Бюджет для ворога: як вугілля від сепаратистів потрапляє в школи Житомирщини

Заклик максимально зменшити споживання блакитного палива та припинити фінансувати агресора на місцях кинулися рішуче виконувати, масово переходячи на місцеву сировину: торфобрикети, щепу та паливні гранули. За останні роки, на модернізацію та переобладнання котелень з обласного бюджету витратили десятки мільйонів гривень. Однак обіцяної енергонезалежності з повною відмовою від природнього газу та переведенням теплопостачання виключно на альтернативні види палива досягнути так і не вдалося.

Характерно, що деякі із сільських шкіл модернізували по декілька разів. До прикладу, Тетерівську загальноосвітню школу спочатку з вугілля перепланували на природній газ, а з позаминулого року перепланували вже на опалення дровами. Ніхто з посадовців не задається питанням доцільності подібних бюджетних витрат, коли головне завдання для них полягає у вчасному освоєнні спущених згори коштів.

Водночас, по всій області залишається багато сіл та селищ, цілковито залежних від привізного кам’яного вугілля. Яскравим прикладом є районний центр Володар-Волинський, що досі залишається не газифікованим. З поміж освітянських закладів, найбільшими покупцями вугілля є школи Баранівського, Черняхівського та Чуднівського районів. З отриманих копій укладених договорів можна побачити, що майже в більшості районних управлінь освіти, вугілля закуповують на рівні з торфобрикетом та дерев’яними брикетами. На кожен вид палива підписується окрема угода, а сума в кожному з них чітко обрахована впритул до граничної. Усе це дозволяє не лише уникати проведення тендерних процедур при закупівлі, а й на власний розсуд обирати вигідного для себе постачальника.

Допорогові закупівлі — придбання товарів та послуг за спрощеною процедурою без необхідності проведення тендеру. Закупівлю товарів можна здійснювати, коли сума договору менша 200 тисяч гривень, а замовляти послуги - коли сума договору не перевищує 1 мільйон 200 тисяч гривень.

Без конкуренції

Для розуміння особливостей вибору продавця вугілля, варто вернутися до попередньої історії тендерів, проведених декілька років назад. Саме дані закупівлі у 2013 та 2014 роках, попали в поле зору Служби безпеки. Справа в тому, що кожного разу в цих тендерах спільну приймали участь дві фірми ТОВ НВФ «Енергія» та ТОВ «Хмельницькоблпаливо». У лютому 2015 року СБУ звертається до уповноваженого державного органу з рекомендацією провести дослідження на предмет можливих порушень. У результаті здійсненої перевірки Антимонопольним комітетом України (АМКУ) в Житомирській області виявлено факти антиконкурентної змови, що стали приводом для складання адміністративних протоколів, що  суду.

Директор та одночасно власник ТОВ НВФ «Енергія» в розмові не заперечує зв’язок у минулому з конкурентом на торгах, але стверджує, що все це було дуже давно: «Вони з’ясували, що я раніше був співвласником ТОВ «Хмельницькоблпаливо». Я вам усе проясню. Це був 2008 рік. Я збирався звільнятися з облпалива (з посади директора ПраТ «Житомироблпаливо» - ред.). У цей час створюється «Хмельницькоблпаливо». Мене людина запросила, він із Дніпра, разом організувати це підприємство. Я погодився. Проте в 2009 році, коли я вже пішов з «Житомироблпалива, заснував свою «Енергію» (НВФ «Енергія» - ред.). Звісно, після цього я вийшов зі складу засновників підприємства «Хмельницькоблпаливо». Проте сліди залишилися. Відповідно це слугує приводом говорити, що між нами існує зговір.У нас однакові документи через вимоги законодавства. «Хмельницькоблпаливо» отримувало з нами документи в один день. Воно могло звернутися в Київ чи в Дніпро. Однак тендер проводився в Житомирі та, відповідно, довідки оформлялися теж тут».

Загалом на обидві фірми нарахували понад 1 мільйон штрафних санкцій - по 544 тисячі грн на кожну. Сім із восьми позовів Антимонопольний комітет у підсумку програв. Частину з них була програна через відсутність коштів для сплати судового збору, що, за збігом обставин, підняли в цей же період в декілька разів.

