Житомир більше не батьківщина слонів

Та коли у нормальних країнах вибори — це війни справжніх компроматів та скандалів, у нас, як завжди, все зводиться до закидів “дурень — сам дурень”. І коли приходить пора обирати, складається враження, що ми обираємо не стільки найменше зло, як найменшого дурня:)

Тим часом... Літня пора, піаритися політикам нема на чому особливо. Вчителі у відпустках, лікарі — теж. Отже різноманітним “освітянським бетменам” та “wifi-спонсорам”, м'яко кажучи, копати нічого. Хіба своїм коштом відправити на море “малоімущі” категорії громадян. Дорого... Набагато дешевше спекулювати на темі орієнтацій. Коли як не перед виборами дізнаєшся, хто у нас із владців “по хлопчиках” чи “по дівчатках”? Ну не передвиборча кампанія, а момент істини якийсь. Таке враження, що вищезгадані процеси загострюються саме перед виборами. Флюїди грають... Хоч бери та пропонуй законодавцям проводити вибори навесні. Саме пора для гри флюїдів...

Ще цікавіше спостерігати за поведінкою “потенційних”. Усі ті “печерні” політики, яких житомирянам до сьогодні доводилося бачити хіба по телевізору, оживляються і, ніби накурившись чи нанюхавшись чогось, і починають “переповнюватися” турботою. А стільки любові до виборця — хоч бери і соли в банки. Щоб на потім лишилося...

І на тлі цього всього “бєспрєдєла” чудова новина — в маршрутках почали видавати квитки. Такі дива були помічені поки на єдиному маршруті. Але для того, щоб останні житомирські динозаври та слони “склеїли ласти” цілком достатньо...

І коли йдеш Михайлівською, і сонечко гріє тобі просто у мармизку, і все цвіте, і дівчата у коротких спідницях ходять туди-сюди, думається про літо, про “гречку” і про любов народних обранців. Ну хіба це не щастя? Хай недовге, хай тільки до осінніх виборів, але хіба це не привід кілька нетривалих місяців відчути себе людиною?