Відроджена спадщина або Лемківський медяник родини Теплих

Нова книжка – науково-етнографічне дослідження спадщини народу, зумовлене відродженням національно-культурних процесів. Історичні події в середині XX ст. завдали непоправної нищівної шкоди самобутній культурі лемків-русинів і поставили під загрозу існування і подальший розвиток унікального субетносу, цілої етнографічної групи українського народу. Насильницьке виселення, депортація 1944-1946 рр. на терени УРСР і акція «Вісла» стали етнічною чисткою на споконвічних українських історико-етнічних землях Лемківщини, Надсяння, Холмщини та Підляшшя. Таке ж, але вже внутрішнє польське, насильне переселення іншої частини лемків на німецькі землі (пол. Ziemie Odzyskane) в Польщі призвело до того, що фольклорна традиція там завмерла майже цілком. Їх депортація на українські терени, зрештою, також сприяла не тільки адаптації до місцевих традицій, а, як не сумно констатувати, і частковій асиміляції.

Приступаючи до наукового опрацювання досліджуваної теми, автор книги Ярослав Теплий зазначає, що ні в українській, ні в зарубіжній історіографії немає окремого дослідження, яке безпосередньо стосувалося б цієї теми – лемківського медяника (пряника). Пропонована праця базується на таких джерелах: польовий матеріал (власний досвід, спогади лемків-русинів та етнічних українців, переселених з автохтонних земель, або їхніх дітей чи внуків); вітчизняна та зарубіжна періодика, починаючи з 1876 р.; сучасні вітчизняні й зарубіжні книжкові видання. Важливим етапом цієї копіткої роботи були нагромадження і фіксація матеріалу, як практичного, так і теоретичного. Така праця є надзвичайно цінною, оскільки фіксує зниклі народні традиції як певного регіону, так і конкретного часового відрізку.

Для Валентини та Ярослава Теплих одним із таких об’єктів нематеріальної культурної спадщини є лемківський медяник (пряник), етногастрономічний виріб, який випікали як обрядове печиво в місцевостях Лемківщини в ХVI-ХХ ст. Чомусь пряник багато хто вважає більше російським смаколиком, ніж українським. Але це зовсім не так, адже в усіх регіонах нашої країни з давнини випікали чудові пряничні вироби, але частіше називали їх по-іншому – медяники, медівники, медовики, або маківники. Така назва походила від складу тіста, до якого наші пращури клали багато меду – в пропорції 1:1 із борошном. Цей стародавній рецепт дозволяв зробити тісто таким, щоб, накладаючи його на дерев’яні форми з узорами, на ньому відбивалися всі деталі малюнка.

Книга надає можливість небайдужим до кулінарії ознайомитися з характеристиками прянощів, що використовуються саме при випіканні лемківського медяника, а також з кулінарними приписами (рецептами) пряничних виробів зі всього світу. Книга представляє інтерес для всіх читачів, які цікавляться минулим та сучасним нашої Батьківщини, для істинних патріотів Лемківщини, котрим не байдуже її минуле, сьогодення і майбутнє.

Руслан Мороз

Хочете отримувати новини першими – приєднуйтеся до нас у соцмережах

• Telegram 
• Facebook 
• Instagram