«У цьому році нам передбачили необхідні кошти, і ми плануємо подавати до суду і довести справу до кінця», - коментує начальник АМКУ в Житомирській області Олександр Безсмертний.

Навіть довівши останню справу до кінця, комітету вже не вдасться стягнуту першопочатково нараховану суму штрафу в повному обсязі. Однак більш важливим для обох підприємств є включення до чорного списку порушників тендерних закупівель, яке означатиме для них неможливість постачати бюджетним організаціям будь-які товари протягом найближчих 3-ох років. Саме цьому намагаються протистояти на сьогодні обидві організації.

«На мою думку, купувати вугілля для бюджетних організацій при таких цінах рівноцінно опалюванню пічок грошовими облігаціями», - підсумовує Олександр Безсмертний.

Ніхто не відмовиться

Однак, далеко не всі бюджетні установи розділяють позицію посадовця. Освітянам економічно вигідніше закуповувати вугілля: при практично однаковій ціні з паливними брикетами теплоутворення від вугілля набагато вище (див. табл. №1).

До того ж існує проблема в низькій кваліфікації пічників. Більшість із них просто не вміють правильно опалювати дровами та дерев’яними пелетами. Необхідна також враховувати, що в технічній документації зазначена вимога в закладення дров дубових та букових порід. Замість них по факту привозяться соснові дрова, частково зі смолою, яка осідає на стінках котлів та зводить їх ефективність нанівець. Натомість, закинувши декілька відер вугілля, одразу ж отримуєш високу температуру, не очікуючи поки свіжо привезені дрова спочатку мають підсохнути, а вже потім будуть добре горіти.

Таблиця №1: Порівняння альтернативних видів палива відносно до природнього газу

* - згідно договору з Черняхівським управлінням освіти від 08.09.2015 року.

(за договором з Радомишльським управлінням освіти 4 листопада 2105 року відвантажено 21 тонна по 3450 грн).

** - згідно договору з Радомишльським управлінням освіти.

*** - розрахунок по газу 9709,08 грн. за 1000 м3 (норма теплотворності згідно ГОСТ 7600 ккал).

Викликає подив, що в районних управління освіти практично не приділяють уваги документам про походження вугілля. Звідси було складно достеменно з’ясувати відповідність якості придбаного ними вугілля до передбаченим техноголічним вимогам.

На цьому не зупиняємося. Візьмемо за приклад закупівельні ціни на кам’яне вугілля для управління освіти Черняхівського району. Після продовження попереднього договору для районної освіти на початку 2015 року тонна «чорного золота» обходилася в більш-менш прийнятні 1633,5 грн.

Із березня минулого року згідно нового договору вартість тонни вугілля зросла до 2575,20 грн. Окрім цього було закладено закупівлю антрациту, який видобувається виключно на території, не підконтрольній Україні. Його вартість спочатку була близькою до вартості звичайного вугілля і становила 2607,90 грн. Проте фактична ціна його відпуску складала 2868,88 грн, а згодом - 3154,80 грн за тонну.

У той же час, за словами Міністра вугільної промисловості Володимира Демчишина, станом на вересень минулого року справедливою ціною була 1100 грн плюс ПДВ або 1320 грн разом із ПДВ за тонну поставленого вугілля.

Однак закупівельні ціни на державних шахтах були ще нижчими. Зокрема ДП «Волиньвугілля» при ціні постачання вугілля марки ДГ 822 грн за тонну за угодами державної закупівлі, а для товариства «Енергооснова» це ж вугілля коштувало 470 грн/тонна. Ця компанія вказується як надавач сертифікату для шкіл Чуднівського району. У договорі на постачання, заключеного з розрахунку 2095 грн за тонну, через менш ніж три тижні підняли вартість вугілля ще на 10 %, довівши її до 2304 грн. Таким чином ми отримуємо кам’яне вугілля в школах району вдвічі дорожче ціни держзакупівлі та вчетверо – за вартість продажу вугілля посереднику.

