Сьогодні у Житомирі вшановують пам`ять загиблих героїв Артура Пушанка і Максима Савченка

19 липня 2014 року під містом Лисичанськом Луганської області під час виконання бойового завдання із знищення блокпоста терористів група бійців потрапила у засідку. Командир відділення, сержант Пушанко Артур загинув від численних кульових поранень, прикриваючи від обстрілу свого підлеглого.

Артур Олександрович Пушанко народився 30 грудня 1993 року у місті Житомир. Дитинство в Артура було звичайним: дитячий садочок, навчання у школі. Педагоги Житомирської загальноосвітньої школи № 28 згадують, що хлопчик вирізнявся серед дітей вихованістю, охайністю та спокійною і приємною манерою спілкування, був дружелюбним.

Артуру подобалися військові, тому записався до Школи юних десантників. Закінчивши школу, юнак вступив до Житомирського інституту медсестринства, закінчив його, потім два роки навчався в Агроекологічному університеті.

Артур пішов на строкову службу до армії, потрапив до 95-ї окремої аеромобільної бригади Високомобільних десантних військ Збройних сил України, а потім у ній залишився служити солдатом-контрактником. Командир відділення 2-ї аеромобільно-десантної роти першого аеромобільно-десантного батальйону 95-ї окремої 45 аеромобільної бригади. Артур Пушанко з перших днів став учасником антитерористичної операції. Спочатку був Крим, потім місто Слов’янськ, згодом особовий склад перекинули під місто Луганськ.

Був нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).

Максим Сергійович Савченко народився 5 березня 1989 року у місті Магдебург (Німеччина). У 1992 році сім'я переїхала до міста Суми. Закінчив Сумську загальноосвітню школу № 7, якій на сьогоднішній день рішенням Сумської міської ради присвоєно ім'я Максима Савченка.

Наступного дня після закінчення школи він поїхав вступати до Військової академії ім. Сагайдачного, що у місті Львів. За рейтингом пройшов третім. Навантаження було дуже великим, але Максиму подобалося, адже це його покликання.

Після закінчення Академії почав служити в розвідувальній роті 95-ї окремої аеромобільної бригади Високомобільних десантних військ Збройних сил України, що дислокувалася в місті Житомирі, з часом став командиром окремого розвідувального взводу.

Потім розпочалась антитерористична операція… У зоні бойових дій з початку квітня 2014-го Максим Савченко – командир взводу, заступник командира мінометної батареї, інструктор з парашутно-десантної підготовки 95-ї окремої аеромобільної бригади.

19 липня 2014 року Максим загинув. У той день брали висоту під містом Лисичанськом. Проти них вийшли військові з 45-го десантного полку РФ, що підтвердилося знайденими після бою загубленими документами. У цьому бою було поранено 43 наших хлопців, семеро загинуло.

Через чотири місяці після загибелі у Максима народилася донька – Аріна. Дуже важко втрачати рідну людину, а ще важче усвідомлювати, що дитина ніколи у своєму житті не побачить рідного Тата.

Нагороджений орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня (посмертно) та відзнакою «Народний герой України» (посмертно).

Слідкуйте за новинами Житомира у Facebook, Telegram, Instagram та YouTube.