Перша частина цієї новини досить сумна.
У жовтні 2020 року місто було приголомшене неабиякою новиною. Справа в тому, що одна житомирянка виховувала цуценя породи хаскі на прізвисько Віккі. Тримаючи його за задні лапи, жіночка різко викидала за вікно свого улюбленця з сьомого поверху вниз головою. Цуценя верещало і собачою мовою просило про допомогу. Потім ніжні жіночі ручки затягували переляканого песика назад у квартиру. І так повторювалося кілька разів. Небайдужі житомиряни зняли події на відео і виставили в інтернеті.
12 січня 2021 року Богунський районний суд оштрафував жінку і конфіскував цуценя. Зараз щеня проходить лікування і радіє життю.
А ось друга частина має вже більш кумедний вигляд. Гортаючи житомирську пресу майже столітньої давнини, можна дізнатися, що і більше ста років тому житомиряни обурювалися жорстоким поводженням з тваринами. У місті навіть було «Общество покровителей животных». У місцевій пресі періодично з'являлися замітки про безсердечне поводження зі свійськими тваринами.
Так, в одній з житомирських газет того часу написано, що 122 роки тому, у кінці ХІХ століття, у Житомирі жила жінка з жорстоким характером. Цитуємо повідомлення газети «Волинь» 1899 року (далі мовою оригіналу): «На днях прохожие по одной из городских улиц (из скромности называть её не будем) могли быть зрителями такой сцены: из растворённого окна второго этажа одного из домов (на этой улице лишь один двухэтажный дом) слышался женский крик, из которого можно было разобрать заключительные слова: «Так вот же тебе, подлое животное!» и… о ужас!... вскоре несчастная сильно провинившаяся кошка кубарем полетела с окна на мостовую. Нежная дамская ручка мелькнула и скрылась… Говорят, что дама эта состоит членом местного общества покровителей животным».
Але якщо більше 100 років тому деякі житомирські дамочки своїми ніжними ручками мучили нещасних тварин, то між чоловіками розгорталися справжні гладіаторські бої. Як зараз, так і тоді у Житомирі панував «прекрасний» капіталізм, а між чоловіками йшла конкурентна боротьба. Конкуренти не могли знайти спільної мови, і тоді в хід йшли міцні кулаки, перетворюючи вулиці Житомира на поля битв. У 1906 році про одне з таких побоїщ у центрі міста писала газета «Волынская жизнь»: «Угол Михайловской и Гоголевской улиц служит театром войны, объявленной булочниками сапожникам. На днях в 11 часов вечера произошла схватка между неприятелями, результатом которой было несколько разбитых стёкол и ставен в доме Гаецкого. Характерно заявление одного булочника, который безапелляционно объявил, мол, пусть только покажется сапожник, я его уничтожу и т. д.».
Можемо констатувати, що за 100 років майже нічого у Житомирі не змінилося…
Ігор Гарбуза
Хочете отримувати новини першими – приєднуйтеся до нас у соцмережах
№ 8 від 28 лютого 2024
Читати номер