Зразкова вулиця Миколи Сціборського

Вже не перший тиждень ми «подорожуємо» вулицями нашого міста, і, здається, знайшли вже всі схованки та сюрпризи. Іноді перейменовані вулиці зберігають свої таємниці, але в більшості мають спільні глобальні проблеми, на які ніхто не звертає уваги.

Вже після перейменування назв вулиць зі своїми «мінусами» наодинці залишилися вулиці Сергія Параджанова, Івана Сльоти, Синельниківська, Михайла Грушевського, Івана Мазепи, Степана Бандери, Леха Качинського, Чуднівська, Князів Острозьких, Троянівська. І це ще далеко не всі житомирські локації, що потребують змін.

На початку літа Житомир обіцяли упорядкувати, встановити таблички з назвами вулиць та нумерацією будинків. Вулиці перейменували, а ось ці самі таблички причепити – зась! Мабуть, в нашому місті започаткували нову традицію: назви вулиць перейменовують на словах, а на будинках – все ті ж рідні таблички зі старими назвами.

Відомо, що ця проблема не має фінансового підтексту, а лише суто організаційний. Жодна додаткова копійка з місцевого бюджету не має йти на заміну табличок. Балансоутримувачі повинні робити це в межах тих коштів, які вони й так одержують, щоб працювати. Але наші комунальні служби звикли за щось братися лише тоді, коли отримають на горіхи. Зверху ж не поспішають з цим.

Вулиця на диво відрізняється чистотою

Вулиця Миколи Сціборського на перший погляд здається непримітною. Невеличка, зі старими табличками та будинками, вона зовсім не привертає до себе увагу, проте там чисто. Попри те що смітники майже відсутні, міські жителі прибирають там, де живуть. На узбіччях подекуди літає «свіже» сміття, але видно, що вулиця скрізь підметена, і за нею доглядають. Дерева надають особливого шарму цій місцевості: вони обрізані, не травмовані, й під кінець літа ще навіть зелені.

Асфальт не в ідеальному стані, але полатаний рівно

Наша команда йшла по чистому тротуару, але без ям, за традицією, не обійшлося. Хочеться зазначити, що це найкраща маленька вулиця серед перейменованих. На цій території латок на асфальті менше, а якщо і є дірка, то не така велика, як буває на центральних вулицях. Журналістам було приємно, що навіть всі люки справні. Страшних схованок, на щастя, не знайшли.

Ми поспілкувалися з жителькою вулиці, яка розповіла про своє ставлення до ситуації з перейменуванням.

«Ви знаєте, загалом нічого нового не сталося. Живемо собі, звичайно, хочеться, щоб моя вулиця була екологічною, чистою і без ям. Правда, нам поставили декілька ліхтарів, бо раніше тут було темно й страшно, проте вночі все одно темнувато. А бувало і таке, що дурні ховаються в кущах і лякають», – розповіла житомирянка Валентина.

Вулиці – це обличчя нашого міста, і дуже добре, коли є на кого рівнятися. Приміром, ця вуличка хоч невелика, але «на виду». Люди поспішають за своїми справами, і в буденній метушні місто їм здається таким же буденним. Але якщо відволіктися від хоча б на кілька хвилин і вдивитися в обличчя перехожих, у потоки автомобілів, у фасади старовинних будинків, то можна побачити справжню красу нашого міста, і надто приємно бачити його чистим і охайним.

Слідкуйте за новинами Житомира у Facebook, Telegram, Instagram, YouTube та Google