Житомирські священики вражені наслідками АТО. Фото

Виктор Алерциани

Підірвані мости, зруйновані будинки та цілі села, постійні вибухи та обстріли – таким український Схід зустрічав у травні священиків із Житомирщини, які разом із волонтерами чуднівської «Самооборони» вирушили провідати захисників на передовій.

З собою взяли для них одяг, шкарпетки, білизну, засоби гігієни, солодощі, чай, каву, продукти, медикаменти і листівки від дітей, м’ясо, рибу. Все завантажили у два «буси» і відправилися в зону АТО.

Священик Свято-Михайлівського кафедрального собору м. Житомира УПЦ КП о. Олександр розповідає, що з транспортом допомогли небайдужі люди напередодні виїзду, а от ідея безпосередньо зустрітися з військовослужбовцями на бойових позиціях була давно. Ще на Різдво священики Житомирської єпархії думали поїхати і заколядувати для бійців, але з різних причин тоді це зробити не вдалося. Врешті заспівали для військовослужбовців та благословили їх на перемогу під час травневих свят. Загалом дорога видалася не важкою, але лише до першого блокпоста, де починалася підконтрольна Україні територія, але наслідки проведення АТО вже було видно.

«Нас зустріли в районі Артемівська і провели на одну із баз батальйону «Айдар». Там якраз святкували річницю створення батальйону. Крім волонтерів, які їхали своїм автомобілем, було 7 священників із Житомирщини – о. Андрій з Чуднова, о. Петро з Новоборової, о.Володимир з Чуднівського району, о. Костянтин, ще один о. Володимир з смт. Головино, о. Костянтин з Бердичева, який служив капеланом 30 бригади, та я від Михайлівського собору. В дорогу ми одягалися в буденні речі, але перед кожною зустріччю з військовими переодягалися. Доводилося співати і серед поля, і на території якогось заводу, - розповідає о. Олександр. - Нас попереджали, що за 2 чи трохи більше кіломентрів від місця нашої зупинки, розташований блок-пост сепаратистів, працюють снайпери. Ще розповідали, що за три дні до нашого приїзду були обстріли, які могли поновитися будь-якої хвилини. Звичайно було страшнувато, бо війна там всюди. Ми намагалися дістатися на крайні позиції по лінії фронту. Провідали бійців батальйону «Волинь». В часі нашого приїзду місцеві священики нагородили медалями «За жертовність і любов до України» від Святійшого Патріарха Київського і всієї Руси-України Філарета хлопців з «Айдару» поспілкувалися з ними, поспівали духовних та патріотичних пісень, трохи відгрузили допомоги і далі ще побували у нашої 95 бригади. Дуже моторошні картини нас супроводжували по дорозі до 29 блокпосту.

Відео дня

Десь трохи спокійніше, десь було видно сліди бойових дій, а десь не вщухали бої навіть вночі, але ми намагалися якось опанувати себе. Наші автомобілі в більшості супроводжували військові, що полегшувало пересування між блокпостами та й треба визнати, що самі б ми в тій стороні навряд чи розібралися з маршрутами. Усе змінювалося по кілька разів, залежно від ситуації, але загалом з застановленими завданнями ми там впоралися. Мене відверто тішить той бойовий дух військових, з яким вони продовжують стояти на захисті нашої держави. Вони не жаліються і в жодному разі не збираються здаватися, розуміючи, що їхня справа блага і з ними Бог, і на їхній стороні правда.

Мене вразила молода дівчина Аліна з 95 бригади, яка після смерті свого чоловіка – теж військового, який підірвався на фугасі, продовжує воювати, але це не війна помсти, а війна правди. Нині треба раз і назавжди усвідомити, що війна на Сході – це війна всієї країни. Там є певний негатив, але українці мають прикласти максимум зусиль, аби з’явилося світло. Особисто я для себе виніс урок, що ми не цінуємо мир. У нас все спокійно, тихо, а там все по-іншому. Завдання для кожного – визначитися зі своєю позицію, аби не пустити війну і в свій дім. Захищати країну і народ зі зброєю в руках можуть не всі, але пожертвувати 20 гривень чи просто помолитися не так вже й важко. Військові обіймали нас на прощання і взяли обіцянку, що приїдемо до них ще . Їм так важливо знати там, що тут про них не забувають».

Священик відзначає, що наразі не зайвою буде будь-яка допомога і підтримка українських військових, адже ситуація на Сході напружена. Завдяки численним поїздкам волонтерів, усі передачі потрапляють прямо в руки бійців. Там радіють усім, хто приїздить до них з мирної території і вірять, що спільними силами та молитвами, вдасться повернути мир на Донбас.