Разом із власної волі – ми вже сто років!

22 січня 1919 року у Києві на Софіївському майдані, за присутності стотисячної громади, відбулася дуже знакова подія, яка стала символом єдності українських земель та прагнення всього українського народу жити у єдиній і незалежній державі. Інша справа, що керманичі молодої Української держави, яка на той час мала вигляд Директорії, не змогли проявити справжній хист, мужність та вміння задля захисту України від численних ворожих зазіхань. Коли ми кажемо про еліту нації, яка взяла на свої плечі відповідальність за створення та збереження державності, важливо детально і об’єктивно з’ясувати роль кожного із тогочасних діячів Української Народної Республіки. Все це має стати предметом уваги не тільки вузького кола науковців-істориків, але й якомога ширшого загалу громадян сучасної України.

І якраз столітній ювілей мав

Історичний ювілей – кращий каталізатор пам’яті суспільства

cтати тим моментом, коли увага суспільства була б прикута до нашої історії, якої ми не знаємо і, на жаль, не поспішаємо вивчати. Ситуація із 100-річчям Акту Злуки, як однієї із ключових подій Української національної революції 1917-1921 років, у цьому сенсі вимагає уважного вивчення. Якщо вдатися до суто статистичних показників, то неважко простежити, що нинішні українці, старші за 42-44 роки, взагалі не мають уявлення про детальний перебіг подій Української національної революції 1917-21 років. Не мають, бо не вивчали цього матеріалу у шкільному чи вузівському курсах історії. Адже лише після 1991-го року до програми шкільного курсу «Історія України» було внесено матеріал про події Української національної революції. У тому числі – і про те, як, за яких обставин, у якій обстановці на початку 1919-го року було проголошено Акт Злуки між Західно-Українською Народною республікою (ЗУНР) та Директорією УНР (Східна Україна). Проте на державному рівні в Україні свято Соборності (День Злуки) почало відзначатися трохи пізніше – із січня 1999-го року. На превеликий жаль, новітня державна еліта України, яка стала до керма потужної європейської країни після 1991-го року, далеко не одразу і не вельми охоче приділяла увагу пропаганді історичних знань у середовищі молодої державної нації українців. Знадобилася майже чверть віку часу, аби в Україні хоча б на суто декларативному рівні визнали День Злуки як одне із найбільших і найважливіших державних свят. Але визнати – то одне, а правильно, змістовно і масштабно його відзначати – то куди важче і складніше завдання. І варто визнати, що й досі державні органи, так само, як і місцеве самоврядування в Україні, не можуть піднятися до розуміння величі історичної події, 100-літній ювілей якої ми відзначаємо 22 січня 2019 року. Адже подібні ювілеї у житті інших країн зазвичай стають предметом уваги усього суспільства. Адже 100-річчя Акту Злуки Західної та Наддніпрянської України – подія, яка мала б стати предметом вивчення, обговорення в учнівському та студентському середовищах, це поле для безмежно широкої діяльності кіномитців і загалом – для творчої інтелігенції усіх жанрів і «цехів». Адже кіно, як і художня література, й досі залишаються важливими засобами історичного всеобучу нації, яка, за великим рахунком, має великі прогалини у вивченні та усвідомленні своєї історії. Так вийшло, що столітній ювілей проголошення Акту Злуки ситуативно опинився у процесі виборчих змагань за посаду Президента України. Нинішній Президент нашої держави, очевидно, вирішив, що День Соборності та ювілейний рубіж Акту Злуки можна відзначити суто формально. Достатньо, наприклад, випустити настільний календар на 2019-й рік «Військова еліта Української революції», а в столиці України напередодні визначного ювілею 21 січня 2019 року влада збиралася відкрити меморіальний барельєф на честь Симона Петлюри. Звісно, 22 січня 2019-го року керманичі нинішньої України вийдуть на Софіївську площу, говоритимуть про важливість Соборності і вкотре згадуватимуть події столітньої давнини.

