"Пожежний рятувальник - це поклик душі та серця", - брати Федорови

Олексій Федоров – старший лейтенант, фахівець з оперативного реагування в частині спецтехніки аварійно-рятувального загону спецпризначення. В частині перебуває техніка, яка виїжджає на пожежі та інші НС.

Максим Федоров – старший лейтенант, начальник рятувального відділення аварійно-рятувальної частини, кваліфікується на аварійно-рятувальних роботах – відкривання дверей, виїзди на ДТП, тобто там, де потрібна спеціалізована допомога.

Початок історії братів-пожежників. На шляху до омріяної професії

Олексій, Максим: Ще з дитинства ми посилено займались спортом, наші знайомі порадили піти на пожежно-прикладний спорт - це профільний вид фізичної підтоговки у рятувальній структурі. У 2008 р. ми спробували, нам сподобалось, а потім вже після школи потрібно було вступати до вишу, і ми вирішили: якщо ми вже пірнули в цю сферу, потрібно далі розвивати даний напрямок. Згодом ми вступили до Національного університету цивільного захисту України у м. Харкові. Там сильна матеріальна база, хороші викладачі та чудова підготовка кадрів. Курсанти навчаються на безкоштовній основі. Ми рекомендуємо туди вступати, адже Харків - дуже гарне місто. Отож 5 років ми провчились і у грудні 2015 р. прибули вже на подальше проходження служби у своє рідне місто Житомир. Це був свідомий вибір і поклик серця. Наша професія потрібна та шанована серед людей. Якщо брати статистику серед силових структур, то довіра до державної служби з надзвичайних ситуацій – найвища.

Пожежні історії: гасіння вогню, розрізання машин і порятунок коней

Олексій: Найбільше мені запам'ятався мій перший виїзд. Це була ДТП на Чуднівському мосту: два таксисти створили лобове зіткнення, ми допомагали їм вибратись з автомобілей. Вони отримали травми, але сумісні з життям. В університеті ти по книжках дивишся ситуації. А в реальному житті, коли ти бачиш людину, а її кінцівки в неприродному стані, то морально і фізично було важко, тому, мабуть, найбільше і запам'яталось.

Максим: А моє перше чергування було спокійним, ми нікуди не їздили. Я колектив знав ще з 2-го курсу, бо проходив тут стажування.

Олексій: Була така ситуація. Біля торгово-економічного коледжу за зупинкою є фруктовий сад, власник там прив`язав коня до дерева, а сам пішов. Але під деревом був відчинений люк, кінь провалився туди по пояс задніми копитами. Ми приїхали на виклик і рятували коня.

Останній страшний виклик був взимку. Нас викликали на ДТП на об`їзну. Автомобіль «Skoda» в`їхав на великій швидкості у відбійник, і в результаті загинуло дві людини. Водій був настоятелем греко-католицьої церкви із Закарпаття, він їхав з дружиною та з двома пасажирами 97-го та 93-го р. н. Ми виїхали для того, аби дістати тіло, бо його зажало.

Горе-відпочинок, або найаварійніші пори року

Олексій: Бувають ситуації, коли кожне чергування можемо виїжджати декілька разів за добу, а буває, навпаки, тихе та спокійне чергування. Все залежить від сезону, особливо часто пожежі виникають влітку, коли люди палять траву і не контролюють вогонь, також взимку, коли використовують пічне опалення. Для прикладу, ситуація у Бердичеві, коли від пічного опалення загинуло відразу 8 людей. Справа в тому, що виникає перепал печі, матеріали загораються, газ, який виділявся, має навіть трохи солодкий запах, тому не завжди зрозуміло, що відбувається витік. Ваша безпека залежить лише від вас, адже, як показує практика, усі пожежі відбуваються через людську недбалість та халатність.

Житомирянам на замітку

Олексій: Скоро травневі свята, тож люди в лісі будуть організовувати пікніки, залишати після себе сміття, потім хтось кине недопалок, вітром рознесе, і відразу розпочнеться лісова пожежа. Це один із прикладів пожежі через людський фактор. Найперше, що потрібно пам'ятати на природі, – не зловживай алкоголем, слідкуй за багаттям. Адже вогонь – наш друг, але він може бути і нашим ворогом!

Максим: Ми завжди проводимо інформативні години з громадою. Влітку виїжджаємо у дитячі табори, у школи, де розповідаємо про причини пожеж. Демонтуємо їм техніку, проводимо навчання, інструктаж, як у разі пожежі гасити полум' я. Діти активно долучаються,  адже це їм дійсно цікаво. Багато хто з них мріє стати рятувальником.

Звичайні будні "надзвичайників"

Олексій, Максим: У місті розташовано 5 пожежних частин. І 6-та – це наша частина, яка входить до складу аварійно-рятувального загону. Усі ці частини поділені за районами виїзду. Наша частина, оскільки робота специфічна, охоплює усю область. Є небезпечні хімічні об'єкти, об'єкти з підвищеним ризком небезпеки, ми їх контролюємо. Саме тому ми працюємо по всій області. Проте бувають випадки, коли одна частина не може впоратись із НС, тоді ми виїжджаємо на допомогу. Є ситуації, коли машина приїжджає на ліквідацію пожежі, проте немає водозабезпечення, тоді також викликають допоміжний автомобіль, який допоможе усунути проблему. Проте пожежні машини ніколи не приїдуть без води - це на замітку тим людям, які панікують: їм здається, що рятувальники дуже довго їдуть, хоча це не так.

Олексій: Ми маємо свій затверджений розпорядок дня, за яким живуть усі частини, - це підготовка, заняття, відпрацювання нормативів, теоретичні матеріали, тактика, а вже після того ми відпрацьовуємо практичні нормативи. У нас є й нічні перевірочні заняття, ми вночі їдемо на об'єкт згідно з розкладом і там проводимо практичні відпрацювання. Тобто рятувальник не сидить і не чекає, коли буде НС, ми кожного дня вдосконалюємо свої занння і навики, вивчаємо роботу інших підрозділів.

Плани на майбутнє

Олексій, Максим: Нас поки все влаштовує, рятувати подобається. Адже робота в пожежній охороні – це завжди виклик для себе. Кожного дня нові завдання, допомога людям. Будемо і надалі рухати кар'єрними сходами, удосконалюватись та навчатись. На сьогодні держава у фінансовому плані краще шанує нашу професію. Мінімальна зарплатня для звичайного рядового – 7 тис. грн, тому усіх сміливих запрошуємо до служби у нашій структурі!

Свято тих, хто щодня рятує людьські життя

Навіть у професійне свято вони не можуть дозволити собі відпочивати, адже завжди перебувають на варті безпеки громадян. Вони ті, хто завжди на відстані дзвінка від тих, хто потребує допомоги. Скромні герої, які заслуговують на найщиріші слова вдячності за плідну та продуктивну працю.

Олексій, Максим: 17 квітня відповідно до Указу Президента відзначається професійне свято – День пожежної охорони. Це – свято тих, хто, щодня ризикуючи власним життям, рятує сотні інших, ліквідовує пожежі, наслідки стихії. Хочеться побажати нашим колегам міцного здоров`я, успіху, бо без удачі на нашій службі важко. Наснаги, мирного неба над головою (адже зараз усі підрозділи залучаються до АТО). Як кажуть у пожежній охороні, сухих рукавів вам, колеги!

Аліна Бойко

Слідкуйте за новинами Житомира у Facebook, Telegram, Instagram та YouTube.