Горе для бюджету

Насправді у Житомирі співпали одразу дві біди: невміння правильно рахувати, планувати та вимірювати свої потенційні можливості та слабкість виконавчої влади, в результаті чого доходна частина бюджету за підсумками 9-ти місяців 2017 року виконана лише на 92%. Тобто, у місті не «дозбирується» і не надходить до бюджету майже десята частина податкових зборів. Найпростішим і найзрозумілішим прикладом такої ситуації може бути плата за землю (орендна плата та земельний податок), яка у нашому місті проводиться без належного контролю і фактично «кинута напризволяще». У підсумку Житомир, який за кількістю жителів і за площею міста відчутно більший за Хмельницький чи Рівне, «земельних» грошей до міської казни отримує вдвічі менше, ніж ці міста. Уявіть собі, якби Житомир міг зібрати додаткових 100 мільйонів гривень земельного податку та орендної плати, то так званий дефіцит бюджету міста, який сьогодні офіційно визнається на рівні 171 мільйона гривень, був би значно меншим. Щонайменше – наполовину.

Ще одна біда міського фінансово-господарського життя – невміння співставити, порівняти, адекватно оцінити свої бажання та можливості. Бажання, про які йдеться – це, зазвичай, бажання влади. Це додаткові витрати для потреб комунальних підприємств, яким упродовж року доводиться допомагати то поповненням до «статутного фонду», то закупівлею спеціальної техніки, то терміновою потребою ліквідації наслідків аварії чи надзвичайної ситуації. Гроші комунальники «вибивають» із міського бюджету доволі просто – приносять на засідання депутатських комісій, які розглядають комунальні «хотєлки» напередодні сесій, так звані «проекти рішень». Варто додати, що директорами та керівниками комунальних установ міста є чимало депутатів Житомирської міської ради. Тому й виходить, що «прохачі» приходять до своїх колег по депутатській роботі. Ну, й, звісно, ті «входять у становище» і… допомагають. При цьому сама потреба виділення коштів із міського бюджету, наприклад, для того ж ТТУ, водоканалу, КАТП 0628 видається і демонструється завжди актуальною та нагально необхідною. А чи є гроші у міському бюджеті, чи вистачить доходів міста, щоб забезпечити все нові й нові його витрати – питання часто опиняється «за кадром». Ось так і «докотився» Житомир до ситуації, коли, як говорив герой одного анекдоту, «вже й здачі нічим давати». Коли дефіцит міського бюджету сягнув позначки у майже 200 мільйонів гривень.

Хто винний?

Зазвичай у таких ситуаціях шукають відповіді на два запитання: хто винний та що робити? У Житомирі «винуватого» доволі швидко визначили: ним став директор департаменту фінансів Житомирської міськради Сергій Гаращук. Найпершими претензії на адресу Сергія Гаращука посипались від депутатів фракції БПП «Солідарність». Подейкують, що найбільшим «прокуратором» щодо директора фіндепартаменту став депутат Олександр Черняхович, який «значиться» у міській раді як радник міського голови. Звісно, Сергій Гаращук, як вправний фінансист і авторитетний професіонал, не став доводити свою правоту у ситуації, де її доводити неможливо. Він вчинив по-іншому: просто написав заяву на відпустку з наступним звільненням з посади. Сьогодні відомо лише про те, що відпустка Сергія Гаращука триватиме до Нового року, а там… Хтозна, як воно буде, бо інші «джерела» вже працевлаштували його у Баранівці, де мікроклімат у «команді» мера Анатолія Душка куди сприятливіший, ніж у кабінетах житомирської міськради.

