З 2018 року Україна зобов'язалася сортувати сміття! А як це відбувається у Європі?

Згідно Закону України, з 1 січня 2018 року українців зобов’язали сортувати все сміття за видами матеріалів, а також розділяти його на придатне для повторного використання, для захоронення та небезпечне.

З 2018 року Україна зобов'язалася сортувати сміття! А як це відбувається у Європі?

Про це йдеться у статті 32 Закону України "Про відходи", до якого був доданий відповідний висновок.

Цей пункт відповідає двом Директивам ЄС – 1999/31/EC та 2008/98/EC, які регулюють поводження зі сміттям у країнах Європи, надають чітку послідовність дій, які необхідно виконувати із відходами, класифікують сміття, ставлять стратегічну мету скоротити кількість відходів, які вивозять на полігони. Згідно із Законом «Про відходи», “оброблення (перероблення) відходів – це здійснення будь-яких технологічних операцій, пов’язаних із зміною фізичних, хімічних і біологічних властивостей відходів, з метою підготовки їх до екологічно безпечного зберігання, перевезення, утилізації чи видалення”. Відповідно до європейських норм, придатні для повторного використання відходи повинні відправлятися на відповідні підприємства, безпечні — відвозитися на полігони ТПВ, а з небезпечними проводитимуться необхідні для знешкодження операції. При цьому на звичайні сміттєзвалища не мають потрапляти відходи, які розкладаються біологічним шляхом (норма Директиви ЄС 1999/31/EC.

На жаль, чинний Закон України "Про відходи" не має переліку та послідовності операцій із сміттям. За таких умов доданий  до Закону від 2012 року пункт до статті 32, набуває декларативного характеру. Поки Україна не знає, що робити з мільярдами тонн сміття, Європа широко використовує відходи у найрізноманітніших сферах виробництва, заробляючи на цьому солідні гроші.

Екскаватори згрібають гори сміття і просто впресовують у землю те, що сміттєвози вивезли від громадян. Великі зграї птахів кружляють над звалищем. Стічні води, смердючі гази, які виділяються, просто спалюють або стікають в стічні води та потрапляють у грунт, повітря, воду. Згодом на звалищах з'являються люди невідомого соціального походження із поліетиленовими мішками та пакетами, які вишукують те, що вважають для себе цінним. Така ситуація зі збором і переробкою сміття в Україні є типовою і кваліфікується, як погана і дуже погана. Адже, як зазначається у звіті Міністерства регіонального розвитку, будівництва і житлово-комунального господарства "Стан сфери поводження з побутовими відходами в Україні за 2016 рік", лише 5,8% усього сміття в Україні було утилізовано: 2,71% – спалили, а 3,09% – відправили на переробку. У 2016 році у 575-ти населених пунктах впроваджували роздільний збір сміття, працював один сміттєспалювальний завод і три сміттєспалювальні  установки», — повідомляє відомство.

Сміттєва трагедія, яка сталася в Малих Грибовичах під Львовом, може повторитися у будь-якому українському місті в будь-який час, — застерігають екологи. З огляду на прийнятий Закон в Україні, який відповідає основним європейським практикам, хотілось би проаналізувати роботу зі збором і переробкою сміття в сучасній Європі, для прикладу, в Німеччині.

Щоб організувати переробку сміття, необхідні спеціальні заводи, але ще більш необхідною є усвідомленість населення в плані роздільного збору відходів. Це є першим етапом на шляху до роздільного збору сміття, що вже давно існує за кордоном. На вулицях міст у країнах Європи можна побачити контейнери з відсіками для харчових відходів, макулатури, пластику і т.п. Такі контейнери встановлює, як місцева влада, так і самі містяни у себе вдома. Завдяки цьому до 90% сміття відправляється на вторинну переробку. Упродовж багатьох років сміття у Німеччині не мало жодної цінності, його просто спалювали чи закопували. Аж допоки уряд ФРН на початку 80 років минулого століття не спонукав підприємства до вторинної переробки сміття, а громадян — сортувати відходи.

 

 

Так, ще у 1991 році тодішній федеральний уряд Німеччини розробив приписи щодо упаковки. Закон покладав на кожного виробника відповідальність за його продукт і після споживання. Промисловість після цього заснувала свою систему збирання та повторної переробки сміття, яку назвали "дуальною системою". Її розпізнавальним знаком став символ кругообігу — "зелена крапка". Його ставлять на всіх продуктах, які беруть участь у системі ресайклінгу. Німці починають сортувати відходи і додатково несуть склотару до окремих контейнерів або ж до магазинів, де вони купували напої. Стимулом для сортування та здачі склотари стала система застави: тим, хто здає склотару, повертають певні кошти. Так система працює і до сьогодні. Сортування відходів стає в Німеччині певного роду народним змаганням. Не в останню чергу це пояснюється кампанією з роз'яснення, яка коштувала мільйони євро. Навіть у новітніх казках для дітей піднімалася тема сортування відходів, що позитивно вплинуло на виховання підростаючого покоління. Однак підприємства з переробки зіткнулися з проблемою: сміттєві баки, в які громадяни скидали вже сортовані відходи, все одно містили мішанину речовин, яку не так легко було переробити на новий продукт. Для цього необхідно, щоб відходи були лише одного "сорту". Але, завдяки низці раціональних розпоряджень і технологічних рішень( виготовлення упаковки з одного матеріалу) був досягнутий рівень якості збору сміття завдяки стандартизованим процедурам у всіх федеральних землях, що дозволило отримувати в результаті вторинної переробки матеріали, які раніше не можна було й уявити. Сорок відсотків усіх зібраних синтетичних матеріалів у Німеччині сьогодні вдається відсортувати. Унаслідок вторинної переробки отримують 21 мільйон тонн матеріалів. Якщо собівартість тонни нового пластику становить від 1200 до 1400 євро, то отриманої внаслідок ресайклінгу — близько 500 євро, а це, очевидна економія! Отож, дані матеріали мають у три-чотири рази більшу вартість, ніж саме сміття, з якого їх виготовляють, тоді у Німеччині виникла ціла галузь з річним оборотом понад 200 мільярдів євро. Вона зростає кожного року в середньому на 14 відсотків і забезпечує роботою 250 тисяч людей із пристойними статками та соціальним забезпеченням. Досягнутий рівень якості збору сміття завдяки стандартизованим процедурам у всіх федеральних землях дозволяє отримувати в результаті вторинної переробки матеріали, які раніше не можна було й уявити. Наприклад, компанія Reluma виготовляє хвилерізи, які використовують на узбережжі Балтійського моря. Раніше їх робили з дерева, однак певний вид молюсків зжирав їх за короткий час. Хвилерізи з синтетичних матеріалів служать довше.

