Депутати прославились кулуарщиною і… «проштовхуванням»

Вже за кілька днів після 30 липня у Житомирі зарясніли рекламні бігборди із обличчями персонажів, які запропонують житомирянам свої кандидатури на виборах Житомирського міського голови. Однак вже напередодні старту виборчих змагань і якраз у ході сесії Житомирської міської ради від 30 липня відчувалося, що боротьба вже розпочалась, хоча до апогею, до розпалу пристрастей, поки що далеко.

У вівторок та четвер – контролери, а далі – «гуляй, купєчєство!»

Але про все по порядку. Як завжди, сесія розпочалася із виступів, оголошення заяв від громадських активістів та депутатів. Варто було б зауважити, що міська влада за всі майже 5 років своєї нинішньої каденції спілкуватися із громадою міста так і не навчилася. Адже 30 липня на вході до приміщення мерії між житомирянами та представниками охоронної фірми виникали питання щодо того, кого пускати до сесійної зали міськради, а кого – ні! Так званий режим карантину виявився зручною ширмою для влади, аби відгородитися від городян, які бажали бути на сесії міської ради. Щоправда, слід зазначити, що пряма трансляція із зали сесії дозволяла багатьом людям слідкувати за ходом сесії у режимі інтернет-зв`язку. Але формального права відмовити житомирянам (а тим паче – представникам ЗМІ) зайти до сесійної зали охоронці не мали. Проте, як це у нас часто буває, хоча стражі не пропускали людей до зали, але у підсумку хтось все ж таки прорвався до сесійної зали, а хтось пішов геть.

Вже перші виступи громадських активістів оголили тему стихійної, підпільної, незаконної торгівлі на вулицях міста Житомира. Виявилося, що комісії та муніципальні служби, які покликані контролювати ситуацію навколо вуличної торгівлі, працюють лише у вівторок та четвер. Всі інші дні виявляються для тіньової торгівлі сприятливими та вільними. Звісно, приватні підприємці, які працюють легально, сплачуючи податки, відчувають таку нечесну конкуренцію, а тому відрядили своїх посланців на сесію Житомирської міської ради. Мер Житомира, звісно ж, прекрасно розумів, що його підлеглі з певних причин прогавили ситуацію із спалахом стихійної (сезонної) торгівлі в основному овочево-фруктовою продукцією на вулицях обласного центру. Мабуть, саме тому Сергій Сухомлин запропонував створити чергову комісію (ще одну до тих, які вже працюють і начебто щось контролюють), яка відстежуватиме ситуацію зі стихійною торгівлею не лише у вівторок та четвер, але й у інші дні тижня. Варто зауважити, що того дня під час сесії мер Житомира дав вказівку створити ще й робочу групу із вивчення ще однієї «болячки» у житті городян. Йшлося про те, що Вінницький апеляційний суд скасував дозвіл на введення в експлуатацію скандально відомої АЗС мережі UPG, яка вже працює і, як передбачалося, створює низку небезпек та неприємностей для мешканців кількох багатоповерхових будинків. Відтепер робоча група, створена із представників депутатських фракцій, а також із позафракційних депутатів-«безпризорників» (визначення Сергія Сухомлина), змушена буде наводити порядок у доволі неприємній ситуації, яку сама ж міська влада і створила.

Взуттєва будка як символ принципу «ти мені , а я – тобі!»

Наступним пунктом сесійної програми стала ситуація навколо взуттєвої будки, розташованої на вулиці Старовільській, 7. Порушниками спокою під час розгляду питання про продаж земельної ділянки навколо будки стали місцеві жителі, які прорвалися на сесію Житомирської міської ради і попросили слова. Цікаво так виходить, що будка розмірами з невеличкий кіоск стала вагомою причиною для її господаря купити розташовані поряд 13 соток землі. Увага, у самому центрі міста аж 13 соток землі! Виявилося, що будка, яка колись належала Житомирській взуттєвій фабриці, була куплена приватною особою, яка потім взяла прилеглу ділянку землі в оренду, а сьогодні планує викупити цю ділянку у міської громади. Депутати міської ради, розуміючи, що таке 13 соток землі у центральній частині міста, абсолютно спокійно поставилися до того, що хтось хоче купити цю землю за 500 тисяч гривень. Тим паче, трохи несподівано, але тут же, на сесії,  виявилося, що приватна особа вже навіть внесла передоплату за ділянку землі у сумі 300 тисяч гривень. Аргументи громадських активістів про те, що земельна ділянка, яку люди обладнали під сквер, не може бути продана всього-навсього за 500 тисяч гривень, депутатським загалом до уваги не були взяті. Ось так і вийшло, що ділянка землі на вулиці Старовільській площею у 13 соток буде продана (фактично вже продана) за безцінь. Але ж усім зрозуміло, що ринкова ціна такої землі у такій частині міста Житомира сягає більше півтора мільйона гривень. Якщо ж ділянку запропонувати для продажу через аукціон, то цілком вірогідно було б вторгувати за такий шмат землі і 2 мільйони гривень. Ось так і виходить, що хтось у нашому місті зацікавлений у тому, щоб продавати землю не за 1,5-2 мільйони, а всього за 500 тисяч гривень. І вся ця підозріло мутна історія освячена рішенням сесії Житомирської міської ради. Тобто не міський голова, не певна конкретна особа, здатна коригувати ціну за землю на мільйони гривень, відповідальна за такий земельний розгардіяш, а всі депутати міської ради, які проголосували за таке цікаве рішення, винуваті за очевидний випадок «дерибану».

