Проблеми архітектури у Житомирі: некомпетентність чи звичайнісінький злочин?

За цей час з'ясувалося дуже багато подробиць та фактів, які раніше не були відомі широкому загалу. Нагадаємо, що історія з будівництвом на розі вулиць В. Бердичівської – Шевченка у Житомирі досить давня та таємнича. Не всі факти, що час від часу ставали відомими, є остаточними та повними.

Ще 27 грудня 2018 року Житомирською місцевою прокуратурою внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ч. 1 ст. 364 КК України (зловживання владою або службовим становищем, що завдало істотної шкоди свободам та інтересам окремих громадян). Тоді про це повідомила пресслужба прокуратури Житомирської області після особистого прийому заступником прокурора області та заступником керівника Житомирської місцевої прокуратури мешканців будинків, розташованих на розі вулиць В. Бердичівської – Шевченка у Житомирі. Йдеться про те, що мешканці цих будинків звернулися до прокуратури зі скаргою щодо незаконної забудови прибудинкової території. Одночасно було розпочато досудове розслідування, яке проводив слідчий відділ Житомирського відділу Головного управління Нацполіції в області. Житомирська місцева прокуратура здійснювала процесуальне керівництво.

8 січня близько 9-ї години ранку мешканці будинків по вулиці Шевченка, 14/16 і Великої Бердичівської, 48/50 перекрили транспортний рух по Великій Бердичівській на знак протесту проти будівництва житлового комплексу «Шодуар». Тоді учасники протесту розповіли, що не бачать іншого способу вирішення своєї проблеми. 

Тоді, ще в січні цього року, ми висвітлювали на шпальтах нашого видання майже всі точки зору на конфлікт. Першою точкою зору була надана версія представників забудовника, ТОВ «ДРІАДА БУД» в особі її директорки Аліси Кулаківської: «Справа в тому, що в нас є всі дозвільні документи на зведення багатоповерхового житлового будинку. Але мешканці прилеглих будинків вважають це будівництво незаконним. Ми знаємо, що всі документи у нас в порядку, і на засіданні робочої групи міськради неодноразово наголошувалось на тому, що якщо вони бачать, чиї права порушені чи видані нам документи з порушенням законодавства, вони мають право звертатися до суду. Але наразі до суду звернень немає взагалі ніяких, оскільки ретельно вивчених документів достатньо та вони бачать, що підстав для звернення до суду немає. Відповідно до плану забудови міста Житомира, земельна ділянка йде під будівництво багатоквартирного багатоповерхового житлового будинку, вона ще у 2007 році була продана на аукціоні Житомирської міської ради, в нас є право власності. Продано її з тим же цільовим призначенням 02.03 для будівництва багатоквартирного житлового будинку. Тобто, все відповідає повністю чинному законодавству».

Іншої точки зору дотримується Максим Мелешко, який є власником квартири в одному з будинків поряд з будівництвом: «По суті вся ця ситуація ділиться на два етапи. Перший етап – у 2007 році при мері Житомира Вірі Шелудченко було відокремлено цю ділянку, а це, грубо кажучи, 26 соток. У 2007 році мерія займалася розпродажем земельних ділянок. Оскільки тоді не було нормальної містобудівної документації та генерального плану, ніхто не звертав уваги на те, що спочатку завжди виділяється земля. У 1992 році з'являється закон про приватизацію житлового фонду. І люди при приватизації квартири стають власниками ділянки, на якій побудований будинок, але ця ділянка не виділяється в натурі, а право власності переходить об'єднанню мешканців даного будинку. Ділянці, про яку ми говоримо, 16 серпня 2007 року було присвоєно кадастровий номер, і за планом тут повинен бути ігровий майданчик і зона відпочинку. Цю ділянку пустили на аукціон. В той момент керувалися законом про земельну реформу від 1990 року, знову ж УРСР, який на момент проведення аукціону був недійсний, оскільки у 1992 році був прийнятий такий же закон, тільки Верховною Радою України, де в статті 8 було чітко написано, що до моменту приватизації земельної ділянки ніхто не може бути її позбавлений. Це положення було проігноровано, і аукціон був проведений з масою порушень. Є генеральний план міста, на якому вказані зони, в тому числі зони з обмеженнями. На даній ділянці є обмеження під забудову, адже поруч знаходиться історична будівля університету «Україна» на балансі 33-ї школи». 

