Житомирський музей космонавтики ім. С. П. Корольова: деякі історії створення та проблеми  сьогодення

Конференція присвячена 155-річчю заснування Житомирського обласного краєзнавчого музею та 50-річчю заснування Музею космонавтики ім. С.П.Королева.

Але у зв'язку з тим, що в статті є критичний матеріал, який не відповідає ювілейного заходу, стаття на конференцію не була прийнята і її в категоричної формі відмовилися розміщати в сбірці матеріалів конференції. Самі матеріали мають неабияке значення для історії нашого міста. Саме тому ми вирішили розмістити на шпальтах нашої газети трохи скорочену версію статті, а повну версію на офіційному сайті нашого видання.

Руслан Мороз

І. Створення Меморіального будинку-музею академіка С.П. Корольова

Повідомлення ТАРС про те, що 16 січня 1966 року на операційному столі помер Сергій Павлович Корольов, лягло в основу зародження ідеї створення музею. Із газетних і журнальних статей світ дізнався, що академік народився в м. Житомирі, - це викликало хвилю емоцій і надихнуло сучасників на ідею увічнити пам'ять про С.П. Корольова - двічі Героя соціалістичної праці, Лауреата Державної премії, академіка, видатного вченого в галузі практичної космонавтики, засекреченого й нікому тоді ще  невідомого земляка.

У лютому 1966 року голова Житомирського міськвиконкому Віктор Казимирович Януліс та секретар міськкому Компартії України Ярослав Федорович Ткачук, перебуваючи у відрядженні в Москві, зуміли подолати засекреченість, зустрілися з матір'ю Сергія Павловича – Марією Миколаївною Баланіною. В розмові жінка згадала своє життя в Житомирі й на розгорнутій мапі показала будинок, в якому жила родина Корольових. Ним виявився двоквартирний житловий будинок, що на вул. Леваневського, 5 (колишня вул. Дмитрівська).

Повернувшись до Житомира, В.К. Януліс відразу розпорядився відселити сім'ю, яка на той час займала вищезгадану квартиру, а потім провести її капітальний ремонт з переплануванням, посилаючись на спогади Марії Миколаївни. Перший секретар міськкому Компартії України Микола Юхимович Лебедєв доручив займатися створенням Меморіального будинку-музею академіка С.П. Корольова директору Міського будинку культури Захару Давидовичу Гурвичу (за сумісництвом та на громадських засадах).

Поки йшли ремонтні роботи, З.Д. Гурвич кілька разів їздив до Москви, щоб особисто зустрітися з Марією Миколаївною Баланіною, а також з дружиною Сергія Павловича – Ніною Іванівною Корольовою. Впродовж зустрічей, він насамперед цікавився деталями інтер’єру квартири, описом меблів, інвентарю, збирав експонати. Марія Миколаївна передала музею старовинне дзеркало, посуд та інші предмети побуту, а Ніна Іванівна – костюм Сергія Павловича та глобус. 

Також у місті були зроблені оголошення на радіо та в газетах про створення Меморіального будинку-музею академіка С.П. Корольова й потребу зібрати меблі й інвентар кінця ХIХ - початку ХХ ст. Багато жителів відгукнулося на заклик, і зрештою відповідно до опису Марії Миколаївни було зібрано 20 одиниць меблів і багато інвентарю, посуду, серветок, рушників, скатертин, килимів, килимків тощо.

Завдяки самовідданій праці Гурвича, весь час безоплатній і за сумісництвом з основною посадою, до 1970 року було закінчено ремонт і розпочато облаштування квартири. 

Довгоочікуване відкриття відбулося 1 серпня 1970 р. Урочистості проходили в присутності багатьох людей, серед яких були Марія Миколаївна з онукою Наталією Сергіївною і правнуком Андрієм. 

Після мітингу вона перерізала стрічку біля вхідних дверей і вперше за 62 роки переступила поріг своєї колишньої квартири. Очевидці наголосили на тому, що відновлений інтер’єр її приємно вразив.

Відповідно до наказу Міністерства культури УРСР № 380 від 24 вересня 1970 р. «Про створення Меморіального відділу академіка С.П. Корольова в Житомирському краєзнавчому музею», Меморіальний будинок-музей академіка С.П. Корольова був переданий на баланс Житомирського обласного краєзнавчого музею і став його відділом. Спершу роботу будинку-музею організовували троє працівників. Старший науковий співробітник Есфіра Геннадіївна Розенблат (Лісневська) виконувала обов'язки завідувача,  на зміну якій згодом прийшла Жанна Миколаївна Бєлова. Гурвич повернувся до основної роботи в Міському будинку культури. Про популярність закладу свідчить звіт за липень 1972 р, в якому було зазначено, що музей відвідало 3435 осіб, серед яких не лише жителі міста й області.

