Мозаїчне панно на стіні Миропільської гімназії внесли до переліку об`єктів культурної спадщини

Відповідний документ голова Житомирської облдержадміністрації Віталій Бунечко підписав 8 листопада 2019 року. 

«Відповідно до статей 6, 13, 16, 22, 41 Закону України "Про місцеві державні адміністрації", наказу Міністерства культури від 27 червня 2019 року № 501 "Про внесення змін до Порядку обліку об`єктів культурної спадщини", на виконання статті 14 Закону України "Про охорону культурної спадщини", з метою збереження щойно виявлених об`єктів культурної спадщини, враховуючи наявну облікову документацію

1. Внести до переліку щойно виявлених об`єктів культурної спадщини "Панно мозаїки на стіні гімназії" за адресою смт Миропіль, Миропільська ОТГ, вул. Центральна, 46.

2. Управлінню культури та туризму обласної державної адміністрації повідомити власника про необхідність укладання охоронного договору на щойно виявлений об`єкт культурної спадщини», – йдеться у розпорядженні голови Житомирської обласної державної адміністрації Віталія Бунечка.

Нагадаємо, влітку минулого року, коли почалися роботи з утеплення фасаду Миропільської гімназії, місцеві жителі забили на сполох, адже одна із стін була прикрашена мозаїкою авторства талановитої художниці і скульптора Зінаїди Мосійчук. У департаменті будівництва та інфраструктури Житомирської ОДА, куди звернулися люди, пообіцяли зберегти мозаїку. Як результат, витвір мистецтва внесли до реєстру об`єктів культурної спадщини. 

Довідково

Зінаїда Мосійчук народилась у селі Калинівка Макарівського району Київської області (наразі місто у Вінницькій області) у родині колгоспних працівників. У дитинстві мисткиня пережила два роки окупації; в автобіографії зазначала, що ніхто з сім’ї не працював у німецьких органах; вона, за власною оцінкою, слабо володіла німецькою мовою. У період з 1946-го до 1951-го року Зінаїда Мосійчук навчалась у Київському училищі прикладного мистецтва, отримала освіту як художниця-виконавиця архітектурно-художньої кераміки. Після навчання мисткиня працювала на Городницькому порцеляновому заводі спочатку скульпторкою, потім — художницею з розпису порцеляни. Через три роки після одруження, у 1957-му, Зінаїда Мосійчук переїхала до Баранівки і продовжила працювати художницею на Баранівському порцеляновому заводі; декілька разів відвідала Київський експериментальний порцеляновий завод для ознайомлення з технікою розпису на порцеляні. У 1966-му році її родина знову змінила місце проживання — цього разу вона разом з чоловіком та двома дітьми оселилась у Житомирі. Наступного року Зінаїда Мосійчук почала працювати у Житомирських художньо-виробничих майстернях. Свій досвід розпису порцеляни мисткиня використала для створення декоративних та тематичних композицій, зокрема в сферах політичного плакату та оформлення інтер’єрів. Зінаїда Мосійчук також розробила іновативну техніку використання поліефірних лаків у декоративних розписах. Мисткиня активно цікавилась народним мистецтвом: працювала у традиціях петриківського розпису та була головою комісії роботи із самодіяльними та народними художниками у Житомирській організації Спілки художників України.