Таким чином за декілька місяців ціна зросла практично в два рази при незмінній офіційній ціні закупівлі для державних шахт. Себто, приватне підприємство змогло протягом декількох місяців 2015 року відпустити 977,4 тонни вугілля та отримати за нього замість озвучених на державному рівні 1 млн 290 тисяч грн удвічі більше – 2 мільйони 694 тисячі грн!!!

За фактами закупівель вугілля по завищених цінах для шкіл у районі АТО на початку року Служба безпеки відкрила одразу ж дві карні справи. Головним управлінням СБУ в Київській області порушено провадження на постачальника, який фігурує в документах на постачання вугілля для шкіл Новоград-Волинського району. Згідно договору протягом минулого року від збагачувальної фабрики «Богучарская», що перенесла місце реєстрації з Донецька до Києва, було передбачено придбання 683 тонн кам’яного вугілля на загальну суму 1 млн 310 тис. грн.

Власниками підприємства досі є двоє донеччан. Згідно реєстру судових рішень, виробничі потужності товариства «Збагачувальна фабрика «Богучарська» розташовані на території, що контролюється так званою «ДНР», і воно не включено до Переліку суб’єктів господарювання, яким надано право перевозити визначені товари з тимчасово неконтрольованої території Донецької області. Усе це стало приводом для порушення кримінального провадження та вилучення всіх фінансових документів товариства.

У схемі головні
ватажки сепаратистів

Таким чином переходимо до ще важливішого - з’ясування місця видобутку поставленого на Житомирщину палива. Як відомо, видобувається антрацитове вугілля лише на не підконтрольній Україні території. Тобто все, що закуплено за такими договорами, може йти в кінцевому підсумку в кишеню сепаратистів і відповідно на фінансування війни проти нас. У червні 2015 року перший заступник керівника Антитерористичного центру при СБУ Ігор Колесник підписує Наказ про затвердження тимчасового порядку контролю за переміщенням осіб, транспортних засобів та вантажів (товарів) через лінію зіткнення у межах Донецької та Луганської областей. В одному із додатків до нього визначено перелік організацій, яким надано дозвіл на «перевезення окремих груп товарів з неконтрольованої території».

Серед включених до нього «щасливчиків» фігурує добре вже нам відома НВФ «Енергія». Запитань не виникало б, якби не неприглядні історії її постачальників. Зокрема, документ свідчить про надходження вугілля від ТОВ «Верхаус». Станцією відправлення зазначено м. Торез Донецької області, яке протягом літа минулого року перебувало під контролем бойовиків. У минулому році слідчим Краматорську відкрито кримінальну справу, в якій товариство підозрюють у фінансуванні тероризма. Внаслідок повний вагон вугілля, який призначався для НВФ «Енергія», згідно рішення суду було арештовано.

Житомирська фірма визнала, що прямого договору в них немає. Покупцем вугілля був посередник в Україні, назву якого так і не змогли озвучити. Проте не заперечують, що кінцевим отримувачем були саме вони. НВФ «Енергія» підтвердила діючий договір із ще одним постачальником з ДНР, на якому зупинимося більш детально.

Схема №1: Звідки надходить вугілля до шкіл Житомирської області

* - за однією адресою знаходиться декілька фірм.

Мова йде про договір з ТОВ «ГУД ДІЛ» (директор Шитілов Євген) через ГЗК «Східно-Донбанська». Офіційно компанія належить Денису Копашко - мешканцю міста Ровеньки Луганської області 1987 року народження. Однак реальними власниками слід вважати братів Сергія та Олександра Мельничуків. Діяльність вони розгорнули лише в серпні минулого року, перереєструвавши на Копашка належну їм збагачувальну фабрику «Східно-Донбаська» в Сєвєродонецьку.

На не підконтрольній Україні території 1 вересня розпорядженням «Радміну ЛНР» створюється держпідприємство «Південно-Східна паливна компанія». Основним завданням підприємства, сказано в розпорядженні, є реалізація вугільної продукції та інших енергоресурсів.

