду. Іноді «безжальність» пера змушує творити до ранку, проте, які потім виходять шедеври…

 

Костянтин Куліков. Життя на кінчику пера

Він пише про емоції, силу та безмежну красу життя та жінки. Нелегка доля цієї людини не змусила його впасти на коліна. Поет, прозаїк, аматор -фотограф, автор й виконавець своїх пісень на гітарі та просто чудова людина – Костянтин Куліков. Його погляд – звичайний, але лише слово і відразу розумієш, що талант не можливо зламати.

Дитинство котилося степом…

Народився Костянтин у Казахстані, в Уральській області. У родині хлопчик був третьою дитиною, брат і сестра старші на 12 і 13 років. Мамі було за 40 років, татові за 53 роки, таких тоді називали «пізніми». У школі Костя нічим значно не відрізнявся від інших. Починаючи з травня і до жовтня, він з батьком у степу пас корів. Череди в Казахстані великі, голів двісті-триста, тому окрім степу в дитинстві хлопчина ніде і не бував. Батька не стало в 1980 році, коли Кості ще не виповнилося п’ятнадцяти, відтоді й жив самостійно.

«Батьки мене любили, але через деякі труднощі у родині, іноді було дуже тяжко», – розчулюється Костянтин Куліков.

Творити, писати вірші почав з тринадцяти років, паралельно сам вчився грати на гітарі і складати пісні. Були й розваги: рибалка та улюблена справа. Костянтин говорить, що захоплювався спортом і в школі був одним з кращих спортсменів, завжди їздив на районні та обласні змагання з легкої атлетики, лижні гонки, біатлон. Пізніше, закінчивши десятий клас, виїхав з села до Уральська, там працював токарем на заводі. Пропрацював майже рік, але перед призовом до армії повернувся додому і ще пару місяців працював трактористом.

Юність швидко перетворилася на доросле життя

Строкова служба пройшла у Хабаровському краї і в самому Хабаровську. Костя любив це місто, та й служба тоді не здавалася важкою. Спочатку вступив до МДТУ ім. Н.Е. Баумана, де вчився півтора роки, брав участь у змаганнях з лижних перегонів і став кандидатом у майстри спорту. Невдовзі повернувся до села і працював спортивним методистом. Але у останні роки Союзу на роботі перспективи не було, тоді він і повернувся туди, де «виходило» – до армії.

Найкращі часи були у Школі прапорщиків у Бердичеві, яку закінчив з відзнакою, а потім – місто Балхаш. Тоді успіх був у всьому: у службі, відпочинку, і писалося легко. У ті роки й одружився, але після остаточного розвалу Союзу на прохання дружини виїхав на історичну батьківщину, в Україну. Так і перевівся до Житомира.

Фатальна травма і самотність, що подарувала історію

Коли у 1994 році народилася дочка, чоловік почувався дійсно щасливим, але у 1995 Костянтин зірвався з парашутної вишки (приблизно 27 метрів) і отримав страшну травму – перелом хребта.

За деякий час з дружиною почалися непорозуміння. Вже за рік родина розлучилася, у тому ж році померла сестра, а приблизно за рік не стало спочатку мами, потім брата. Талановитий чоловік залишився абсолютно один, практично без допомоги і документів (потрібно було багато оформляти). Ось тоді почалося найцікавіше, тоді він став дізнаватися сутність людей.

Після травми п’ять років Костянтин катався в інвалідному візку, але посилено займався відновленням, в тому числі фізично. Саме у той час і з’явилося багато нових пісень і віршів. У скрутну хвилину на ноги допомогла стати друга дружина поета, яка була і другом, і коханою.

У 1998 році митець організував літературну групу «Провінція», випустив з десяток альманахів під такою ж назвою, зробив кілька літературних вистав і став популярним. Пізніше, через деякі причини сам організував молодіжний клуб «Роза Єрихону», який надалі був перейменований на «Оксію». Цей клуб зареєстрували як міську молодіжну організацію.

У свій час «Оксія» досягла величезних успіхів, серед її учасників безліч талановитих поетів, музикантів, художників, лауреатів міжнародних та Всеукраїнських конкурсів і фестивалів. Клуб протягом десятка років проводив щорічно по три фестивалі: «Марафон Оксія», «Художнього читання поезії житомирських авторів», «Авторської пісні». Тоді було проведено багато виставок, концертів, вистав та видано більше десятка альманахів.

В цей період Костянтин працював і розвивався як автор, отримав перемоги в безлічі міжнародних та Всеукраїнських літературних фестивалів і конкурсів, а також авторської пісні. Плідна робота велася аж до 2014 року. Потім, за станом здоров’я, він передав «Оксію» Вадиму Жалюку.

Нині цей неймовірно талановитий чоловік більше працює з гітарою. Написав кілька музичних п’єс і нових пісень. Вірші пишуться рідше, але «якісно», якщо так можна говорити про поезію. Вже підготовано п’ятитомник до видання, є велика надія, що його можна видати. Мабуть, це і є зараз – справа його життя.

Марина Михальчук
Коментарі
15:46 Від футболу до туризму. Ліга чемпіонів в Україні 15:30 Житомирянам розповіли, як виглядатиме сквер на Лятошинського 15:17 На Житомирщині прокуратурою спільно з податківцями викрито підпільний цех з виробництва фальсифікованого алкоголю, що діяв на території області 15:00 Депутати бюджетної комісії обласної ради не підтримали питання по ТОВ «Валки-Ільменіт» 14:46 На Житомирщині 10 абітурієнтів були відсторонені від ЗНО через користування мобільними телефонами 14:16 В Олевському районі ліквідовано займання торфу на площі 0,05 га 14:00 Прокурор Житомирщини Любомир Війтович: "Наш фах вимагає повної самовіддачі та постійної самоосвіти" 12:44 За першу половину травня Житомирський рибоохоронний патруль виявив 123 порушення 12:20 На Словечанщині затримали копачів бурштину, які намагалися видати себе за відпочивальників 12:05 Як усиновити дитину дружини від першого шлюбу? 11:51 В Житомирі вперше відбувся забіг по сходах Шодуара 11:43 Житомир, Ємільчинська та Станишівська ОТГ – учасники спільного проекту АМУ та АПМ 11:19 Житомирська область: рятувальники ліквідували 3 пожежі в господарських будівлях

Хто переможе: газета «Бердичівський погляд» та пенсіонер Валентин Ганоль  чи мільйонерка, депутат обласної ради Анжеліка...

У період з 1 по 17 травня було виявлено 123 порушення, з яких 23 були грубими. Збитки, завдані рибному господарству, склали...

Детальніше про це, в рамках проекту «Я маю право!», розповіли фахівці Андрушівського бюро правової допомоги.

Подібна акція відбулася вперше, але не в останнє - обіцяють організатори.

Не пропускай новини — долучайся до нас на Facebook
keyboard_arrow_up