Сир у панталонах, або Продовження житомирських міських легенд та переказів про містичне

Ми вже зазначали прикрий факт: якщо збирати казки та перекази Житомира та його околиць, виявиться, що величезна частина житомирського епосу навіть не записана, а передається тільки у вигляді чуток і пліток. 

Згадуючи про те, що 6 червня відзначається День журналіста України, ми вирішили приділити увагу саме тим незвичайним подіям, які поширювалися містом за допомогою такого народного ЗМІ, як «ОБС» – «одна бабця сказала». Ми згадаємо найдивовижніші випадки.

Гастрономічна історія, або Сир у панталонах

Сталася ця історія у ті далекі часи, коли на Житньому ринку торгували колгоспи і селяни. Як і сьогодні, любили житомиряни купувати домашнє молочко, сирок, сметанку й іншу їжу у селян, бажано у перевіреної жіночки. Житомиряни говорили, що магазинний сир схожий на гуму, а домашній ніжний, жирний, приємний на смак і, зрозуміло, корисніший. Тоді, за радянських часів, так багато хто думав. Цікаво, що б вони сьогодні сказали про нашу їжу.

Одна житомирянка «ніжного» виховання, можна сказати, особа дуже інтелігентна, оскільки працювала за столом і всяку потрібну паперову роботу робила, стала купувати в однієї і тієї ж селянки сир. І треба сказати, що була вона цим домашнім сиром дуже задоволена. Одного разу чи то вона не з тієї ноги встала, чи то з глузду з'їхала, але запідозрила свою постачальницю сільських продуктів в обмані. Сир здався якимось кислим, простроченим, з гірчинкою. Поважна жінка схопила продукт селянської праці і швидше побігла на Житній ринок, щоб шахрайку прилюдно вивести на чисту воду. 

«Ах ти шахрайка!» – закричала жіночка інтелігентного вигляду і кинула сир у кошик очманілій селянці. Вона детально розповіла, чим сир її поганий, що в ньому навіть якесь сміття є, і зажадала повернути свої гроші. Буквально за секунду зібралося чимало людей. Селянка повернула їй гроші, але стерпіти прилюдної ганьби не змогла. Вона на весь базар стала кричати, докладно пояснюючи весь технологічний процес приготування сиру. Що вона чистенька і охайна, і вже тому не могло сміття потрапити в її сир: «Ви ж завжди у мене його купували і були задоволені! А якщо мій сир був поганий, то і не ходили б до мене. Ви, товаришу покупець, якийсь наклеп на мене зводите або не в дусі сьогодні!».

Інтелігентна житомирянка, примруживши очі і заклавши руки в боки, з недовірою слухала свою, як вона вважала, кривдницю. Селянка, побачивши, що її слова для громадянки Житомира звучать непереконливо, навела останній і, як вона вважала, абсолютно переконливий аргумент на користь її праці та якості товару. Повертаючись по колу і дивлячись на роззяв, вона буквально прокричала: «Я цей сир проціджую з вечора, щоб він не був кислим. Беру його в чистенькі панталони, нижні їхні частини гарненько пов'язую, ретельно набиваю сиром і в льох вішаю з вечора, щоб вся сироватка зійшла!».

Тут її урочисту промову перервав несамовитий крик інтелігентної житомирянки і нестримна блювота. Здивована селянка тільки сплеснула руками і прокричала: «Треба ж як правда на неї подіяла, а ще верещала, що я шахрайка! Ось цими руками, – тут вона присутнім показала свої мозолясті руки, – а не обманом все життя заробляла і буду заробляти, а обманом не займалася і не буду займатися». Вона склала свій товар в короб, закинула його на спину і пішла з базару.

Скільки психів було у Житомирі до революції, або Вбивство на бульварі

До революції, на самому початку ХХ століття, Житомир інколи міг здивувати і столицю. Так в одній із житомирських провінційних газет було надруковано оголошення наступного змісту: «Мною винайдено пристрій, який повністю захищає від куль. Бажаючим переконатися у працездатності цього винаходу прошу прийти в такий-то час такого-то числа на бульвар, захопивши з собою будь-яку зброю».

Незважаючи на абсурдність оголошення, у зазначеному місці, на теперішньому Старому бульварі у Житомирі, у зазначений час зібралася досить велика кількість публіки, яка жадала особисто подивитися на винахід. Раптово на бульвар вилетів на коні чоловік, повністю обвішаний маленькими дзеркальцями. На заклик вершника стріляти в нього було випущено безліч куль з різного виду зброї, яку житомирська шановна публіка принесла з собою. Зрозуміло, нещасний був застрелений на місці. З'ясувалося, що він психічно хворий і просто був схиблений на своєму таємничому винаході, який виявився простими дзеркалами. Питання, яке потім обговорювалось серед містян, було досить банальним: хто ж був більш психічно нездоровий – вершник, обвішаний дзеркальцями, або публіка, яка в нього стріляла?

