Ціна мігрантів: що значать "заробітчани" для сучасної економіки України

За даними Центру економічної стратегії, більше 4 млн українців є трудовими мігрантами, тобто виїжджають працювати за кордон.  

Рух українців через кордон набирає обертів з 2009 року. Після 2013-го потік українців через польський кордон збільшився вдвічі (якщо порівнювати 2010-12 та 2014-16 роки).

"Незважаючи на те, що українці активно беруть участь у трудовій міграції, достовірних даних про їх кількість в Україні немає. Загальну оцінку кількості мігрантів можна отримати, якщо врахувати дані країн ЄС, дані Державної прикордонної служби України, яка фіксує фактичні перетини кордону, та опитування, проведені в Україні. За нашою оцінкою, загальна чисельність українського населення, яке брало участь у трудовій міграції у період з 2015 по першу половину 2017 року, становить приблизно 4 млн осіб (тобто близько 16% працездатного населення)", – аналізує економіст Центру економічної стратегії Юлія Руда.

Головним чинником, що спонукає наших співвітчизників виїздити за кордон (і на заробітки, і на постійне проживання), є різниця в оплаті праці. Якщо в Україні середня зарплата становить близько €250, то в ЄС цього року перевищила €1500. Зокрема, у Польщі — €750, Чехії — €870, Італії — €1760, Німеччині — €2300, Ірландії — €2500.

Мігранти генерували 7,6-8,4% від ВВП приватних грошових переказів в Україну щорічно у 2015-2017 роках, що в рази перевищує обсяг прямих іноземних інвестицій (ПІІ) в Україну. Разом за той же період прямі інвестиції з-за кордону склали 10,7 млрд доларів США – трохи більше, ніж приватні грошові перекази за один лише 2017 рік. Ця валюта підтримує платіжний баланс, а отже і впливає позитивно на стійкість гривні, що, до речі, виявилася однією із найстійкіших валют світу у 2017 році.

Перекази від "заробітчан" виконують і соціальну функцію. Вони стають допомогою для сімей трудових мігрантів у післякризовий період, а накопичені засоби дозволяють сім'ям інвестувати та створювати власний бізнес. Так само серед позитивів трудової міграції – надбання українцями нових знань та вмінь, прискорення обміну технологіями, розширення можливостей для підприємництва (стартовий капітал, ідеї).

Негативні сторони трудової міграції українців

Друга сторона еміграції – це нестача кадрів окремих простих професій в Україні, поглиблення нерівності в доходах між домашніми господарствами, які мають мігрантів, і в яких їх немає, дефіцитна пенсійна система через недоотримання мільярдних внесків.

Всі позитивні наслідки міграції – швидше короткочасні. Якщо "заробітчани" стануть довгостроковими мігрантами та вирішать залишитися за кордоном, ми більше не побачимо новин про великі обсяги валюти, що заходить у країну. І, очевидно, що люди, які покинули країну назавжди, – втрата її економічного потенціалу. "Молодим людям, які закінчують університет, потрібне житло для того, щоб будувати свою сім'ю. Багато хто зі студентів в розмовах, опитуваннях (є навіть статистика ) їдуть за кордон, щоб заробити гроші і жити окремо від батьків або просто мати своє житло. І друга ключова виїзду за кордон – гідна робота. Це два мотиваційних чинники, які змушують людейе на заробітки. Чому люди виїжджають із села спочатку у великі міста, а потім за кордон? Немає ключових речей (робота, житло) і немає розвитку та розваг", – ком виїжджати в інше економічне середовищентує ситуацію радник з комунікації Житомирського центру розвитку місцевого самоврядування Дмитро Клименко.

Втрачаємо кращий потенціал міста та області

Кожного дня близько 40 автобусів з Житомирської автостанції прямує на Західну Європу. За приблизними підрахунками, це 2500 жителів Житомира та області прямують на "заробітки". Дмитро Клименко певен, що процес міграції можна призупинити, але не треба забувати: якщо не робити загального покращення, то марно сподіватися, що молодь захоче працювати і жити у цій країні.

"Сьогодні кадровий голод відчувається всюди, яскравий приклад – об'єднання громади. Люди вирішили зробити громаду, тепер формують органи управління: проектний менеджер, працівники освіти, охорони здоров'я, культури, економіста, землепорядника – цих кадрів просто не вистачає. Перших кадрів пенсійного, передпенсійного віку вже достатньо. А от молодих креативних людей, які без стереотипів, без «совка» в голові –дуже мало. Тут відразу зрозуміло, що громада бореться вже не за територію, не за ресурс, а за молодь.

Проте є випадки, коли дійсно роботодавець бореться за свої кадри та навіть заохочує молодь переїхати з міста в село, тим самим стимулюючи їх високим рівнем життя.

"Деякі громади готові купувати квартири, машини, давати гідну зарплату, аби тільки молодь приїжджала. Наприклад, в Баранівській ОТГ купили квартири і віддали їх сімейним лікарям, які приїхали з інших міст. І таких прикладів на сьогодні вже чимало по Житомирській області. Тобто люди вже борються за молодих працівників", – зазначає Дмитро Клименко, радник з комунікацій Житомирського центру розвитку місцевого самоврядування.

На думку фахівців, зниження кількості трудових мігрантів варто очікувати тоді, коли в країні стабілізується економіка, законодавством будуть створені умови для розвитку малого й середнього бізнесу, почнуть відкриватися нові робочі місця, й українські роботодавці зможуть конкурувати з іноземцями в залученні й утриманні найкращих спеціалістів.

Аліна Бойко

Матеріал підготовано у рамках співпраці з проектом «VoxConnector»