У скельному містечку під Денишами пройшов фестиваль «Мі-сі-соль»

Один з учасників фестивалю, Олександр Ворох, в захваті написав у Фейсбуці:

«Я під великим враженням від фестивалю «Мі-сі-соль» імені Сан-Санича Щиріна, який днями відбувся у Денишах під Житомиром. Велика подяка всім організаторам за запрошення. Вдячний кожному, хто на різних ділянках був причетний до проведення цього дивовижного пісенного свята».

Організатором фестивалю є туристично-спортивний клуб «Полісся». Подробиці фестивалю ми дізналися в одного з організаторів - Руслана Мединського.

Руслан Мороз: Розкажіть, будь ласка, про організацію фестивалю «Мі-сі-соль».

Руслан Мединський: Я маю відношення до фестивалю «Мі-сі-соль» вже давно. Починав ще як учасник фестивалю, але вже другий рік я є одним з організаторів даного фестивалю. В двох словах: фестиваль «Мі-сі-соль» - це фестиваль авторської пісні, який був започаткований ще в 2002 році дуже гарною людиною – Олександром Олександровичем Щиріним. Він був його засновником, його ініціатором, головою, тобто був центром всього фестивалю. Він шукав людей, займався організацією. До того ж, він сам дуже гарно співав. Але, на жаль, з нами його вже немає. Але цього року пройшов вісімнадцятий фестиваль, фестиваль вже його імені. 

Як Олександра Щиріна не стало, то виникло питання, бути чи не бути фестивалю. Слава Богу, минуло вже шість років, а фестиваль ще є. Займаються його організацією декілька людей: Тетяна Воронова, Ірина Шахрай, Оксана Науменко, Олександр Рошко, Людмила Журавська, я та інші.

Руслан Мороз: Яку допомогу вам надає міська та обласна влада? 

Руслан Мединський: Так, це дуже затратний захід, але кошторис в нас не дуже великий. Ми намагаємось все робити за власний рахунок. В цьому році нам допомогла Тетерівська громада, допомогли нам збудувати сцену.

Взагалі сам фестиваль відбувається в лісі біля скеледрому в Денишах. Це дуже мальовниче місце. Крім того, що Тетерівська громада допомогла нам зробити сцену, облаштувати побут, вони привезли нам дрова. Це дуже суттєва допомога. Управління культури міста Житомира допомогло нам з сувенірами. Центр народної творчості надав нам необхідні столи для заходів. Тобто, з кожного ми брали трішки того, чим нам могли допомогти. Але потім все це єдналося і вийшло дуже непогано. Будинок культури смт Новогуйвинське надав нам звукову апаратуру для концерту в місті. А друзі-туристи з Вінниці привезли апаратуру для концерту в лісі та повторного супроводження фестивалю. Це також була достатньо складна проблема. Потім один з концертів ми відіграли в нашій обласній науковійї бібліотеці. 

Руслан Мороз: Скільки учасників брали участь у фестивалі цього року та який віковий ценз?

Руслан Мединський: Взагалі кількість учасників не обмежена. Скільки приїде, стільки ми зможемо прийняти. Звичайно, ми не збираємо тисячі глядачів, але все відбувається досить атмосферно.  До нас завітали знані барди, які вже багато разів до нас приїздили. Вони інколи проводять майстер-класи для початківців, такі творчі майстерні. Творча майстерня – це коли людина до нас приїжджає вперше та хоче співати, то вона йде до творчої майстерні, де досвідчені барди, видатні люди можуть дати якусь пораду, дивляться цю пісню і вирішують, пускати цю пісню на концерт або з нею ще потрібно попрацювати. Цього року було біля двадцяти учасників, які приїхали з різних куточків світа. Зараз, на жаль, в зв’язку з військовими діями на Сході, не так глобально, але як й раніше приїжджають зі всього пострадянського простору. Тобто були учасники з Білорусі, Польщі, Росії, Молдови, Німеччини, Грузії. Наприклад, в цьому році був хлопчик, який живе в Бремені. Він справжній Бременський музикант. Йому всього дванадцять років. Це щодо мінімального віку учасників. А старші до нас приїжджають, поки дозволяє здоров’я.

