Так вже буває чи так вже виходить: хтось «втрачає», а хтось і «знаходить»!

Підприємці, як соціальна група із важливими і відповідальними функціями у суспільстві, вже давно перетворилися у таких собі «хлопчиків для побиття».

І тиснуть на підприємців якими завгодно методами, забуваючи не лише про гучні заяви та обіцянки щодо сприяння та підтримки малого та середнього бізнесу, але й вдаючись до повного ігнорування здорового глузду. Доходить до повного безглуздя, коли навіть правила шкільної арифметики, не кажучи вже про закони формальної логіки, у стосунках із підприємцями виявляються зайвими, порожніми і, звісно ж, непотрібними.

Яскравим прикладом такого абсурду можуть служити стосунки Житомирського товариства з обмеженою відповідальністю «Стрем» та відомого монополіста-газопостачальника. На перший погляд, здавалося б, все просто і зрозуміло: постачальник забезпечує споживача природним газом, проводить повне технічне обслуговування газового обладнання у свого клієнта та визначає (спільно зі споживачем) виробничо-технологічні втрати природного газу під час його транспортування. Визначені показники фактичних виробничо-технологічних втрат ( далі - ВТВ) служба обліку природного газу ПАТ «Житомиргаз» має застосовувати при розрахунках за природний газ та відносити і додавати на рахунок споживача до об’ємів газу, облікованого комерційним вузлом обліку (тобто лічильником) газу.

Так от. Із листопада 2010 року, коли ТОВ «Стрем» стало абонентом ПАТ «Житомиргаз», величина об’ємів ВТВ для споживача змінювалась декілька разів. Якщо із листопада 2010 року по грудень 2011 року показники виробничо-технічних втрат були мінімальними і фактично не обраховувались, то вже із січня 2012 року по травень 2013 року показник ВТВ вимірювався щомісячними 15,5 куб. метрами. Після того, як провівши обстеження системи газопостачання ШРП з регулятором тиску «RBI 1212» газового обладнання ТОВ «Стрем», комісія встановила величину ВТВ у розмірі 1,64 куб. метра на добу, із травня 2013 року споживач (ТОВ «Стрем») сплачував за щомісячні 50,8 куб. метра, як вартість виробничо-технологічних втрат. Але із літа (із 1 липня) 2015-го року постачальник вирішує підвищити показник ВТВ для ТОВ «Стрем» майже вдесятеро (!) і пропонує споживачеві щомісячно до фактично спожитого об’єму природного газу оплачувати ще й за 477 кубометрів так званих «показників ВТВ». І це при тому, що середньомісячне фактичне споживання природного газу підприємством «Стрем» сягає заледве 120 куб. метрів (за рік цей показник сягає 1440 куб. метрів природного газу).

Зрозуміло, споживач із такими стрибкоподібними кульбітами показників ВТВ, які народжувались у кабінетах «Житомиргазу», не погодився і звернувся до Житомирського відділення Антимонопольного комітету України. Там, звісно ж, звернули увагу на абсурдність показника ВТВ у випадку зі споживанням природного газу ТОВ «Стрем», і вже у листопаді 2015 року спільна комісія підприємства «Стрем» та ПАТ «Житомиргаз» визначає ФАКТИЧНІ обсяги виробничо-технологічних втрат природного газу. Уявіть собі, що ніяких 470, і навіть не 50 кубометрів блакитного палива у якості щомісячних обсягів ВТВ на підприємстві «Стрем» комісія не встановила. Натомість цей показник становив лише 5,49 м3 на місяць. Але «Житомиргаз» стояв на своєму – 470 м3 і - не менше! Справа дійшла до суду, де постачальник вимагав визнати угоду між ним та споживачем, а це означає, що із липня 2015 року до вересня 2016 р. (бо з вересня 2016 р. газ не постачається) підприємство «Стрем» мало щомісячно сплачувати за майже півтисячі кубометрів виробничо-технологічних втрат природного газу. Знову ж таки, нагадаємо: це – при середньомісячному споживанні лише 120 м3 природного газу. З яких причин при незмінних технічних характеристиках газорегуляторного обладнання об’єми та показники ВТВ збільшуються майже галопуючими темпами? Як можна взагалі облаштовувати свої договірні стосунки із підприємством-монополістом, яке зухвало обдирає споживача у цинічний спосіб? При цьому звертається до суду, намагаючись узаконити начебто вже існуючий борг, що виник невідомо із чого. Абсолютно зрозуміла логіка дій керівництва ПАТ «Житомиргаз» у ситуаціях, подібних до стосунків із ТОВ «Стрем». Адже якщо підприємець погоджується оплачувати захмарні рівні виробничо-технологічних втрат, встановлені «Житомиргазом», то можна лише уявити обсяги грошових надходжень, які надходять вже до ТОВ «Житомиргаззбут» за фактично не існуючий і не спожитий природний газ. У випадку із підприємством «Стрем» постачальник вимагає оплати за більш як 400 м3 абсолютно «міфічного» природного газу, який начебто «втрачений» під час його транспортування. Насправді його ніхто і ніде не втрачав і досі не втрачає. Ну а куди він фактично дівається і за якою технологією використовується за призначенням – можна лише здогадуватись. Зрозуміло лише, що йдеться про мільйони гривень, які монополіст має можливість отримати від реального продажу вже раз оплаченого, так званого «втраченого» природного газу. Ну а як за таких умов може почуватися реально працююче підприємство, затиснуте та фактично пограбоване сплатою за виробничо-технологічні втрати, які виникають під час транспортування природного газу, нікого, схоже, не хвилює. Ось такий у нас «клімат» для бізнесу, який насправді згубний не лише для розвитку, але й для самого факту існування підприємництва.

Довідково: ціна 1000 м3 природного газу із розрахунку встановленої ціни Нафтогазу України 8889,60 грн за 1000 м3 (ціна в березні 2018 р.), спожитого нашим підприємством (при річному середньомісячному споживанні газу до 120 м3/міс), для нашого підприємства БУДЕ СТАНОВИТИ: (0,120 +0,470) х 8889,60) : 0,120 = 43707,20 грн. за 1000 м3!!!

На фото: директор ТОВ "Стрем" Павло Гарбовський

Віктор Першко