У Житомирі – мода на флешмоби

Якщо вище ми сказали про те, чому важливо вивчати історію, а на державному рівні – достойно відзначати певні історичні події, то тепер спробуємо розповісти про те, як відзначатимуть 100-літній ювілей Акту Злуки і свято Соборності у Житомирі. Якщо проглянути анонси та оголошення на сайтах Житомирської міськради або ж на сайті Житомирської обласної державної адміністрації, то там напередодні 22 січня поточного року значився лише один захід, яким влада вирішила відзначити свято Соборності у 2019 році. Знову ж таки, як зазвичай в останні роки, житомиряни стануть свідками (а дехто – й учасниками) флешмобу у вигляді «живого ланцюга» із людей, які одночасно розташуються від вулиці Михайлівської до приміщення Житомирської обласної філармонії. Все це дійство буде «підживлене» ходою духового оркестру, а своєрідним підсумком заходу стане читання Акту Злуки, прийнятого у Києві сто років тому. Безумовно, флешмоб – захід, який привертає увагу широкого кола людей і зокрема житомирян. Але у такому варіанті учасники заходу стануть лише глядачами події, яка символізуватиме потужне державне свято-ювілей. Проте головне завдання історичного ювілею – нагадати, а для більшості наших співгромадян популярно і переконливо пояснити, у чому суть і значення Акту Злуки як історичної події. І для такої роботи потрібно було організувати цілу низку заходів різнопланового характеру. Чому Житомирська обласна державна адміністрація вже давно не практикує проведення урочистих зібрань з нагоди таких знакових ювілеїв, який ми щойно відзначили? Точніше – імітували таке відзначення вищезгаданим флешмобом. Чому влада, яка має бути ініціатором ювілейних заходів на державному рівні, не використала засобів кіномистецтва? Наприклад, чому школярам та студентам шкіл і вузів Житомирщини не було запропоновано хоча б переглянути один із найкращих витворів української кінодокументалістики «Собор на крові»?

Партії, «Просвіта», «пластуни»: де вони?

Проте підготовка до видатного ювілею, яким мало стати століття від часу проголошення Акту Злуки в Україні, передбачає не лише участь держави і влади у відзначенні такого заходу. Потужну роль у підготовці до відзначення ювілею мали б відіграти і громадські організації, а тим паче – політичні партії. Особливо якщо врахувати, що деякі із них активно і, здебільшого, галасливо декларують гасла та наміри відродження незаслужено забутих сторінок вітчизняної історії. Здавалося б, чому житомирські осередки партії «Свобода», маючи депутатські фракції у складі Житомирської міської, а також – Житомирської обласної ради, не ініціювали більш змістовних і грунтовно підготовлених заходів із нагоди сторіччя Акту Злуки? Те ж саме стосується і «Самопомочі», БПП «Солідарність», адже усі вони належать до партій національно-демократичного спрямування. Все це – на рівні слів та декларацій, але коли доходить до конкретики, до демонстрації розуміння значимості ювілейної дати – партійці опиняються «поза грою». Поза грою у ході підготовки знакового ювілею в історії української державності опинилися громадські структури з гарною і давньою репутацією. Адже виникає цілком логічне запитання стосовно того, що, наприклад, зробили для популяризації ювілею Злуки у громадському середовищі Житомирщини обласні осередки «Просвіти», козацького товариства «Поліська Січ», ветеранські організації? Нарешті, незайве було б запитати, як підготувалися відзначити знаковий історичний ювілей Злуки житомирські пластуни, які мають сьогодні винятково солідну підтримку на рівні житомирської міської влади? Мусимо відповісти: слабко, мало і, на жаль, – дуже примітивно!

Безумовно, якраз напередодні столітнього ювілею від часу проголошення Акту Злуки у Житомирі активно проходили заходи з нагоди надання Томосу про автокефалію та самостійність Православної церкви України (ПЦУ). Можливо, влада Житомира і Житомирської області аж занадто багато сил та завзяття виявила під час проведення заходів із «супроводу» процесу популяризації отриманого Томосу? Не станемо перечити, що Томос і поява в Україні ПЦУ – це, звичайно, історично значимі події, однак цілком очевидно, що свято Соборності-2019, підсилене потужним і знаковим ювілеєм, заслуговує на куди більшу і масштабнішу до себе увагу. І найпершим чином – органів державної влади.

Зрештою, День Соборності і столітній ювілей від часу проголошення Акту Злуки в Україні залишився позаду. Найближчим часом українці відзначать 101-у річницю бою під Крутами у січні 1918 року. А далі – на календарі 2019 року виринають ще декілька історичних ювілеїв із хроніки подій Української революції 1917-1921 років. Звісно, у чиновників нині гаряча пора, оскільки на носі – вибори Президента України, і питання про історію та історичні ювілеї волею долі опиняються у ролі другорядних. Зрозуміло, що це неправильно, але – поки що так! Вкотре доводиться згадувати, що єдиний і найголовніший висновок із нашої історії засвідчує давно відому прикрість – наша історія нас таки мало навчає. А іноді уроків минувшини ми не засвоюємо зовсім!

Микола Корзун

Слідкуйте за новинами Житомира у Facebook, Telegram, Instagram та YouTube.