Великий інтерес у відвідувачів з перших днів функціонування будинку-музею викликали факти про життєвий шлях науковця та його діяльність в освоєнні космічного простору, однак експозицій на цю тему не було, оскільки це була квартира в якій народився Сергій. Саме ця проблема спонукала чиновників відселити мешканців з другої половини будинку і розпочати капітально-відновлювальний ремонт з переплануванням під технологію роботи музею. Також була передбачена виставкова зала для змінних експонатів, пошук яких розпочався тим часом. Керувала процесом розширення будинку-музею в.о. завідувача старший науковий співробітник Маргарита Іванівна Снарова, оскільки 20 листопада 1973 р. Бєлова звільнилася з посади. 

10 вересня 1974 р. завідувачем відділу був призначений Юліан Павлович Руденський, який енергійно взявся за створення експозиції музею. З цією метою кілька разів їздив до Москви та Калінінграду (нині Корольов), встановив зв'язок із соратниками та рідними С.П. Корольова, а також підприємствами, які спеціалізувалися на виготовленні космічної техніки. Новий завідувач контролював хід і якість ремонтних робіт, замовляв стелажі, шафи та інші необхідні меблі. Кінець 1976 року ознаменував здачу об’єкта.

7 січня 1977 року, до 70-річчя від дня народження Корольова С.П., відбулося урочисте відкриття нової експозиції Меморіального будинку-музею, яка розповідала про життя та діяльність С.П. Корольова, а також перші кроки в пізнанні космосу. Ця експозиція фактично стала початком створення музею космонавтики.

ІІ. Створення Житомирського музею космонавтики ім. С.П. Корольова

Відкриття Меморіального будинку-музею академіка С. П. Корольова сприяло популяризації міста, а відтак Житомир став осередком зустрічей соратників Корольова. Члени делегацій обговорювали можливість збільшення площі музею, а також її укомплектування натуральними експонатами. Так і сталося, коли у 1978 р. виставковий комітет Академії наук СРСР передав у Житомир 10 одиниць експонатів виставки, яка вже закрилася в м. Пхеньяні (КНДР), зокрема перший штучний супутник Землі, останню сходинку ракети-носія "Схід", спусковий апарат космічного корабля "Схід", автоматичну міжпланетну станцію "Венера-7", "Лунохід-2", штучні супутники Землі "Електрон-1",  "Електрон-2", "Інтеркосмос-1", глобус Місяця та бюст Ціолковського К.Е. За відсутності приміщення, подаровані експонати, запаковані в дерев'яні ящики, знаходилися просто неба у дворі краєзнавчого музею. Такі обставини не сприяли подальшій передачі експонатів Житомиру.

У той час діяла спільна постанова ЦК КПРС та Ради Міністрів СРСР, яка забороняла проектування та будівництво об'єктів культури без дозволу Ради Міністрів СРСР. Позапланове будівництво без відповідного дозволу каралося суворо, аж до звільнення та притягнення до судової відповідальності.

У травні 1981 року голова облвиконкому В.А. Кременицький зателефонував референту Радміну СРСР з питань культури із питанням можливості отримати дозвіл на будівництво музею космонавтики на Батьківщині С.П. Корольова. У відповідь почув відмову, адже «народження Корольова не є підставою для будівництва музею. У Москві немає будівлі музею космонавтики». Після цієї розмови питання про будівництво музею було закрито, однак необхідність розширення приміщення  не зникала.

Ініціативу та винахідливість проявив перший заступник голови міськвиконкому Володимир Федорович Нікулін. У переліку об'єктів культури, заборонених будувати без дозволу Радміну, він не знайшов такого об’єкта як склад. У пошуках потрібного проекту Нікулін гортав альбом типових проектів складських приміщень і натрапив на навіс літнього типу для зберігання сільськогосподарської техніки, який мав відповідні форму та розміри. Тож обхідними шляхами виставкова зала повинна бути побудована як павільйон для зберігання космічної техніки.

