РЕБРЕНДИНГ, РЕНЕСАНС ЧИ ПРОСТЕ ДЕЖАВЮ?

Взагалі  - то звістка набула статусу справжньої сенсації, адже на політичному обрії життя Полісся «замаячіла» постать колишнього губернатора Житомирщини Юрія Забели. Поява Юрія Володимировича на Житомирщині у 2017 році виявилася такою ж несподіваною, як і його призначення на посаду голови Житомирської обласної адміністрації рівно десять років тому. Тоді, щоправда, наш земляк (Юрій Забела народився у Ємільчинському районі) прибув із посади голови Макарівської РДА, а партійний квиток у кишені губернатора-початківця був від Соціалістичної партії України. Вже потім Юрій Володимирович вступав і до «Єдиного центру», а згодом півтора років очолював Житомирську обласну організацію «Нашої України». Пізніше, коли в Україні настали «часи» Партії регіонів та Віктора Януковича, сліди екс-губернатора попрямували знову на Київщину. Там, у райцентрі Макарів Юрій Забела жив, а на роботу їздив до столиці. У 2010 році він обирається депутатом Київської обласної ради як представник Соціалістичної партії України. І ось тепер, у жовтні 2017-го, Юрій Забела очолив Житомирську обласну організацію «Радикальної партії» Олега Ляшка.

У «радикалів» вже сталося…

Загалом, «радикали» Олега Ляшка люблять дивувати своїх прихильників несподіванками чи й навіть сенсаціями. То усувають когось із керівної «обойми», то повертають свого ж «колегу» на попереднє місце. Однак поява у середовищі «радикалів» Юрія Забели – подія знакова. Це найліпший показник, що Олег Ляшко реально готується до майбутніх виборів до Верховної Ради України і водночас – до виборів Президента держави. А тому на чолі обласних осередків воліє бачити не просто аматорів від політики (у послужному списку яких значаться посади офіціантів чи рядових міліцейських служак), а менеджерів, які пройшли випробування у вищих ешелонах влади. Те, що Юрій Забела пройшов «університети» кучмівського, ющенківського та «регіонального» періодів, ні у кого сумнівів не викликає. У свої 53 роки він достатньо досвідчений адміністратор, обачний і хитрий політик, а у вільний від політики час – ще й вправний бізнес-менеджер. Водночас, призначення чи обрання Юрія Забели головою Житомирської обласної організації «Радикальної партії» Олега Ляшка означає не що інше як зміцнення співпраці партійного лідера «радикалів» із командою Петра Порошенка. При цьому підкреслимо і наголосимо, що «команда» Порошенка і БПП – це далеко не одне й те ж. Якраз сьогодні на прикладі Житомирщини відчувається процес потужного перегрупування політичних кадрів стратегічного призначення, яким відведено важливу роль у наступних політичних «битвах», що назрівають в Україні. Насправді демонізувати чи перебільшувати потенціал та значимість новообраного (чи новопризначеного) голови Житомирської облорганізації «Радикальної партії» Олега Ляшка не варто, оскільки досвід власне політичної роботи у Юрія Забели не такий вже й солідний. Так, «у якості» адміністратора-чиновника він себе певним чином проявив, як у Макарові, так і у Житомирі. Але як партійний лідер, як оратор-харизматик чи організатор хитромудрих політичних комбінацій, Юрій Володимирович не має тих очевидних талантів, якими непогано оволодів його нинішній політичний «шеф» Олег Ляшко. Однозначно, Юрія Забелу повернули на Житомирщину зовсім не для того, аби гучніше кричати про «скотиняк», або ж – про «московську зозулю». Завдання для Забели – куди важливіше, а значить – і складніше. Не виключено, що такі завдання Юрій Володимирович отримував аж на самому «верху» української вертикалі влади. А це означає, що вага Житомирської обласної партійної організації «Радикальної партії» Олега Ляшка однозначно зросте. Причому, це не буде проявлятися у негайному призначенні активістів - «радикалів» на важливі державні посади. Власне кажучи, посади для партії – це ж не головне. Головне усе ж таки – це кадри. Можна скільки завгодно говорити про те, що колишній лідер «радикалів» Житомирщини Ілля Смичок свого часу «зліпив» обласну організацію буквально на порожньому місці, але важко не помітити, що сьогодні «радикали» на Житомирщині реально і однозначно «забуксували». По-перше, вони аж занадто близько «сплелися» із офіційно правлячою владною партією БПП. По-друге, вони позбулися левової частки протестного виборця, на якого свого часу орієнтувався і сам Олег Ляшко, і вся його партія. А тому, щоби певним чином привести свої партійні ряди у «бойовий порядок», потрібен новий лідер обласної партійної структури. Хтозна, наскільки готовий до такого «ребрендингу» сам Юрій Забела, якому доведеться керувати життям обласної організації «Радикальної партії» усе ж таки на відстані. До речі, таку не вельми гарну практику наїздів зі столиці у партійному житті і раніше використовували чимало житомирських партійних «вождів». А сьогодні це роблять Анжеліка Лабунська (ВО «Батьківщина») та Юрій Павленко («Опозиційний блок»). Тепер до них доєднається і Юрій Забела. А що реально і кардинально зможе змінити новообраний партійний керівник «радикалів» Житомирщини, відповість лише час. Однак треба чітко зазначити, що його не так вже й багато: на все й про все – два-три місяці, або ж максимум – півроку.

