Художник-карикатурист Василь Вознюк: «Пушкін теж був не ангел»

Вознюк Василь Васильович – житомирський художник-карикатурист. Народився 3 липня 1958 року в Узбекистані у родині військовослужбовця. Строкову службу проходив у прикордонних військах на західному кордоні. З 1976 року проживає у м. Житомирі. Почав малювати в Афганістані у 1986 році, перебуваючи в госпіталі після поранення. C 1988 року працює художником у різних виданнях, ілюструє книги.

З 2000 року бере участь у міжнародних конкурсах. У 2001 році отримав гран-прі в Парижі на українсько-французькому конкурсі політичної карикатури «Преса і влада». У 2002 році зайняв 3 місце на Московському відкритому фестивалі карикатури. 5 років поспіль перемагав на щорічному конкурсі «Бізнес в Україні». У 2003 році отримав пропозицію з Бельгії ілюструвати книгу про вагітність (благодійний проєкт під патронатом бельгійського короля Альберта II).

Ім’я житомирського художника потрапило у дві енциклопедії сучасної карикатури. Василь Вознюк – єдиний художник-карикатурист в Україні, який малює королівським сім'ям Європи. Виконав подарунковий портрет королеви Великої Британії Єлизавети II і отримав від неї лист подяки. Американці попросили його зробити дублікат цього малюнка.

Напередодні дня народження одного з найавторитетніших літературних діячів першої третини XIX століття ми поспілкувалися з Василем Вознюком стосовно його бачення особистості великого поета.

Руслан Мороз: У зв'язку з тим, що 6 червня день народження Олександра Пушкіна, відразу запитання: як вам спала на думку ідея проілюструвати Пушкіна у такому досить ризикованому варіанті – у вигляді карикатур?

Василь Вознюк: Тут всі стрілки переводяться на самого Пушкіна. Я в інтернеті знайшов статтю, здається, вона називалася «Незвичайний Пушкін», в якій побачив далеко не літературного Пушкіна. Він і лаятися був мастак, і забіяка був відмінний, і сатирик, і інше й інше... Мені стало цікаво, а який би вигляд це мало, якби все це намалювати? Так історія самого Пушкіна і стала поштовхом цієї ідеї.

Пушкін дійсно був особистістю неординарною, проте часто поводився досить некоректно. Більшість дуелей, як і остання фатальна, спричинені саме його дивною поведінкою. Так, причому на рівному місці! Здається, у житті Пушкіна було близько 130 викликів на дуель. І часто причиною виклику були одно-два слова, які чомусь приводили поета в лють.

Руслан Мороз: Повернімося за часовою шкалою трохи назад. Як вам взагалі спала на думку ідея стати карикатуристом? Досить складний жанр!

Василь Вознюк: Мені хотілося не змальовувати щось, а самому реалізувати власні фантазії. Тому що я не любив перемальовувати, у школі у мене з малювання була четвірка. Учитель навіть пропонував приходити до нього і брати уроки малювання. Але я вже зрозумів, що карикатура більш підходить мені до мого веселого характеру. Тут мій гумор можна було реалізувати і підставити своє бачення якихось ситуацій в політиці, в житті. Колись у дитинстві я бачив журнали типу «Радянський воїн», «Радянський екран», де на останніх сторінках були знамениті карикатури на різні теми. І це створило якусь тягу до творчості. Мені захотілося також, щоб мої роботи публікувалися в журналах.

По-справжньому це вже сформувалося, як не дивно, в Афганістані. Першу свою роботу я відправив у таке видання, як «Літературна газета». У них на останній сторінці була така рубрика «Диваки». І ось я надіслав свою роботу, цілий місяць перебував в очікуванні і піднесеному настрої. А потім прийшов маленький лист на фірмовому бланку, в якому зазначалося: «Ви маєте здібності малювати у цьому жанрі, проте ми поки що не можемо прийняти до публікації ваші роботи. У вас гумор трохи похмурий».

Руслан Мороз: А що це була за карикатура?

Василь Вознюк: Там була тема, пов'язана з комп'ютерами. І я намалював, як не дивно, пушкінського скупого лицаря, який сидить у своїх підвалах при свічках, але замість монет в його скринях були калькулятори. На ті часи це була найбільш просунута електронна продукція. І ось лицар зсипає ці калькулятори у свої скрині. Виконання дійсно було похмуре.

