Некомпетентність і безкарність чиновників призводить до хаосу

Вже всім оскому набила одна тільки згадка про цей сумнозвісний об’єкт як небажання чиновників міськради вирішувати питання містян. Скільки ще буде тягнутися ця історія – не може сказати ніхто. До того ж палкого бажання швидше вирішити та забути про це, як про жахливий сон, ні в чиновників міськради, ні в самого міського голови немає зовсім. В самий розпал подій почалися новорічні відпустки, і всі, від кого залежало те чи інше рішення, зникли з Житомира на невизначений час. Навіть вже 2 січня, коли знову почалися сутички між забудовниками та протестувальниками, «розрулювати» ситуацію довелося очільнику області, тому що у міськраді влаштували додаткові вихідні і фактично нікого не було на робочому місці.

Минулого понеділка, 20 січня 2020 року, було продовжено акцію перекриття руху автотранспорту в районі готелю «Ялинка» по проспекту Миру, де разом із жителями Довжика також протестували проти розширення виробництва лакофарбових виробів. Люди повністю зневірилися і вже йдуть на радикальні міри. 

Тоді знову у бесіді з представниками влади протестувальники показували документи, які свідчать про порушення з боку забудовників та власників обох об’єктів, але чиновники не змогли надати будь-яку аргументовану відповідь. Все зводилося до фрази: «Ми проведемо перевірку та будемо вживати відповідні заходи». 

Нагадуємо, що будівництво АЗС UPG було визнано таким, що відбувається з порушеннями, майже всіма контролюючими установами, але ще на початку будівництва представники влади також визнали, що не мають хоч будь-якого впливу на власників та забудовників згаданих об’єктів.

У зв’язку зі зміною у законодавстві, з’явилася правова колізія, яка не дозволяє представникам протестувальників у подальшому брати участь у судових засіданнях. До того ж у законодавстві зараз передбачена норма «адвокатської монополії», відповідно до якої представництво в судах мають здійснювати тільки професійні адвокати з ліцензією. Таким чином, навіть сама міська рада не може представляти себе в судовому засіданні. Для цього треба укласти договір з адвокатом з ліцензією. А в штаті юридичного департаменту є тільки юристи і жодного адвоката.

Однак виявилося, що не все так жахливо. В останні дні минулого року були прийняті доповнення та зміни в законодавстві, з якими навіть не всі юристи мали час та змогу ознайомитися.

Так, дійсно, є стаття 59 Конституції України, щодо якої було прийнято рішення вже Конституційним судом, в якому чітко вказується, що виключно адвокати не можуть представляти інтереси громадян. Тобто у людини повинен бути вибір юридичної фірми або захисника. 

Існує рішення Конституційного Суду України у справі про право вільного вибору захисника від 16 листопада 2000 року за № 13-рп/2000 у справі № 1-17/2000, у якій Конституційний Суд України встановив у пункті 5, що «Положення частини першої статті 59 Конституції України гарантує кожному право на вільний вибір захисника своїх прав. Визначення поняття «захисник» у чинному законодавстві України відсутнє. Інше чинне процесуальне законодавство України не містить терміна «захисник», а вживає поняття «представництво в суді». Закріпивши право будь-якої фізичної особи на правову допомогу, конституційний припис «кожен є вільним у виборі захисника своїх прав» (частина перша статті 59 Конституції України) за своїм змістом є загальним і стосується не лише підозрюваного, обвинуваченого чи підсудного, а й інших фізичних осіб, яким гарантується право вільного вибору захисника з метою захисту своїх прав та законних інтересів, що виникають з цивільних, трудових, сімейних, адміністративних та інших правовідносин, а не тільки з кримінальних. Право на захист, зокрема, може бути реалізоване фізичною особою у цивільному, арбітражному, адміністративному і кримінальному судочинстві».

Міжнародно-правові акти, наприклад Конвенція про захист прав людини і основних свобод, ратифікована Верховною Радою України 17 липня 1997 року, Міжнародний пакт про громадянські і політичні права від 16 грудня 1966 року, ратифікований Указом Президії Верховної Ради Української РСР від 19 жовтня 1973 року N 2148-VIII, «Основні принципи, що стосуються ролі юристів», прийняті восьмим Конгресом ООН з питань попередження злочинності і поводження з правопорушниками 27 серпня – 7 вересня 1990 року, та багато інших передбачають право кожного обвинуваченого захищати себе особисто або через вільно вибраного ним на власний розсуд захисника з-поміж юристів, які можуть надати ефективний правовий захист. Ці положення міжнародно-правових актів щодо права фізичної особи на захист від обвинувачення відтворені у положеннях частини першої статті 59 Конституції України, які закріплюють право кожної фізичної особи на правову допомогу і право вільного вибору захисника з метою захисту від обвинувачення.

Крім того, у пункті 6 Конституційний Суд України зазначає наступне: «Згідно з положеннями частини третьої статті 42 Конституції України держава забезпечує захист конкуренції у підприємницькій діяльності. Закріплення лише за адвокатами права на здійснення захисту підозрюваного, обвинуваченого і підсудного від обвинувачення та надання юридичної допомоги особам, які притягаються до адміністративної відповідальності, не сприяє конкуренції щодо надання кваліфікованої правової допомоги у цих сферах і підвищенню кваліфікації фахівців у галузі права».

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 147, 150, 152 Конституції України, статтями 50, 61, 63, 65, 95 Закону України «Про Конституційний Суд України», Конституційний Суд України вирішив у пункті 3 наступне:

«Визнати такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними):

- положення частини першої статті 44 Кримінально-процесуального кодексу України, за яким обмежується право на вільний вибір підозрюваним, обвинуваченим і підсудним як захисника своїх прав, крім адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи;

- положення частини першої статті 268 Кодексу України про адміністративні правопорушення, за яким обмежується право на вільний вибір особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, як захисника своїх прав, крім адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи.

4. Положення частини першої статті 44 Кримінально-процесуального кодексу України та частини першої статті 268 Кодексу України про адміністративні правопорушення, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.

5. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскарженим».

Ми вирішили взяти коментар щодо цього у Максима Мелешка, юриста, який представляє громаду мешканців будинків біля новозбудованої АЗС UPG за адресою: проспект Незалежності, 29: «В якості відповідача або позивача, що не виконує свої функції, в нас є міський голова. Саме згідно із законом, його обов'язки прописані навіть на сайті міськради, де у пункті 13 зазначено: "Міський голова здійснює представництво інтересів громадян". Чому він цього не робить? Це може пояснюватися тільки тим, що бездіяльність нашого органу місцевого самоврядування в особі мера і юридичного департаменту завдає шкоди нашому місту. Причому це надає досить суттєву шкоду. Для того, щоб зараз я міг представляти інтерес громади в суді, повинно бути знайдено рішення спільно з юридичним департаментом міськради та міським головою. Тобто я повинен мати формальне юридичне відношення до міської ради на підставі будь-якого документа. Але сама міська рада робить все, щоб цього не допустити. До того ж сама міська рада робить все, щоб і самій не брати участь у судових засіданнях або заздалегідь їх програти. Тобто влада відверто відмовляється представляти законні інтересі громади в суді, не надає змоги робити це іншим особам, які можуть це зробити, і свідомо зводить все до того, щоб повністю програти всі суди».

Руслан Мороз

Слідкуйте за новинами Житомира у Facebook, Telegram, Instagram та YouTube.