… А у «аграріїв» – лише назріває?

   Якщо у Житомирській обласній організації «Радикальної партії» Олега Ляшка кадрові перестановки зробили раптово-негайно, то у рядах Житомирської обласної організації «Аграрної партії України» кадрові зміни поки що лише у процесі очікування. Проте сам процес вже почався і пов’язаний він також із ветераном – «важковаговиком» житомирської політики Іриною Синявською. Ірина Максимівна, після своєї гучної відставки з посади голови Житомирської облради майже десять років тому, подалася до столиці, де тривалий час працювала у Міністерстві аграрної політики. Після Революції Гідності вона «засвітилася» спочатку серед ватажків партії «Заступ», а потім у керівному «ядрі» УКРОПу. Проте після раптового «спалаху» «укропівський» проект почав затухати, а тому влітку 2017- го Ірина Синявська «мігрує» до керівного складу «Аграрної України», де опікується питаннями партійного будівництва та агітаційно-методичного забезпечення регіональних організацій. Майже одразу Ірина Синявська пробує залучити до керівництва обласною організацією АПУ на Житомирщині свого давнього політичного колегу-партнера. Йдеться про Ярослава Долгих, колишнього «нашоукраїнця», затим – представника тігіпківської «Сильної України» та екс-заступника губернатора Житомирщини Сергія Рижука. Саме Ярослав Дмитрович, за підтримки та рекомендації своєї давньої соратниці, сьогодні безпосереднім чином керує виборчою кампанією житомирських «аграріїв» на виборах, що відбудуться 29 жовтня 2017 року у ряді новоутворених громад Житомирщини. Хтозна, яким буде подальший поворот у розвитку подій у «надрах» Житомирської обласної організації «Аграрної партії України». Те, що «аграрії» на Житомирщині потребують підсилення у своїй щоденній роботі, сумніву не підлягає. Хоча б через те, що вони, на відміну від «Батьківщини», «Самопомочі» чи «радикалів» Олега Ляшка, не мають потужного депутатського представництва у радах Житомирщини. Але й Ярослав Долгих, яким би талановитим чи обачним політиком він не вважався, суттєво покращити ситуацію для «аграріїв» не зможе. Навіть якщо Ірина Синявська цього дуже хоче.

   Таким чином, події, що відбуваються в осередках обласних партійних організацій Житомирщини, засвідчують, що українські партії квапливо, часом навіть – стрімко, готуються до важливих політичних «битв». І балачки про 2019-й рік – то, швидше за все, лише спроба замаскувати процес безпосередньої підготовки до змагань, які можуть стартувати навіть завтра. Тим паче, що народ, який поки що лише стогне, робить це вже з останніх сил. Якщо він зареве і посуне не лише на майдани, але й до палаців можновладців, жодні кризові менеджери вже не допоможуть. Тим паче, що листопад, який в Україні традиційно «вагітний» на революції, поступово наближається. Аби не трапилось ДЕЖАВЮ. Не важливо, якого року: 1917-го, 2004-го чи 2013-го, бо революційний досвід повторень не передбачає.

Микола Корзун

Слідкуйте за новинами Житомира у Facebook, Telegram, Instagram, YouTube та Google