Усі керівники проектних організацій Житомира відмовилися проектувати без лімітів і дозволів. Залишалася філія Дніпропетровського інституту «Укркомунремдорпроект», яку в 1978 році створив сам Нікулін і був його першим директором. Розробити проект такого павільйону в зимовому варіанті, котрий без реконструкції та витрат після введення в експлуатацію, міг стати виставковим залом, Я.Ф. Ткачук, тодішній директор філії, вагався. Без лімітів філія проектувала ремонт чи реконструкцію  доріг, вулиць, скверів, парків та інших дрібних комунальних об'єктів. За статутом права проектувати громадські будівлі не було, тим більше без лімітів і дозволу. Згода могла бути за однієї умови, «якщо буде дозвіл директора головного інституту». Нікулін негайно зателефонував В.В. Нечипоруку, директору Дніпропетровського інституту, та виклав суть прохання. Нечипорук дав вказівку спроектувати за аналогією павільйону для зберігання дорожніх машин, адже для цього ліміти і дозвіл не потрібні. Споруду розмістили навпроти Меморіального будинку-музею академіка С.П. Корольова, щоб не порушувати прилеглу забудову ХIХ століття та з розрахунком можливого розширення павільйону. Функції «Замовника» виконувало управління капітального будівництва міськвиконкому.

Наявність затвердженої проектної документації відкрило дорогу до Держплану УРСР. Були виділені ліміти підрядних робіт та фінансування за рахунок республіканського бюджету. Будівництво доручили БМУ-1 комбінату «Житомирпромбуд». На початку 1984 року відселили 14 сімей, знесли будови та дерева. БМУ забило тринадцятиметрові палі, забетонувало ростверк, яким об'єднало головки паль. Фундамент під будинок був готовий.

На початку 1984 року Руденський тяжко захворів, був госпіталізований, а згодом звільнився. На час хвороби й надалі виконувачем обов'язків стала Ольга Андріївна Розенцвайг (Копил).

У цей період обласну контору Будбанку СРСР перевіряла бригада ревізорів з Української республіканської контори Будбанку СРСР та виявила у планах фінансування павільйон для зберігання космічної техніки. Одним з пунктів в акті перевірки записали, що контора фінансувала об'єкт культури без дозволу Ради Міністрів СРСР. Доводи про те, що павільйон - це склад, якого немає в переліку об'єктів, на які необхідно дозвіл Радміну СРСР, виявилися непереконливими, тож фінансування заборонили, а будівництво павільону припинилось.

У жовтні 1984 р. до Ради Міністрів СРСР було направлено лист, підписаний першим секретарем обкому Комуністичної партії України В.М. Кавуном, з проханням дозволити продовження будівництва. Після відмови телефоном, В.Ф. Нікулін виїхав  до Москви. Йому вдалося-таки переконати старшого референта Радміна СРСР Н.А. Гавриліна про необхідність будівництва павільйону. Після цієї розмови Гаврилін відправив копії листа Кавуна в Будбанк СРСР, Міністерство культури СРСР та Держплан СРСР, щоб вони надали свої висновки. Міністерство культури та Будбанк СРСР після перевірки деталей дали свою згоду. Проте довготривалий опір залишався зі сторони Держплану СРСР, а  саме в особі заступника голови Л.А. Бібіна, який не підписував лист про надання згоди. Нікуліну довелося п'ять днів з ранку до пізнього вечора очікувати на зустріч із заступником голови, який не мав бажання його прийняти. Лише за сприяння завідувача приймальнею, яка все ж таки переконала Бібіна прийняти Нікуліна. Зустріч відбулася о 20 годині вечора. Після півгодинної бурхливої розмови Бібін підписав погоджувальний лист, який 14 грудня 1984 р. був відправлений Радміну. Вирішальну роль у розмові зіграло те, що будується склад.

Отримавши позитивні висновки, Рада Міністрів СРСР дала згоду на продовження будівництва, а Держплан УРСР включив у план на 1985 рік будівництво павільйону (фінансування передбачалося за рахунок коштів із республіканського бюджету).

В кінці 1986 року було довгоочікуване закінчення робіт, і в січні 1987 р., якраз до 80-річчя з дня народження С.П. Корольова, об'єкт був переданий для створення експозиції. Павільйон для зберігання космічної техніки відразу перейменували в будівлю «Космос». Наявність даної будівлі, була підставою прийняти Постанову Радміну УРСР № 256 від 24 липня 1987 року «Про утворення музею космонавтики ім. С.П. Корольова в м. Житомирі».

