Пам'ятнику першого народного артиста з Житомирщини загрожує знищення

Завдяки громадськості вдалося врятувати пам'ятник Борису Тену. На черзі - пам'ятник народному артисту Сергію Карпенку, який занедбаний і руйнується.
 

Могила відомого земляка, першого народного артиста з Житомирщини, актора легендарного театру "Березіль" на Вільському кладовищі заросла чагарниками. Пам'ятник весь в тріщинах.

130-річниця від дня народження артиста минула непомітно. За місяць, 24 вересня, будемо відзначати чергову річницю від дня народження Сергія Карпенка. Народився майбутній актор у Херсоні. Закінчив своє життя в Житомирі 29 вересня 1959 року. Можливо, за місяць могила буде приведена в порядок і в ці дві дати гідно вшанують пам'ять артиста.

Народився майбутній видатний актор 24 вересня 1895 р. в Херсоні. Був актором у театрах Одеси, Дніпропетровська, Києва, Житомира.

1920 року розпочав сценічну діяльність у Херсонському театрі імені Тараса Шевченка. Протягом 1921—1922 років — актор театру-студії імені І. Франка (Херсон-Черкаси).
У 1922—1931 роках — актор театру «Березіль».
У 1933—1940 роки — актор Театру Київського військового округу.
У 1940—1945 роки — актор Дніпропетровського українського музично-драматичного театру ім. Т. Шевченка.
У 1945—1948 роки — актор Київського українського драматичного театру ім. І. Франка.
У 1948—1959 — актор Житомирського українського музично-драматичного театру.
 

Видатний український актор театр і кіно Сергій Карпенко став першим Народним артистом України серед акторів Житомирського театру. Це почесне звання було присвоєно йому у 1957 році за вагомий внесок у розвиток театрального мистецтва.

До переїзду в Житомир Сергій Карпенко працював у легендарному театрі «Березіль» під керівництвом Леся Курбаса (1922–1931), а також у Київському театрі ім. І. Франка, інших відомих театрах України.

Глядачам він запам'ятався яскравими образами у виставах «Хто сміється останнім», «Не називаючи прізвищ», «Суєта» та багатьох інших.

Актор знявся у фільмах: «Людина з лісу» (1927, Полоз), «Хлопчик з табору» (1930, Павло), «Фата моргана» (1931, Волик), «Висота №5» (1932, Сидорчук), «Кармелюк» (1938), «Кривавий світанок» (1956).

Актор пішов із життя 29 вересня 1959 року та похований у Житомирі. Його творчість заклала потужний фундамент для розвитку сучасної театральної Житомирщини.

 Андрій Козаченко