Зруйнувати, знищити, пошкодити – головна мета вандалів. Житомир неодноразово потерпав від рук варварів.
Варто лишень згадати розмальовану альтанку в парку Гагаріна, зламану лавку біля краєзнавчого музею, пошкодження пам’ятника Героям Небесної Сотні, розмальовані плакати на підтримку військових, і ось нещодавно знову – знищені банери молодіжного центру на вулиці Михайлівській.
На жаль, це лише квіточки. У Житомирі знищують регулярно. Проте, чому? Чим викликано бажання руйнувати? І як почати берегти та навпаки, створювати? Говоримо далі.
Усе частіше вандали нищать, тому що можна. Чим більше ситуацій, коли в Житомирі закривають очі на вандалізм, тим швидше він процвітає. Відсутність базової культури, також є причиною появи вандалізму, адже людина, котра цінує чужу роботу, не знищуватиме.
Неповага, зависока самовпевненість і відсутність культури – причина, за якої сьогодні більшість не бачить у вандалізмі проблеми.
Думки на цей рахунок – різні. Зазвичай до такого явища ставляться різко негативно, адже здорова людина усвідомлює, що потрібно не нищити, а створювати, покращувати. Проте так вважають не всі. Дехто, з рівнем культури часів мезозойської ери, проблеми у цьому не бачить. «Ну знищили, то нові зробіть…», - все частіше пишуть у коментарях під публікаціями про випадки вандалізму. Проте, виникає логічне питання – чи не простіше не вигадувати велосипед, і просто не нищити?
Вандалізм – це проблема. По-перше, знищення і руйнування будь-чого, як таке – негативне явище. У тих, хто хоче розбудовувати місто, зробити його кращим, сучасним, комфортним, банально, зникатиме мотивація, якщо щоразу вандали нищать, чи то лавку, чи то ламають кущі.
По-друге, ніхто не хоче жити в місті, де всюди все зруйноване, понівечене, адже кожна людина прагне жити в красі і гідних умовах. Якщо вандали щоразу знищують парки, сквери, руйнують пам’ятники, розмальовують зупинки і так далі – це викликає лише негативні емоції і питання «Навіщо?».
І хай би хто не намагався виправдати дії вандалів – працювати треба з причиною, а не наслідками. А причина, окрім вищезазначеного, часто полягає в наступних психологічних чинниках.
Спроба привернути увагу. Часто вандали намагаються таким чином заявити про себе, проявити себе, адже у повсякденному житті їм не вистачає уваги від оточуючих.
Протест або помста. Вандалами часто є ті, хто незадоволений політичною, економічною ситуацією в країні, у зв’язку з цим, з’являється бажання щось знищити чи зруйнувати в знак протесту, аби піти проти системи.
Заради сміху. Деякі вандали скоюють злочин напідпитку чи у стані наркотичного сп’яніння, для того, аби посміятися. Проте, це зовсім не весело, і, насправді, руйнувати щось – це дуже дивний спосіб підняти собі настрій.
Через тематику. Вандали можуть знищувати окремі об’єкти через не підтримання тематики чи цілі, з якими вони встановлені.
Незадоволення життям. І звісно, найчастіше, щось псують через незадоволення життям і умовами життя. Спроба знищити щось – це бажання створити для інших такі ж деструктивні умови, в яких знаходиться вандал.
Проте жоден з цих чинників не є виправданням вандалізму, адже все це перекладання відповідальності за свої вчинки на інших. Виключення – психічнохворі люди, котрі вчинили акт вандалізму. Їм потрібна спеціалізована допомога, адже такі люди окрім знищення майна громади, можуть загрожувати безпеці інших.
Проблему вандалізму – варто висвітлювати, щоб люди розуміли причино-наслідковий зв'язок. Можливо наступного разу, перш ніж щось знищити, людина подумає, чи варт воно того, і це буде крок, до зовсім іншого рівня життя.
Лера Наумова
Хочете отримувати новини першими – приєднуйтеся до нас у соцмережах
Слідкуйте за новинами Житомира у Facebook, Telegram, Instagram та YouTube.
№ 15 від 17 квітня 2024
Читати номер