Відповідно до наказу управління культури облвиконкому № 193 від 04.11.1987 р. «Про створення Житомирського музею космонавтики ім. С. П. Корольова», відділ краєзнавчого музею «Меморіальний будинок-музей академіка С.П. Корольова» був ліквідований, а 26 співробітників переведені в штат музею космонавтики ім. С.П. Корольова.

На підставі наказу Міністерства культури УРСР № 700 від 19.11.1987 р. «Про передачу експонатів на постійне зберігання», вийшов наказ управління культури облвиконкому № 266 від 30.11.1987 р., на підставі якого краєзнавчий музей передав музею космонавтики 1181 експонатів.

Директором музею була призначена Ольга Андріївна Розенцвайг (Копил). 

Для створення експозиції було вирішено залучити народного художника Анатолія Васильовича Гайдамаку, який мав досвід створення експозицій кількох музеїв. Він також запросив до співпраці художників Київського комбінату монументального декоративного мистецтва, з яким було укладено договір. Розпочалися напружені дні роботи бригади у складі художників Гайдамаки А.В., Федорова В.Г., Труханського В., Жизцова В., Шевченка М.

З огляду на те, що збір експонатів розпочався задовго до створення експозиції, її сценарій виходив з уже наявних експонатів та деталей. Складність збору експонатів майбутньої експозиції полягала в тому, що всі підприємства, які працювали з космічною тематикою, були засекречені. Тож спершу потрібно було знайти підприємство, а потім домовитися про передачу того чи іншого експоната.

В.Ф. Нікулін докладно описав події, які розгорталися довкола створення експозиції у книзі «Музей космонавтики ім. С.П. Корольова» (видавництво «Волинь» 2010 рік). 

Відкриття виставкової зали відбулося 1 червня 1991 року. На той час 

Житомирський музей космонавтики був третім у світі за ідейно-філософським розкриттям теми космосу та кількості експонатів після музею космонавтики й авіації у Вашингтоні та Калузького музею космонавтики ім. К.Е. Ціолковського. 

Проблемою лишалося те, що проект складу не передбачав приміщень для обслуговування відвідувачів, кабінетів для співробітників музею тощо. Також не завжди вдавалося йти в ногу з розвитком космічної галузі й оновлювати чи розширювати виставкову залу із-за відсутності площі приміщення.

Відразу після введення в експлуатацію павільйону був розроблений робочий проект на другу чергу, яка передбачала прибудову приміщень для обслуговування відвідувачів, фондосховище, виставкову залу, планетарій і технічну бібліотеку. Цей проект був включений у план будівельної організації на 1989 рік і передбачені кошти з республіканського бюджету, та голова міськвиконкому Хомчук Л.М.  дав вказівку не відселяти сім'ї з потрібної території та написав лист голові облвиконкому про недоцільність будування другої черги музею.

Так почався довготривалий час без розвитку музею.

У 1995 р. був прийнятий Закон України «Про музеї та музейну справу» 249-98 ВР від 29 червня 1995 р. З огляду на те, що музей підпорядковувався обласній раді, вищезгаданий Закон розповсюджувався на її діяльність.

У 2006 році під час підготовки до святкування 100-річчя від дня народження С.П. Корольова була зроблена спроба спроектувати прибудову до музею та розпочати її будівництво. Було прийнято рішення міськвиконкому. На замовлення музею Житомирський інститут «Гражданпроект» зробив передпроектну документацію без знесення житлового будинку, але за умови приєднання земельної ділянки площею 120 кв.м, яка на ту пору слугувала сміттєзвалищем. 

Однак новообраний мер міста Шелудченко В.Т., проект не підтримала, відмовила у виділені 120 кв. м земельної ділянки, скасувавши попередньо прийняте рішення міськвиконкому. Чиновники обласної ради, яка є власником музею, не проявили ініціативу врегулювати конфлікт щодо цього питання. Що стосується 100-річчя з дня народження С.П. Корольова –  відремонтували Меморіальний будинок й огородили територію Музею космонавтики.

