«Бездіяльність у погонах»

Звернення до редакції  газети «20 хвилин» Тамари Скаковської

«Пройшло більше року з тих пір як не стало мого сина Скаковського Андрія Дмитровича, 02.07.1983 р. народження. Офіційним місцем роботи Андрія була служба в лавах Державної прикордонної служби Житомирської області. Інколи мій син підробляв у таксі.

Він був дуже хорошим і старанним працівником, про нього позитивно відгукувалося керівництво та колеги прикордонної служби. Неодноразово керівництвом Державної  прикордонної служби Житомирської області Андрій заохочувався за досягнення та успіхи у роботі.

За трагічними обставинами загинув мій син. Його було вбито 01.05.2013 року невідомими особами у м. Житомирі. За провадженням кримінальної справи 01.05.2013 року о 05:55 поблизу будинку 11 по пров. Бічному в м. Житомирі було виявлено автомобіль «Шкода – фабіа» з державним знаком АМ 3113 ВА та труп Скаковського А.Д. зі слідами насильницької смерті.

Хто міг скоїти це жахливе умисне вбивство? Чому так довго розслідується кримінальне провадження? Можливо, хтось зацікавлений у його затягуванні? Чи було дане вбивство замовним? Якщо так, то хто виконавець, організатор? А можливо, воно скоєне на побутовій основі?

На мій превеликий жаль правоохоронці м. Житомира не можуть дати відповіді на жодне з вищевказаних питань уже тривалий час. Можливо, за цим стоять дуже впливові посадовці та правоохоронці Житомирщини  або, як завжди, гроші та зв’язки в нашій державі вирішують усе».

Конкретних версій слідство не висуває, тільки припускає, що це могло статися на ґрунті ревнощів. Але це тільки здогадки. Мати в цю версію не вірить, адже Андрій був зразковим сім’янином, мав кохану дружину та маленького синочка. Андрій був дуже спостережливим і, можливо, побачив те, що не потрібно було. На питання слідству, які заходи вони проводять по розкриттю даного вбивства, матері загиблого відповідають, що вони кожні три місяці звіряють відбитки пальців по базі, перевіряють, чи немає співпадінь.

Журналіст «20 хвилин» спілкувалася зі слідчим Олександром Сіканом, який веде справу. Він зазначив: «Я вам нічого не скажу, не маю права, подавайте запит. Можливо, після офіційного звернення  поговоримо».

Сказав як потрібно, по законодавству. Але через 10 хвилин журналісту зателефонувала Тамара Скаковська і запитала: «Напевне, ви вже зустрічалися зі слідчим, бо він мені телефонував і обурено запитав, навіщо сюди втягувати пресу та надавати цій справі розголосу?»

Невже ця справа й справді не для сторонніх очей та вух? Також Тамарі Скаковській повинні були уточнити, що оскільки вона визнана потерпілою, то має право отримувати звіт про проведені слідчі дії по факту умисного вбивства її сина. Але про це чомусь в СУ УМВС України в Житомирській області сказати «забули».

Після цього жінка все-таки написала заяву на отримання такої інформації, але й тут чіткої відповіді не отримала. Їй відповіли, що в ході досудового розслідування умисного вбивства Скаковського А.Д. виконано значний комплекс слідчих (розшукових) дій та інших заходів, спрямованих на встановлення свідків вчиненого злочину, осіб, причетних до його вчинення.

Чому не вказали, які конкретно були виконані дії і чому немає результату цих дій? На сьогодні зі сторони слідства результату нуль: немає доказів, свідків, версій – все завуальовано та справа «вкрита темним мороком».

Шановні житомиряни! Ніхто з нас не застрахований від прикрих обставин, які можуть статися з будь-ким. Тож давайте спільними зусиллями допоможемо матері загиблого в розкритті цього жорстокого вбивства.

Редакція газети «20 хвилин» просить тих, хто випадково став свідком чи очевидцем цієї події або має інформацію про осіб, причетних до скоєного злочину, повідомити до нас в редакцію, яка знаходиться за адресою: вул. Рильського, 9, каб. 407 або за телефоном (0412) 418-189. Конфіденційність гарантуємо!

(Рекомендація 1950 (2011). Захист джерел інформації журналістів. http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/mpz/docs/1184_rec_1950.htm)

Слідкуйте за новинами Житомира у Facebook, Telegram, Instagram та YouTube.