Тодішній головний архітектор Житомира Юрій Безбородов так прокоментував конфлікт навколо забудови по вулиці Шевченка:
«Департаментом містобудування та земельних відносин були видані умови та обмеження для забудови на цій ділянці. Поки їх ніхто не відміняв. Всі документи мають бути в департаменті містобудування та земельних відносин, де можна з ними ознайомитися».

Останнім ми наводили в минулих публікаціях коментар заступника Житомирського міського голови Сергія Кондратюка про підсумки робочої групи щодо будівництва житлового комплексу «Шодуар»: «Робоча група неодноразово збиралася з цього питання. Розглядалося безліч питань, які поставили перед нами жителі прилеглих будинків. Робоча група опрацювала всі ці питання, і на сьогоднішній день та перевірка, яку проводила містобудівна інспекція, показала незначні порушення при будівництві». 

Але вже на сесії міськради 27 лютого 2019 року з'ясувалося, що порушення все ж є достатньо значними! А найбільшим з них виявилася наявність охоронних зон пам’яток, що взагалі є основною та безальтернативною причиною припинення будівництва, яке все ж продовжується. Тобто наша міська влада відверто плювати хотіла на законність та інші пустощі нашого часу, перетворившись на орган бездіяльності та беззаконності. Але, виявилося, до цього ще й причетне управління культури та туризму Житомирської обласної державної адміністрації, яке надало довідку, що земельна ділянка на вул. В. Бердичівській, 50-а в м. Житомирі знаходиться за межами історичного ареалу та за межами охоронних зон пам’яток. Всупереч цьому, є витяг з Державного земельного кадастру, в якому чітко вказано, що дана земельна ділянка має обмеження, передбачені Законом України «Про охорону культурної спадщини». Таким чином, чиновники ввели в оману всіх, стверджуючи, що в межах кварталу, в якому проєктується нове будівництво, об’єкти культурної спадщини відсутні, при тому, що згідно з витягом з кадастрової карти, дана земельна ділянка має правовий статус «Охоронна зона навколо об’єкту культурної спадщини», що роз’яснено в ст.1 Закону України «Про охорону культурної спадщини» та передбачено ст. 112 ЗКУ, нікого особливо не турбує. 

Враховуючи вищевикладене, приходимо до висновку, що посадові особи Житомирської міської ради відверто ігнорують положення статей Закону України «Про охорону культурної спадщини», Постанову КМУ № 316 від 13.03.2002 року. Також повністю ігнорується той факт, що зараз здійснюються земляні роботи, що є порушенням ст. 91 Земельного кодексу та вище перелічених законів України та тягне за собою кримінальну відповідальність, передбачену ст. 298 КК України.

З часом також з'ясувалося, що не зі всіма документами у цій справі взагалі можливо ознайомитися. До того ж, частина документів, які є в наявності, не зовсім мають той зміст, який був, коли їх приймали або затверджували.  

Для того, щоб зрозуміти саму проблему, перенесемося в часі на пару років назад. 26.12.2001 року рішенням Житомирської міськради № 266 було затверджено Генеральний план міста. Далі, до 2014 року, був зроблений Історико-архітектурний опорний план міста, але у містобудівної ради були до нього зауваження, та й на той момент він був не затверджений Міністерством культури України. І ось, наприкінці 2014 року міська рада в особі виконуючої обов'язки міського голови Любові Цимбалюк і головного архітектора Житомира Євгенії Черкасової дають завдання директору Українського Державного НДІ «Дніпромісто» імені Ю.М. Білоконя на виготовлення Генерального плану міста Житомир, в складі якого буде виготовлений і Історико-архітектурний опорний план, при цьому проєктантові поставили завдання: виготовляти ІАОП, базуючись на ІАОП «УКРНДІПпроектреставраціі»).