Втім, дивуватися, чому депутати у ході однієї із заключних сесій нинішньої каденції так дружно і солідарно голосують за доволі сумнівні і вочевидь суперечливі рішення, не варто. Адже якраз під час сесії неодноразово виникали ситуації, коли хтось із депутатів (Тичина, Забродський, Кучик, Педюра і т. п.) заявляв про конфлікт інтересів. Це означало не що інше, як вирішення конкретного і суто приватного питання когось із депутатів Житомирської міської ради. Така ситуація багатьма обранцями вважається звичною і нормальною. Адже каденція вже наближається до фінішу, тож і депутати мають вирішити усі свої питання. Ось така філософія сьогодні домінує у стінах міської ради, а тому не варто запитувати, а тим паче дивуватися, чому безліч міських проблем у Житомирі досі залишаються невирішеними. З цього приводу дуже цікаво було спостерігати за депутатами міської ради у момент, коли у сесійній залі хтось із депутатів зачепив транспортну проблему. Стосувалася вона питання про наявність перепустки при користуванні трамваєм, тролейбусом та приватними маршрутками. Питання цікаве, але депутати наче забули, що вже за два дні, із 1 серпня 2020-го року, у Житомирі запроваджуються нові тарифи на проїзд у громадському транспорті на території міста. Те, що нові тарифи ніким і нічим необгрунтовані, те, що градація на різні види проплати за проїзд пронизана небувалою плутаниною, депутатів наче й не цікавило. Воно й недивно і всім давно зрозуміло, що депутати, так само, як і члени міськвиконкому, які ухвалювали ще у грудні 2019-го року рішення про підвищення тарифів у 2020-му році, громадським транспортом користуються вкрай рідко. У них свій транспорт – власні автомобілі, а те, як там користуватимуться житомиряни трьома чи чотирма видами всіляких карток – їх найменше цікавить. Загалом ситуація виглядає більш ніж дивно, адже точно відомо, що 38 із 42-х нинішніх депутатів Житомирської міської ради вже за місяць стануть кандидатами у депутати міськради наступної каденції. І всі ці люди, разом із нинішнім міським головою Сергієм Сухомлиним, будуть просити у житомирян чергової порції довіри на виборах 25 жовтня 2020-го року. Це після того, що сталося із автозаправкою від UPG, після того, як земля у центрі міста продається за безцінь, а підвищення тарифів на транспорті нікого по правді не обходить. Хоча депутати Житомирської міської ради абсолютно адекватні люди і прекрасно розуміють справжню суть тих подій, які  відбуваються на сесії Житомирської міської ради під «одобрямс» більшості голосів. Варто зауважити, що один із депутатів, директор Житомирської ЗОШ №10 Олександр Величко, у розпал обговорення питання про продаж землі навколо взуттєвої будки не витримав і змушений був повідомити своїх колег-депутатів про те, що «нинішня каденція увійде в історію брудною кулуарщиною» На завершення свого виступу депутат Величко риторично запитав: «Ну й скільки ж можна проштовхувати рішення, за якими стирчать вуха приватних інтересів?»

Звісно, ситуація із запитанням від О. Ю. Величка була доволі швидко «погашена» секретаркою міської ради Наталією Чиж, яка абсолютно спокійно, але водночас – переконано і впевнено, зауважила, що кожен депутат визначається самостійно. Тому зауваження про «проштовхування» рішень у сесійній залі швидко загубилося у нових обговореннях, промовах і заявах. Зрештою, і, якщо чесно, депутат Величко нікому і нічого нового у Житомирі не відкрив. Житомиряни насправді і вже давно переконані, що ті, хто потрапляє до сесійної зали і стає депутатом, досить швидко забувають про свої обіцянки чи, тим паче, – про клятви. Хоча, як показує досвід, виборці вже давно не реагують ні на обіцянки, ні на клятви. Але ось із перефарбованими кандидатами, які зуміли швидко і, наче на ходу, «перевзутися» і поміняти політично-партійну орієнтацію, житомиряни досі не можуть розібратися. Поки що – не можуть!

Микола Корзун