У 2009 р. за рахунок особистих коштів В.Ф. Нікуліна майстерня СПДФО «Буланов» та архітектурно-будівельна майстерня «АСТА» виготовили проектну документацію на прибудову робочих кімнат, фондосховища та планетарію до адміністративно-побутового блоку музею. Робочий проект (шифр 24-2009) передбачав будівництво на земельній ділянці музею і без знесення житлового будинку. На початку 2010 р. головою облдержадміністрації був призначений Сергій Миколайович Рижук. Він відразу вирішив виділити 270 тисяч гривень на прибудову. Музей, уклав договір з Науково-виробничою асоціацією «Житомирський моноліт» на будівництво. Роботи були розпочаті без зволікань,  у процесі яких директор музею О.А. Копил вирішила скоригувати документацію: збільшити площу прибудови та додати виставкову залу. АСМ «АСТА» виконала прохання директора музею. Вартість проектних робіт взяла на себе асоціація.  Попередній проект скасували, чинності набрав новий (шифр 26-2010) після експертизи та затвердження за ним провели тендерні торги й продовжилися роботи.

Упродовж будівництва генеральний директор космічного агентства України Ю.С. Алексєєв написав лист від 18.02.2011 р № 909/10-1, яким гарантував надання допомоги в оформленні та комплектації виставкової зали на тему «Україна і космос».

У липні 2011 р. до роботи приступила нова директор музею І.Д. Дячук, яка всіляко стала перешкоджати будівництву, а відтак і розвитку музею. В жовтні-листопаді Дячук надала організаціям, які здійснювали перевірку, недійсний анульований проект (24-2009), в наслідок чого отримала від них висновки про невідповідність будівництва проекту № 24-2009. Листом № 321 від 25 листопада 2011 року на підставі цих висновків директор музею припинила роботи, тим самим зупинила розвиток музею.

За скоєний злочин Дячук  не було притягнуто до відповідальності. Керівництво обласної ради на правах власника не втрутилося в незаконну заборону. До цього часу на складі асоціації «Житомирський моноліт» знаходяться виготовленні для другого поверху металовироби каркаса поверху і стінові панелі зовнішніх стін та за 9 років не відновило роботи, а в якості виправдання кинутої добудови посилається на рішення Господарського суду Житомирської області від 07 вересня 2016 р. у справі № 906/912/15, в якому зазначено, що 6 видів робіт (а всього виконано 55 видів робіт) виконані не за проектом та неякісно, незважаючи на заперечення асоціації, підкріплені документально. Зрештою суд своїм рішенням не заборонив закінчення прибудови. Крім того, є два рішення Житомирського адміністративного суду, які підтверджують якість виконаних робіт і відповідність їх проекту. Проте за довгих дев’ять років будівництво так і не відновилося, натомість залишилося неприховане небажання розширювати та розвивати музей.

В останні роки поширюється версія про те, що значну роль у створенні Музею космонавтики ім. С.П. Корольова, зіграв В.П. Горбулін, але це не відповідає дійсності.

У 80-ті роки минулого століття Володимир Павлович Горбулін працював завідуючим відділом оборонної промисловості Центрального Комітету Комуністичної партії України, і його вплив поширювався на підприємства та організації, які були  розташовані на території Української РСР. За його допомогою була отримана копія космічного апарату «Оріон», який був виготовлений на Дніпропетровському заводі «Південмаш». І тільки. Постанова Ради Міністрів УРСР про створення в м. Житомирі Музею космонавтики ім. С.П. Корольова була прийнята на підставі листа Житомирського облвиконкому та клопотання Головкосмосу СРСР. Від ЦК Компартії України листа з клопотанням не було.

ІІІ. Сьогодення музею: проблеми та перспективи

У зв'язку з систематичним невілюванням обласною радою Закону України «Про музеї та музейну справу», музей не може повністю виконувати статті 1 та 2 цього Закону.

На цей час музей не має фондосховища, тож усі об’єкти фонду, а це в основному друковані матеріали, зберігаються у виставковій залі Меморіального будинку-музею С.П. Корольова безсистемно, а частково з порушенням правил пожежної та охоронної безпеки. З ними не проводяться відповідні заходи консервації та збереження. Упродовж останніх 25 років керівництво обласної ради, порушуючи ст. 14 вищезгаданого Закону, не забезпечило музей належними приміщенням для фондосховища та діяльності співробітників. Звідси й неможливість поповнення колекції експонатами та іншими музейними об’єктами, а наявні зберігаються з порушенням правил утримання фондів. Науково-дослідницька робота ведеться повільно, співробітники музею не хочуть нею займатися навіть у себе в місті.

