Сурен Геворгян: «Через дрібниці, на які ми не звертаємо уваги, відбуваються великі погані речі»

Народився я в Єревані у Вірменії. Але батько вже з 60-х років жив в Україні на Полтавщині, і був там видатним діячем-господарником. В Полтаві і пройшло моє дитинство.

Вже у школі був активістом: організовував усю активність, концерти, дискотеки.

«Через дрібниці, на які ми не звертаємо уваги, відбуваються великі погані речі», – ніколи не забуду цю цитату від вчительки креслення. Ці слова несуть великий сенс.

А вчитель української мови на уроках завжди казала: «Хліб, сало їж, і вивчай українську мову». І правильно, в країні має бути одна державна мова, а кожен сам вирішує, як йому спілкуватися краще.

Я завжди поважно ставився до місця, де живу. І нині я хотів би, аби Житомир цінував своє історичне минуле та архітектурні пам’ятки.

Любив науку – усі навчальні заклади закінчив на відмінно. Після школи спочатку став кухарем, а потім закінчив Інститут міжнародних відносин Київського університету ім. Тараса Шевченка і став економістом-міжнародником та референтом-перекладачем з німецької мови.

Період навчання – це завжди цікаво: нестача грошей, підробітки, веселощі. Коли купив перші 10 доларів, не міг натішитися. За час навчання проходив практику в Державному митному комітеті України, Національному банку України. У рамках стажування поїхав у Німеччину, в Берлін.

Світ після поїздки на Захід перевернувся. Змінилося відношення до особистих цінностей. На той період у нас було, та і досі є присутнє пострадянське мислення.

СРСР був не такий великий і величний, як його відображали в ідеології та управлінні країною. Коли в твоїй країні розбиті дороги, а вона така велика, в той час як Німеччина така «мала», але там все ціле, тоді виникають питання.

Україні потрібен рух не просто в бік Європи, а в бік зрозумілих цінностей.

Мій рівень освіти вимагав від мене більшого,  аніж працювати бухгалтером підприємства. Я пішов на держслужбу в 2007 році займатися систематизацією та розвитком законодавства. Рік працював у Державній комісії з цінних паперів та фондового ринку та в секретаріаті Комітету Верховної Ради України з питань фінансів і банківської діяльності.

Це безцінний досвід – стала зрозумілою система прийняття рішень.

Про свої знайомства нічого сказати поганого не можу.

У нас достатньо хороші закони, але вони не працюють і їх ніхто не виконує. Населення юридично неосвічене. У тих же, хто при владі та в чиновничих кабінетах, гордість та самомилування.

У червні 2000 року друг нашої родини запросив на роботу на підприємство «ТНК-Україна». Я брав участь у розбудові компанії, створенні цивілізованого ринку нафтопродуктів. Почали з 20 тисяч тон та за півроку перейшли до 500 тисяч тон переробки. Ми вплинули на український ринок, за півроку нам вдалося замінити імпортовані нафтопродукти на українські.

Я борець за порядність та справедливість у ділових відносинах.

У 2008 році я здійснив перші власні інвестиції у свій аграрний бізнес. На цей час вже працювала група підприємств, яка займалася виробництвом харчових продуктів, торгівлею харчовою содою, торгівлею хімічними продуктами та добривами, виробництвом будівельної опалубки. Усі підприємства зареєстровані в Житомирі.

З 2014 року наша компанія інвестує у швейне виробництво в Житомирі, створивши ТОВ «Швейна фабрика «Марічка», яке успішно розвивається.

Житомир – комфортне та зручне місто для проживання. Але пострадянське відношення керівництва міста бездарне та безперспективне. За майже п'ять років проживання тут, мене почали пригнічувати розбиті дороги. Поняття центру – розмите. Вода гірша, ніж  в столиці, багато заліза. Її очищають, а потім пускають про брудним трубам – це абсурд. Плюс вона, як для міста, яке стоїть на воді, дорога. Багато губиться теплоенергії.

Ідеальна жінка – моя. Вона житомирянка. Розумна, красива, має свою позицію і в той же час уміє поступитися. Мені подобається, що до її думки прислухається багато розумних людей.

Погано ставлюся до принизливого відношення українців до своїх історичних коренів. Шароварщина – це також неправильно. Мають бути глибокі ідеї та любов до культури, літератури, традицій.

У зв’язку з цим і я заснував ГО «Сила закону». Нині як ніколи вона стала актуальна через беззаконня по відношенню до військовослужбовців. Ми надаємо благодійну допомогу, а також боремося за історичні пам’ятки, первинну цінність.