Агенти кохання, або житомирська підпільна любов 

Наступна історія про кохання трапилася вже значно пізніше вищезгаданих подій. Десь вже за часи правління Леоніда Брежнєва. З теперішньої молоді мало хто знає, що ще років тридцять тому у житомирських школярів був свій таємний шифр для листування. Зараз подібні речі замінюють різні групи в соціальних мережах, а тоді про інтернет взагалі ніхто не знав. За допомогою власного коду діти листувалися, призначали місця та час для своїх ігор.

І ось одного разу у Житомирі зустрілися колишні однокласники, такі собі шкільні Ромео і Джульєтта. Пройшло досить багато часу із дня останнього дзвоника, в кожного з них була вже своя сім’я, але колишнє шкільне кохання спалахнуло з новою силою. Розлучення в ті часи було справою неможливою, особливо для членів партії. А оскільки чоловік був не тільки комуністом, а й займав якусь там посаду, розлучитися для нього було щось на кшталт самогубства. Але не в змозі більше стримувати себе коханці, немов у шкільні роки, почали зустрічатися. Щоб не нашкодити власним сім’ям, повідомлення про наступні зустрічі залишали в певному місці на стінах будинків. Звісно, повідомлення було зашифроване тим самим шкільним шифром. Все було досить зручно та безпечно. Ніхто з «половинок» навіть не здогадувався про подвійне життя свого коханого чи коханої. 

Прогулятися по бульвару у ті часи називали на сленгу «пошуршати листям». Безліч закоханих пар гуляли Старим бульваром, де величезні клени скидали восени своє листя і створювали неймовірно романтичний настрій. Любов спалахувала з величезною силою, і вже ніщо не могло її погасити.

Але чим більше спалахувала любов у житомирських Ромео і Джульєтти, тим більше розгорявся справжній шпигунський скандал у місцевому КДБ.

Агенти КДБ виявили, що у місті в різних місцях і в різний час з'являються написи, зроблені невідомим шифром. Криптографи кілька діб без сну намагалися розшифрувати зазначені написи, зроблені, поза сумнівом, ворожими шпигунами, які таємно проникли через кордон прямо у Житомир.

До кожного напису було встановлено спостереження, фотографувалися всі, хто звертав на них увагу або просто подивився в бік напису. Однак все було без пуття. Поява написів також не піддавалася логіці. Співробітникам КДБ довелося добряче попотіти, щоб виявити невдах-коханців. За ними було встановлено негласне спостереження, прослуховування. Дані були внесені у спеціальну картотеку. Навіть у їхнє оточення намагалися впровадити під благовидним приводом спеціальних агентів.

Тільки після копіткої роботи на одній із незліченних нарад співробітники спецорганів дійшли висновку, що спостерігали весь цей час не за шпигунами, а за звичайними коханцями, які нахабно порушували моральний кодекс будівельника комунізму просто під носом КДБ і компартії.

Начальник контррозвідки особисто викликав закоханого комуніста до себе на килим, де провів виховну роботу, пояснивши, що негоже комуністу порушувати мораль соціалістичного суспільства. А оскільки криптографи КДБ не змогли розшифрувати послання, то попросив показати ключ до шифру. На подив фахівців, вони побачили досить примітивний шифр і схопилися за голову. Вони вважали його надзвичайно складним і думали, що ці написи належать таємним агентам зарубіжних спецслужб, тільки тому не змогли його розшифрувати. Це зайвий раз доводить, що упередження – погана риса для розвідника.

Невідомо, чим закінчилася любовна інтрига для заблукавших членів соціалістичного суспільства. Але думаємо, що нічим. Навряд чи тоді хтось наважився розкрити провал потужної пропагандистської машини і безсилля спецслужб.

Напевно, нам варто на цьому трохи зупинитися, тому що наступного разу на нас чекають історії часів війни та окупації Житомира. А вони не менш захоплюючі й інтригуючі. 

Руслан Мороз, Ігор Гарбуза 

Читайте також:

Житомирські міські легенди та перекази про містичне.

Легенди палацу Терещенків у Денишах.

І сміх, і сльози, і любов на житомирських кладовищах…

Хочете отримувати новини першими – приєднуйтеся до нас у соцмережах

• Telegram 
• Facebook 
• Instagram