Про місцеве самоврядування

Народні депутати. Депутати Верховної Ради не є представниками місцевого самоврядування. Але з наближенням виборів та стрімким падінням довіри до Парламенту, багато хто з народних обранців починає робити нетипові для парламентарів та такі звичні для більшості з нас дії. Місцеві мажоритарники полюбляють хизуватися та піаритися на тому, як встановлюють дитячі майданчики, сприяють ремонту доріг, передають обладнання та техніку в різноманітні комунальні заклади або щось подібне. Усе це не має нічого спільного з тим, що повинні робити народні обранці. Адже у Верховній Раді приймаються закони, і депутати обираються саме з цією метою. Натомість ті, кому пощастило обратися, в більшості випадків думають над новими схемами для власного збагачення та розкрадання бюджетних коштів. Історія з бурштиновою справою – це лише підтвердження того, що дійсно роблять депутати Верховної Ради. Коли вони встановлюють дитячі майданчики або передають нові автомобілі в лікарню – вони займаються підкупом виборців за бюджетні кошти. На жаль, суспільство і досі сприймає це як нормальне явище. Подібного ніколи не можливо уявити в Німеччині, Польщі або США, коли парламентар замість основної діяльності їздить по місту та роздає продуктові набори або квитки в кіно. Як наслідок, суспільство хибно думає, що хороший депутат － це той, який поставив більше майданчиків, лавочок та відремонтував доріг. Усе це має робитися (у більшості випадків і робиться) в незалежності від доброї волі народного обранця або його партійної приналежності. Зміни на краще в Україні відбудуться тоді, коли до Верховної Ради йтимуть, щоб займатися законотворчістю, а не лобіюванням власного бізнесу та грабуванням держави.

Микола Череднік

Далі буде.