Деякі підприємства та організації Житомира долучалися до розвитку космічної галузі. НВО «Електровимірювач» (директор Трегубов Н.П.) в цеху № 2 виготовляв прилади на замовлення НВО «Енергія» для ЦУПа та космічних апаратів. Завод «Промавтоматика» (директор Березянський В.Ф.) розробляв та виготовляв телекомунікаційні мережі з обладнанням космодрому «Байконур» для управління та контролю за роботою обладнання під час запуску ракет. Бригада заводу у складі восьми співробітників упродовж року виїжджала на «Байконур» для монтажу та налагодження телекомунікацій. Приймали участь і інші підприємства та фізичні особи. Однак працівники музею не зафіксували спогади учасників та очевидців, не домовилися з підприємствами щодо передачі експонатів до виставкової зали. Хоча така діяльність вимагала створення окремого стенду. З плином часу підприємства ліквідували, багато учасників тих подій пішли з життя, забравши з собою пам'ять про славні справи житомирян. Через невиправдану халатність працівників музею ця славна сторінка з історії міста безповоротно втрачена.

У зв'язку з недостатньою виставковою площею в музеї, також до цього часу не створений спеціальний розділ на тему «Україна та Космос». Вітчизняні вчені, конструктори, космонавти, починаючи з Засядька А.Д. та закінчуючи Патоном Б.Є., зробили вагомий внесок у створення ракет і техніки для вивчення та освоєння космічного простору. Історія української космонавтики гідна окремої виставкової зали. Особливе місце в ній має бути відведено матеріалам про історію створення та діяльності відомих на весь світ КБ «Південне» та підприємства «Південмаш». Над цим ніхто не працює.

Територія музею не облаштована належним чином: відсутні місце для розвороту та стоянки туристичних автобусів, зона відпочинку відвідувачів і торгівлі.

Працівники музею приділяють велику увагу заходам, що не стосуються теми космонавтики. Для цього у виставковій залі, не дотримуючись правил збереження, зсуваються експонати, втрачається логіка створених експозицій, що є неприпустимо для закладу такого рівня.

Щоб вивести музей із застою та привести його до сучасного стану, який дає можливість виконати статей 1, 2 Закону України «Про музеї та музейну справу» потрібно виконати наступні заходи:

1) Стаття 11 Закону України «Про музеї та музейну справу» передбачає створення рекреаційної зони та вимагає наступних заходів зі сторони можновладців:

- закрити транспортний рух на вулиці Дмитрівській;

- передати музею прилеглу територію колишньої бази ЖЕКу;

- перевезти та поставити на початкове місце ракету «В-5».

Наступними діями мають бути:

- створення музейного майдану, на якому організувати місце для розвороту та стоянки автобусів;

- місце відпочинку для відвідувачів музею;

- місце торгівлі;

- проведення озеленення території.

2) Для виконання статті 14 цього Закону власник музею зобов'язаний:

- завершити будівництво прибудови (робочі кімнати, фондосховище, планетарій і виставкова зала);

- добудувати до головного фасаду будівлі «Космос» приміщення з вестибюлем, гардеробом, туалетами, касою, буфетом і кімнатою для екскурсоводів.

Відсутність вищеперераховних дій залишає музей провінційним, архаїчним і безперспективним закладом на рівні 90-х років.

Література та джерела:

1.  Архів Житомирського обласного краєзнавчого музею. Книги наказів. 

2. Державний архів Житомирської області (далі ДАЖО).

    - ф. Р-6807, оп.1, спр. 6, 26.

3. Закон України «Про музеї та музейну справу» № 249-95-ВР від 29.06.1995.

4. В.Ф. Нікулін «Музей космонавтики ім. С.П. Корольова в м. Житомирі», історія створення, загублені можливості. Житомир, Видавництво «Волинь» 2010 р., 336 стор.

5. В.Ф. Нікулін «Саботаж» або історія зради інтересів музею космонавтики ім. С.П. Корольова в м. Житомирі (документальна повість). Житомир, Видавництво «Волинь» 2018 р., 476 стор.

Примітка:

- Достовірність фактів і дій в книзі «Музей космонавтики ім. С.П. Корольова в м. Житомирі» підтверджується головою облдержадміністрації Рижуком С.М. на стор. 8 та 9 цієї книги та наведеними в ній документами.

- Книга «Саботаж» – документальна повість. Всі факти та дії підтверджуються документами, які є додатком до глав книги.

Книги можна придбати в книгарні «Світ книги» по вул. Київській, 17/1 м. Житомира

В.Ф. Нікулін, Є.Р. Тіміряєв