Інший персонаж, якого насправді варто було б потурбувати у зв’язку із виниклими проблемами міського бюджету – секретар Житомирської міської ради Наталія Чиж. Адже депутати, які розуміють справжню природу цих бюджетних проблем, кажуть про те, що належна взаємодія між виконавчими органами влади та депутатським корпусом Житомирської міськради відсутня. А це якраз найбільша провина секретаря міськради Наталії Чиж. Взагалі, питання про діяльність Наталії Михайлівни на посаді секретаря Житомирської міськради вже давно мало б бути поставлене і розглянуте. Але ж у Житомирі «секретарка» зуміла використати потенціал своєї фракції «Самопоміч», яка вже давно і цілком слухняно «лягла» під мера Сергія Сухомлина. До того ж, у потрібний момент Наталія Михайлівна вміло використовує широкий арсенал всіляких прийомів для того, аби виявитися непомітною, невинною, а питання щодо її відставки за два роки існування нинішньої каденції депутатів так і не набуло належної актуальності. Але, якщо повернутися до нинішніх бюджетних проблем міста Житомира, то якраз провина Наталії Чиж, яка вочевидь недопрацьовує під час підготовки сесій, є очевидною.

І що ж робити?

Зрозуміло, що у ситуації, коли грошей не вистачає, коли плани, бажання та апетити міських чиновників і частини депутатів Житомирської міськради виявилися аж занадто великими, коли місто вже другий місяць чує про «дірку» у міському бюджеті, доводиться вдаватися до економії. Треба «затягувати паски», оптимізувати витрати певних підприємств, відкладати «на потім» вирішення деяких проектів і заходів. Хоча економити міська влада не дуже й поспішає. Точніше, так: економити доведеться на питаннях фінансування комунальних підприємств і на вирішенні їх нагальних проблем. Але інших витрат міського бюджету економія не стосується. Адже, наприклад, житомиряни навряд чи зрозуміють потребу у забезпеченні членів житомирського міськвиконкому новими планшетами. Начебто – для зручності під час засідань. Якщо порахувати, що членів міськвиконкому у Житомирі аж 25, а вартість планшету «затягне» на позначку 8-10 тисяч гривень, то можна порахувати загальну суму витрат із міського бюджету. Причому, зовсім необов’язкових чи критично необхідних. Знову ж таки, місто облетіла «новина» про те, що новопризначений заступник мера Житомира Сергій Кондратюк вже із першого дня своєї роботи на новій посаді буде отримувати обов’язкові премії «за успіхи у роботі», за «інтенсивність праці» та інші надбавки, яких, схоже, так не вистачає для належного рівня чиновницької зарплати. До речі, в умовах виниклої фінансової скрути у Житомирі не чути ініціативи від керівників міста щодо хоча б тимчасових обмежень у преміях, надбавках і заохоченнях чиновників міської ради. Ну, попрацювали б чинуші хоча б два-три місяці на «голих» окладах. Подумаєш, отримували б «на руки» не 15-18 тисяч гривень, а 6 -7 тисяч щомісячно. Але де там! Ось незабаром, на календарі «засяє»7 грудня, як День місцевого самоврядування. Можна не сумніватися у тому, що до свята чиновників і депутатів обов’язково відзначать преміями, допомогами та іншими матеріальними принадами, які однозначно «влетять» для бюджету міста у чималі суми коштів. Ну, а на завершення нашої розповіді варто було б запитати і у мера Житомира, так само, як і у депутатів міськради, про те, з якого дива до кінця 2017 року популярна серед житомирських чиновників фірма «Уют» збирається ремонтувати приміщення Будинку української культури (а вартість такого ремонту сягає майже 100 тисяч гривень?) Хтось хоче заробити на новорічне «Шампанське»? І це тоді, коли у міському бюджеті – дірка і де вже давно не вистачає коштів. До речі, було б правильно, аби про ситуацію у міському бюджеті перед житомирянами прозвітувався і міський голова Сергій Сухомлин. Сьогодні він претендує на звання найкращого мера-інноватора. Проте найкращою інновацією від Сергія Сухомлина мала б стати звичка звітувати перед громадою міста про витрачені кошти і причини їх дефіциту. Щорічно, як того вимагає законодавство. Хтозна, можливо, тоді «дірок» у міському бюджеті справді поменшало б?

Микола Корзун

Слідкуйте за новинами Житомира у Facebook, Telegram, Instagram та YouTube.