Руслан Мороз: Яки пісні зараз виконуються частіше? Яка тематика? Що турбує зараз людей?

Руслан Мединський: Це дуже широке питання. Авторська пісня не обмежена якимось одним жанром. Звичайно, більшість представлених пісень - це бардівські пісні, яки виконуються біля вогнища. Але приїжджає багато молодих людей, яки вносять нові нотки в це. Я вважаю, що фестиваль повинен розвиватися, повинен рухатись вперед. 

Руслан Мороз: Ви долучаєте або запрошуєте професійних виконавців? Або формат фестивалю цього не передбачає?

Руслан Мединський: Ні, формат передбачає. В цьому році до нас приїжджав київський бард Олександр Ворох, професійний музикант, з Вінниці був Віктор Байрак. Вони в своєму коли достатньо професійні. До нас звичайно не приїде Олег Вінник, але популярні виконавці також є. Багато хто має високі професійні тексти, чудові вокальні дані. Все це є. 

Руслан Мороз: А як був організований побут учасників? Де всі виступали?

Руслан Мединський: Я вже говорив, що все було розташовано біля скеледрому в Денишах. Поряд річка. Там є «наша» галявина, на якій ми всі ці роки збираємось. На цій галявині ставляться намети. Всі, хто до нас приїжджає, в основному живуть в наметах. Іншого житла немає. Дійство відбувається, звісно, на сцені. В нас є декілька концертів. Перший концерт відбувається в п’ятницю. Це ліричний концерт, який має назву «Згадуючи друзів», якому ще Сан Санич придумав назву «5 хвилин відвертості», - в цьому році він був гармонійний в пісні і поезії, в глибині і легкості, у гіркоті втрат і посмішці життя, у вільному слові розказаного і в найвищому творчому рівні проспіваного. Він відбувається біля вогнища. Кожен по колу бере гітару та співає одну-дві пісні, яки йому подобаються. Наступного дня вже більш серйозна програма. Це субота – основний день фестивалю. Цього року ми до концертів додали ще майстер-класи. Це також розширює тематику фестивалю. Також відбуваються творчі майстерні. Увечері в суботу відбувається основний концерт. В ньому беруть участь і гості, і, звичайно, ті люди, яки пройшли творчі майстерні. Після того, як вечірній концерт закінчується, біля вогнища відбувається такий собі лірико-гумористичний концерт. Там ми вже відпочиваємо по повнійї програмі. Неділя вже той день, коли ми всі роз'їжджаємось. 

Руслан Мороз: Поряд з вами був знімальний майданчик, де знімають серіал «Слов'яни». Ви там були?

Руслан Мединський: Ми хвилювалися, чи зачепить нас цей знімальний майданчик. На щастя, не зачепило, він був трішки далі. Але ми побували там. Це дуже гарне маленьке містечко. Було дуже цікаво подивиться на той побут. Всі маленькі будинки, деякі побудовані на воді. Це була ще одна родзинка нашого фестивалю, хоч ми до нього відношення не мали. Але всі, хто приїжджав на наш фестиваль, мали змогу подивитися, як жили древні слов'яни. Це реально було дуже класно!

Руслан Мороз: Що б ви хотіли побажати собі в майбутньому?

Руслан Мединський: Напевно, натхнення все це робити. Тому що дуже важко добитися в організаційному плані гарного проведення фестивалю. Повинні бути люди, які б цім горіли! Я вважаю, що це потрібно людям. Ми робимо все це для людей і знаємо, що це того варте. І я маю надію, що ми будемо мати і натхнення, і сили, щоб все це робити й надалі.

Руслан Мороз