Руслан Мороз: Є цілі журнали, які повністю складаються з карикатур. Наприклад Charlie Hebdo. Зрозуміло, що там ще є текстові матеріали, але ілюстрації тільки в цьому жанрі. Там що ні випуск, то скандал. І підривали їх, і погрожували... Хтось колись за ваші карикатури намагався щось подібне пред'явити?

Василь Вознюк: Звичайно! Колись я після перебудови намалював в одній київській газеті шаржі на українських політиків. Там був шарж на експрезидента Леоніда Кравчука і співака EL Кравчука, де божевільні фанатки переплутали співака і політика. Обігравалися слова «екс» і «El». Я вранці прокидаюся, вмикаю телевізор, і на якомусь каналі йде програма, де у Леоніда Макаровича беруть інтерв'ю. Я вже зібрався йти і вимкнути телевізор, як експрезидент каже: «Я хочу сказати деяким там авторам, що я не екс-Кравчук, я ще повернуся!».

А коли я працював уже у Савіка Шустера, то найзнаменитішим був випадок, коли я намалював Наталію Вітренко. За сценарієм всі карикатури показувалися в кінці передачі, а Савік Шустер супроводжував показ коментарями. Я намалював її в позитивному ключі, але Савіку не встигли передати пояснення до малюнка. На малюнку була зображена Україна, прив'язана до стовпа з цінником. Це був протест проти продажу української землі. Я так все і пояснив. А Савік Шустер переплутав і каже: «Що у нас тут? Наталія Вітренко продає Україну!». Він ще не встиг закінчити фразу, як Вітренко підводиться, і в прямому ефірі понеслося: «Цей ваш художник!...» Я думав, що до кінця ефіру не доживу.

Мене вже запитували, чи не боїтеся ви, що з вами щось зроблять у помсту за карикатури. Довелося відповісти, що порівняно з тим, що наші політики роблять з нами, це комариний писк.

Руслан Мороз: Я прочитав в інтернеті, що у 2003 році ви отримали пропозицію проілюструвати книгу про вагітність. У мене відразу виникло запитання: як може карикатурист проілюструвати книгу про вагітність?

Василь Вознюк: Ну я був там не єдиним художником-карикатуристом. Пояснюється це просто. Молодь не дуже любить читати, і для того, щоб книга вийшла не надто занудною, її випустили у вигляді своєрідних коміксів або картинок. Разом із запрошенням прийшов перелік питань, які треба було проілюструвати. Приблизно було 30 різних тем. Наприклад, як стають вагітними, як протікає вагітність, пологи в нестандартних ситуаціях тощо. Мені довелося звертатися за допомогою до одного лікаря-гінеколога, щоб він мене просвітив у деяких питаннях.

До речі, щодо газет з ілюстраціями з карикатур. Коли у 2002 році у Парижі проходила моя виставка, то прийшли з однієї французької газети, назва якої перекладається як «Качка без ланцюгів». По-нашому це звучало б як «Відморожена качка». У них з урахуванням великого формату і серйозних політичних і аналітичних текстів не було жодної фотографії, тільки карикатури.

Руслан Мороз: Класичне питання, яке ставиться всім: які плани на майбутнє?

Василь Вознюк: Мої плани від мене не залежать. Зараз працюю на замовлення. Доводиться виконувати і парадні портрети півтора на два метри, і ілюструвати поетичні збірки наших житомирських поетів і письменників. Але все це робити мені цікаво. Також однією з основних залишається афганська тема. У лютому цього року відкрилася у Празі моя виставка, присвячена Афганістану. Як не дивно, виявляється, у Празі є співдружність Кундузського 149-го мотострілецького полку. Вони попросили проілюструвати книгу. Також афганці влаштували мотопробіг Прага – Душанбе і на кожній зупинці проводили виставку моїх малюнків. Четвертий рік я співпрацюю з єрусалимським журналом «Беседер» («Беседер?» – скорочена розмовна форма фрази на івриті «hа-коль беседер» – «все в порядку», зі знаком питання в кінці – авт.), який виходить в електронному вигляді. Головний редактор Марк Галесник. Тож великі роботи вже четвертий рік у мене саме у цьому журналі.

Руслан Мороз

Хочете отримувати новини першими – приєднуйтеся до нас у соцмережах

• Telegram 
• Facebook 
• Instagram 

Слідкуйте за новинами Житомира у Facebook, Telegram, Instagram та YouTube.