Ольга Савицька й Артем Радіонов «Танці – це спорт, який потребує сил і витримки»

Ольга – Чемпіонка України, Артем – Володар Кубка України. Сьогодні вони тренери одного з найвідоміших танцювальних клубів Житомира «Dance-Life». Студію відкривала Ольга,  а коли до Житомира переїхав Артем, почали працювати разом. Їхнє захоплення танцями почалося тоді, коли 5-річну Ольгу та 9-річного Артема записали в танцювальний клуб. Притому, що Ольга в дитинстві хотіла бути адвокатом, а Артем – директором банку, це не завадило їм втілити у життя своє бажання – поєднати хобі та професію.

Наша ідея відкрити клуб почалася з того, чим ми займаємося все життя – танцями. Ми навчалися в одному клубі, потім разом вчилися в
університеті культури, але на різних курсах.

Найскладніше – набрати дітей. Заняття починали проводити у 28 школі. Директор дозволила орендувати приміщення, а власними силами ми зробили там ремонт. Закупили дзеркала, зробити рекламу, зацікавили дітей. У вересні ми відсвяткуємо 6 років існування клубу.

Починати завжди ризиковано.  Невідомо, чи будуть ходити діти, бо в центрі міста вже вистачало танцювальних клубів. Проте особливість наша в тому, що ми навчаємо дітей танцювати в парі.

Ми отримуємо від роботи задоволення: від того, що самі танцюємо, від того, що навчаємо і бачимо, як танцюють наші учні.

Робота обмежує тільки у вільному часі. Танці – це теж спорт, який потребує сил та витримки.

Ніколи не виникало думки кинути цю роботу. Це хобі і професія в одному. Не кожен може собі це дозволити.

Пишаємося тим, що студія дійсно має хорошу репутацію, про нас чути хороші відгуки і учні вдячні нам за нашу роботу. Пишаємося родиною, бо там панує дружба та взаєморозуміння. Пишаємося батьками, адже завдяки ним ми є ті, хто ми є. І саме завдяки нашим батьками ми почали займатися танцями.

Успіх – це коли учні перевершують своїх тренерів. Ми на шляху до успіху. Успіх – це коли складається так, як ти хочеш, коли ти досягаєш поставлених цілей.

Дітей перед танцем потрібно зацікавити гарною історією, танцем, професіоналізмом.

Підтримка та гроші рівноцінно важливі. Вкласти можна багато і відразу. А можна поступово своїми силами та підтримкою досягнути чогось значно більшого.

Ми відвідуємо семінари, лекції, змагання. Немає межі удосконалення. Немає нічого, що не вдавалося станцювати. Це може бути щось незвичне, нове, але щоб танцювати – потрібно працювати.

Складно пояснити дітям, чому ця фігура танцюється так, а не по іншому, чому саме в цю сторону, а не навпаки.

У нашій професії важливо бути відповідальним перед собою та партнером, харизматичним та працелюбним.

Танці – це спорт, і тут не обійтися без терпіння. А ще воно потрібне для того, щоб витримати усіх тренерів та партнера. Але пам’ятайте: ви йдете до спільної мети.

95% партнерів терплять одне одного. І непорозуміння будуть завжди, оскільки кожній людині властивий свій характер, вона має власну думку і бачення.

Ризик має бути присутній в житті кожної людини. Без нього нічого не буде. Без ризику жити – це ходити на роботу і отримувати свою ставку 2 000 грн. Я так не хочу. Я хочу возити дітей в Діснейленд, на море, їздити на машині. Хочу прожити життя, а не проіснувати.

Успіх – це кількість сходинок, які ти вже пройшов. Головне не боятися і не оглядатися назад. А якщо тебе хтось штовхнув і в житті все пішло не так, як планувалося, – встала, зібралась із силами і пішла далі.

Потрібно працювати і бути чесною людиною. І тільки в цьому випадку обов’язково досягнеш успіху.