День народження Ларіосика, кузена із Житомира...

Вже декілька років містяни забувають справжнє житомирське свято: 18 лютого - День народження Ларіосика. Останніми роками тільки пару десятків шанувальників скромно покладали квіти до пам'ятника Ларіосику і тихо розходилися.

У день міста, 8 вересня 2007 року, на вулиці Київській, перед кінотеатром «Україна» був відкритий пам'ятник одному з улюблених літературних героїв роману «Біла гвардія» і п'єси «Дні Турбіних» Михайла Булгакова - Ларіосику, кузену із Житомира.

Сестра Михайла Булгакова Варвара була одружена з Леонідом Сергійовичем Карумом, який виведений в романі «Біла гвардія» під іменем підполковника Тальберга. А прообразом Ларіосика став Коля Судзиловский - двоюрідний брат Леоніда Карума. Письменник в своєму персонажі досить точно відобразив риси характеру реальної людини, яка жила в Житомире, хоча деталі біографії трошки відрізняються.

Житомирський краєзнавець Євген Романович Тіміряєв в своїх дослідженнях описує історію Ларіосика:

«Виходячи з архівних матеріалів, зокрема зі «Справи про усиновлення Миколою Михайловичем Судзиловським Миколи Капацина», започаткованого 29 вересня 1908, встановлені ім'я та точна дата народження прототипу літературного героя. Про дату народження свідчать копії метричної виписки з книг Варварінської парафіяльної церкви в місті Нижній Новгород: «5 лютого 1896 року народився, а 6 лютого хрестився син діловода управління Бєльського повіту військового начальника капітана Володимира Олексійовича Капацина і його дружини Олександри Семенівни, наречений ім'ям Миколай».

Отже, прототип Ларіосика народився 5 (18-го за новим стилем) лютого 1896 року. Сам Михайло Опанасович Булгаков був в Житомирі один раз. Він відпочивав разом з дружиною - Оленою Сергіївною Булгаковою на хуторі біля села Врангелівка (Богунія) у родичів артиста МХАТу Володимира Августовича Степуна, дружині якого Юлії Львівни Тарасевич належала частина хутора. На даний час в Канаді проживає племінник Юлії Львівни Лев Кирилович Тарасевич. Він лікар за професією. Навчався в школі разом з сином Олени Сергіївни Булгакової Сергієм Шиловським. Він у своєму листі так описує хутір свого дитинства:

«У 1911 році моя бабуся Ганна Василівна Тарасевич, уроджена Стенбок-Фермор, купила хутір в селі Багун (так в листі - Р.М., до 1922 року село Богунія називалося Врангелівка), в який сім'я: 2-е старших дітей Юлія (1893 р.н.) та Олександр (1896 р.н.) і мій батько Кирило (1901 р.н.), виїжджала щоліта. У кого був куплений хутір, я не знаю. Влітку дві кімнати у флігелі займала сестра бабусі Катерина Василівна Стенбок-Фермор з чоловіком та онуком Сергієм Кудашевим. Перед будинком були красиві квіткові клумби».

На хутір їхали до Житомира через Київ, а потім п'ять верст на конях, після 1929-го року артисти могли брати таксі. Після війни в 1945-му році тітка Юлія не могла більше утримувати хутір, тим більш, що зажадали заплатити податки за всю війну та хутір продали.

Із щоденника Олени Сергіївни Булгакової за 1937 рік:

«Життя в Богунії спочатку було чарівним. Місця там дуже гарні, купалися. Спочатку годували. Але потім, так як приїхала маса родичів безкоштовних, а платних було дуже мало людей, перейшли на голодний пайок. Михайло Опанасович не витерпів, і їжа при цьому прісна, а він звик до гострої, і ми почали з ним через день ходити пішки в Житомир за закусками, приносили сир, ковбаси, ікру, шинку, ну, звичайно, масло, хліб, горілку теж. Але потім набридло нам, і ми через три тижні поїхали».

20 жовтня 1955-го року Олена Сергіївна Булгакова записала на листку календаря: «На вулиці зустріла Володимира Степуна. Був на засланні 16 років. На допитах били і примушували підписати чортзна-що. Зокрема, що в 37-му році Михайло Опанасович жив у нього на дачі та займався контрреволюційною діяльністю, пропагандою. Донос написали дві жінки, які жили там також».

За свідченням житомирських краєзнавців, будинок Тарасевича по вулиці Зеленій не зберігся, але є його старі фотографії. Відомі Житомирські краєзнавці Георгій Мокрицький і Руслан Кондратюк за участю Євгена Тіміряева підготували книгу «Булгаков і Житомир», в якій розповідається про долю всіх людей, так чи інакше пов'язаних з Михайлом Булгаковим: Леоніда Сергійовича Карума, Миколи Миколайовича Судзиловського та інших.

Руслан Мороз