Скрізь, де не бував, бачив поблизу і приватних, і багатоквартирних будинків кілька різнокольорових баків для сміття. Зацікавився: виявляється, викинути сміття у цій країні – непросто, адже місцеві жителі його спочатку сортують у відповідну тару, певний час накопичують, а потім виносять та викидають у сміттєві баки, вхід до яких частенько буває обмеженим ( потрібно мати ключі). Усі без винятку власники будинків мають свої персональні сміттєві баки. У квартирах – як мінімум три ємності. А буває, що й... вісім!

 

 

Побутові відходи у Німеччині не можна викидати у один великий контейнер. Замість нього – набір невеличких різного кольору баків, закріплених за кожною будівлею. Так, приміром, коричневого кольору призначені для харчових відходів, у жовті варто викидати тверді – дерево, папір, пластик, метал, зелені — для паперу.

Пляшки від вина, шампанського чи горілки ми, українці, зазвичай викидаємо до загального сміття. У Німеччині це робити категорично заборонено: усе скло потрібно збирати в спеціальний ящик у будинку. Раз на два тижні цю скриньку німці виносять на вулицю і спеціальне скло забирає  авто, наприклад, о сьомій ранку. Хоча, у мегаполісах скло можна викинути самостійно в спеціальні контейнери. Пляшки від пива або прохолодних напоїв німці несуть до супермаркетів, де у спеціальному відділі здають. За порожню тару покупець отримує гроші: за пивну пляшку зі скла – 8 євроцентів, за пластикові – 15–25, за бляшанки – 25. Німці пляшки здають? Чи можна назвати їх дивакуватими? Навряд чи. Адже така система збору сміття суттєво спрощує його переробку. А вторинне використання матеріалів дозволяє економити ресурси. До того ж, і турбота про навколишнє середовище. А ще, завдяки сміттю, можна добре підзаробити, заощадити, зекономити.

Німецьку систему повернення тари започаткували у 2003 році з екологічних міркувань, а також розраховуючи на те, що заощадливі німці не викидатимуть порожні пляшки, а повертатимуть, а так, сприятимуть повторному обігу пластику та скла в країні. До речі, якщо хтось із багатоповерхівки викине сміття у бак не за призначенням, тоді штрафують усіх мешканців будинку, підвищуючи тариф на вивезення сміття. Інколи «сміттярі» можуть взагалі відмовитися забирати відходи. Така система швидко вчить сусідів правильно сортувати і не смітити та «слідкувати» один за одним. Про того, хто порушує закон, у них пишуть у газетах, говорять по радіо і показують по телевізору, а представники поліції штрафують на чималеньку суму, іноді можуть навіть засудити й до виправних робіт. Якщо правопорушник – іноземець, то його можуть позбавити візи або права в’їзду в країну, отож, до цього варто ставитися дуже серйозно.

Аби підтримувати постійну актуальність і важливість, в Європі активно працюють державні програми, розраховані на виховання населення з поводження зі сміттям. Це і шкільна освіта, і інформування населення через ЗМІ, і соціальна реклама. Звичайно, є і проблеми, культурі поводження зі сміттям нам доведеться ще довго вчитися, бо працююча система ніколи не є  ідеальною, хоча, на прикладі Німеччини, є доволі ефективною. Більшість європейських країн до цього «йшли» тридцять років. Сподіваємося, що ми часовий відрізок подолаємо швидше. І одного ранку, йдучи на роботу, біля свого під’їзду побачимо невеличкі контейнери: коричневого, жовтого, зеленого та червоного кольору, в які наші сусіди та співвітчизники акуратно розкладають вже відсортовані вдома наслідки життєдіяльності сучасної людини.

Ця публікація була підготовлена в рамках проекту "Просування реформ в регіони" за сприяння Європейського Союзу (http://ec.europa.eu/europeaid). Зміст цієї публікації є виключною відповідальністю автора і жодним чином не відображає точку зору Європейського Союзу.

Коментарі

За повідомленням відділу комунікації поліції Житомирської області, у лісовому масиві між селами Болярка та Василівка Житомирського...

Нагородження відзнаками Верховної Ради України представників органів місцевого самоврядування відбулося 16 лютого на засіданні...

На Овруччині парубок поцупив з магазину копчену курятину, у Хорошівському районі похазяйнували мисливці за металом, а в Ружинському...

Як повідомили в управлінні ДСНС України у Житомирській області, 18 лютого о 07:55 до Служби порятунку «101» надійшло повідомлення...

Не пропускай новини — долучайся до нас на Facebook
keyboard_arrow_up