Загалом, поки там проєктант трудиться над містобудівною документацією, за яку місто в подальшому вивалить 6,5 млн гривень, чиновникам знадобилося затвердити старий ІАОП (Історико-архітектурний опорний план) в Міністерстві культури України, і ось наказом № 18 від 21.01.2016 року він затверджений! Згідно з наказом № 199 від 20.05.2013 року, якщо у Містобудівної ради немає зауважень до ІАОП, він вважається затвердженим і входить до складу Генерального плану міста від 2001 року.

Все законно, все красиво, але от проєктант зробив новий, гарний Генеральний план міста, в якому є свій ІАОП, і наша доблесна міська рада 30.11.2016 приймає рішення № 454, де в п. 2 зазначено: «Вважати таким, що втратив чинність закону, Генеральний план міста, затверджений рішенням № 266 від 26.12.2001 року». Але казус в тому, що новий ІАОП не затвердили в Міністерстві культури, а старий помер разом зі старим генеральним планом, але тільки не для шахраїв з архітектури.

Ось така неуважність юридичного департаменту дала майданчик для махінацій таким, як директор департаменту містобудування та земельних відносин Ігор Блажиєвський. Сенс в тому, що коли постає «шкурне» питання і в новій містобудівній документації є обмеження, він, як шулер, дістає з рукава старий ІАОП, який втратив законну силу, але затверджений Міністерством культури, на відміну від чинного, в якому немає таких обмежень у використанні землі. 

Але в 2018 році чинуші вирішили перестрахуватися і подали документи в Міністерство культури України, але, керуючись також тупістю чи хитрістю, не змогли пояснити комісії, навіщо їм новий ІАОП. Хоча схема працювала, навіщо було паритися? А будуть питання, так скажемо, що Міністерство культури не компетентне та не затверджує новий. Тут досить доречна буде популярна фраза: «Елементарно, Ватсон!»

Ось тільки будь-яка афера вилазить назовні і єдине, що стримує від покарання, це небажання щось робити правоохоронців, які вже 7 місяців роблять вигляд, що розслідують цю справу.

І ось сталося: 30 червня 2019 року до нас надійшла відповідь за заявою з Мінкультури України, в тексті якої чітко зазначено, що у нас в Житомирі, з вини відомих чиновників немає ІАОПа, затвердженого в законний спосіб, при цьому в 2018 році з Мінкультури наші горе-чиновники привезли вже 3-й варіант ІАОП, який був виготовлений Підприємством об'єднання громадян «Інститут культурної спадщини» Всеукраїнської ради з охорони культурної спадщини України. Тобто взагалі громадською організацією. Звичайно ж, його ніхто не прийняв, але хтось же його замовляв і навіщось витрачав бюджетні гроші, коли набагато простіше було узгодити в Міністерстві культури України ІАОП, який вже є в складі Генерального плану міста! Але навіщо? Простіше красти гроші з кишень житомирян. 

 P. S. Ми звернулися за коментарем до Департаменту містобудування та земельних відносин Житомирської міської ради. Але, на жаль, нам відповіли, що директор департаменту містобудування та земельних відносин Ігор Блажиєвський зараз у відпустці. Іншій співробітник, який відповідає за роботу з Історико-архітектурним опорним планом міста, також на даний час у відпустці. Щодо питання, висвітленого в даному матеріалі, нам повідомили, що зроблений Історико-архітектурний опорний план міста був за часів, коли головним архітектором міста Житомира була Євгенія Черкасова. Тому для відповіді потрібно вивчити всі питання та документи. Нам запропонували звернутися до Департаменту містобудування та земельних відносин Житомирської міської ради письмово. Зауваження влучне, але, враховуючи тривалість відпусток працівників, нам отримати відповідь на дані питання вдасться не дуже швидко.

Руслан Мороз