Підприємство «Радміну ЛНР» скуповує вугілля з шахт всередині «республіки». Рядове вугілля збагачується на ГЗФ «Космонавтів», що належить Сергію Мельничуку. Після цього паливо поставляється в Україну безпосередньо або транзитом через Росію. Олександр Мельничук перебуває в «ЛНР», є радником «міністра енергетики ЛНР» Дмитра Лямина. Його брат Сергій Мельничук проживає в Києві, забезпечує ведення бізнесу з української сторони.

Як розповідають INSIDER учасники вугільного ринку, вугілля в «ЛНР» скуповується за ціною 1000 рублів за тонну, що становить приблизно 300 грн. Ще 300 грн витрачається на збагачення вугілля. Решта суми приблизно порівну ділиться між керівництвом «ЛНР», постачальниками, силовими органами України.

Фіктивні фірми
Пушиліна та безпечність Служби безпеки

На цьому фатальний список не завершується. Донецьке ТОВ «Фаркон» - ще один постачальник, з яким НВФ «Енергія» уклала одразу чотири договори. Через різних виробників товариство фігурує в матеріалах кримінальної справи, що стала приводом для накладення арешту на 2500 тонн вугілля через виявлені ознаки участі у фінансуванні тероризму.

Серед переліку організацій знаходимо столичне ТОВ «Андерсон груп». Згідно державного реєстру, місцем державної реєстрації товариства зазначається м. Київ, вул. Княжий затон, 9-А, офіс. 369. Вказана адреса збігається з юридичною адресою cумнозвісної політичної партії «Ми маємо мету».

Головою партії з дати її створення та до сьогоднішнього дня є один із лідерів так званої ДНР Денис Пушилін. Саме він очолював захоплення офіційних державних установ в Донецьку та особисто запрошував осетинських найманців для участі у військових діях на Донбасі.

Характерно, що вказана адреса слугує цілому ряду громадських та комерційних структур, які, як виявилося, є фіктивними. На офіційний запит народного депутата України Ігоря Луценка керівництво Укрпошти визнало, що будинку 9а по вул. Княжий Затон взагалі не існує. Відповідно, всі зареєстровані за вказаною юридичною адресою фірми є фіктивними.

«У наш час постачання вугілля з непідконтрольних українських територій стало одним із найбільш корупційних процесів у країні», - коментує ситуацію експерт із питань енергетики Дмитро Сімаков.

«Проблема посилюється тим, що в самопроголошених «ДНР»/ «ЛНР» немає банківської системи., - констатує експерт. «Офіційно заплатити їм за вугілля Україна не може. Гроші перераховуються на рахунки підприємств, зареєстрованих в Україні. Потім кошти переводяться в готівку за допомогою конвертаційних центрів - так званих «податкових ям». Після цього гроші фізично поставляються в окупований Донбас».

В даному випадку ТОВ «Андерсон-груп», зареєстроване за неіснуючою адресою, є яскравим прикладом реалізації даної схеми з виведення коштів для сепаратистських структур.

Служба безпеки України, на яку покладено функції контролю подібних злочинних схем, досі залишається осторонь описаних фактів, та своїми наказами частково легітимізує торгівлю з не підконтрольних державі територій. В кволості реакції підпорядкованих відомству управлінь, достатньо пересвідчитися на прикладі березневих події довкола екс-керівника Вінницької поліції Антона Шевцова. Публічні підтвердження підтримки головним поліціантом сеператизму були попросту проігноровані вінницьким управлінням безпеки. Вдатися до його затримання, СБУ вирішило лише після спроби Шевцова втекти до Росії.

Звернувшись до управління СБУ в Житомирській області, газета “20 хвилин” поцікавилася реакцією відомства на описані факти та готовністю місцевих захисників державної безпеки в проведенні належної перевірки. З огляду на коментар речниці обласного управління Ірини Мартинюк, питання походження поставленого в школи донецького вугілля наразі не досліджено.

Схоже, як у випадку з Вінницею, доведеться чекати, коли зрощена на бюджетних грошах система фінансування терористів буде розвиватися та діяти надалі. Отже, вже цю зиму кишені житомирян спустошуватимуть нові тарифи за тепло,  а старі схеми ще більше сприятимуть збагаченню сепаратистів на “чорній” торгівлі.