Подарунки долі
Жвава та струнка Наталя стрімко біжить коридором відділення постінтенсивного виходжування недоношених і новонароджених. Сьогодні вона щаслива мама двох діток і прийшла сюди лише на консультацію. Але її шлях до материнства був довгий та складний. Свого старшого сина Юрка вона народила за допомогою штучного запліднення. Та через проблеми зі здоров’ям хлопчик народився передчасно і важив 970 грамів. Віра і турбота батьків та майстерність лікарів врятували маленького хлопчика. На жаль, серйозні ускладнення залишили малюка незрячим. Та попри все батьки не жалілися, а дякували Богу за можливість бути татом і мамою. Пізніше доля подарувала Наталі шанс вдруге стати матір’ю. Жінка не тільки змогла завагітніти без сучасних репродуктивних технологій, але й народити майже доношену дівчинку (на 35-му тижні вагітності, – прим. автора).
– Такі історії ми називаємо справжнім дивом, – розповідає завідувач відділення постінтенсивного виходжування недоношених і новонароджених Житомирського обласного перинатального центру Майя Смоляр. – І заради таких моментів ми працюємо щодня.
Маленькі рекорди
Незважаючи на те, що це відділення відкрито 2012 року, рятувати недоношених дітей у Житомирському обласному перинатальному центрі навчилися вже давно. До речі, саме тут вдалося виходити найменшу недоношену дитину в Україні. Богдан під час народження важив лише 490 грамів.
– У нашому відділенні діє правило трьох «Т», якого ми сумлінно дотримуємось: темно, тепло і тихо, – продовжує Майя Миронівна. – Це ті природні умови, в яких дитина перебуває у животі своєї мами. Отже ми намагаємося максимально відтворити їх. Крім того, у палатах, де перебувають наші дітки, звучить класична музика. Адже доведено, що вона позитивно впливає на дозрівання недоношених дітей.
Лікарі тут борються за кожну дитину, за кожен день її життя, за кожен грам її ваги. Окрім цього, вони вчать мам, як поводити себе з такими крихітками.
– Тут немає дрібниць, – наголошує Майя Смоляр. – До моменту виписки мама повинна вміти не тільки годувати дитину, але й спостерігати за її станом, самостійно доглядати малюка. Доки новонароджений перебуває в реанімаційній залі, мама може приходити до нього, говорити з дитинкою, співати пісеньки, розказувати казки.
На стінах відділення є своя міні-галерея. Це дітки, яких вдалося виходити. І вдячні батьки приносять лікарям знімки своїх малюків, щоб усі разом пораділи цьому щастю та щоб підтримати тих мам і тат, які саме не сплять біля реанімації і лише крізь скло спеціальних апаратів бачать свою дитину, чекаючи дива.
Гроші на спасіння
Високі технології в медицині потребують чималих коштів. І хоча в Україні достатньо державних перинатальних центрів, оснащених сучасною апаратурою, батьки недоношених малюків змушені витрачати астрономічні суми для їх порятунку.
– У нашому перинатальному центрі є препарат, який потрібен таким діткам, щоб їх легені розкрилися, і головне, що він видається абсолютно безкоштовно, – розповідає Майя Миронівна. – Одна така ампула коштує близько 17 тисяч гривень. Інколи таких ампул потрібно дві чи навіть три. Та це лише один з препаратів. Чималі кошти йдуть на придбання інших потрібних медикаментів. За приблизними підрахунками, батьки недоношених діток можуть витрачати від двох до трьох тисяч гривень на день. Закордоном ця сума становить 2,5–3 тисячі доларів за добу. Але там ці витрати покриває медична страховка.
В Україні вже навчилися рятувати життя недоношеним дітям. Та наступним кроком має стати якісна й доступна реабілітація таких немовлят.
– Як свідчить статистика, серед недоношених дітей, які народилися з вагою менше кілограма, лише чверть здорові, інші мають великий шанс залишитись інвалідами, – констатує Майя Смоляр. – А серед тих, хто народився з вагою 500 грамів, від 75 % до 90 % мають інвалідність. Найбільші загрози для них – це втрата зору та розвиток дитячого церебрального паралічу.
Подальша реабілітація та адаптація таких малюків – складний і тривалий процес. Але незважаючи на невтішні прогнози статистики, лікарі й батьки продовжують вірити в дива і відвойовують маленькі життя. Адже завдяки цьому неможливі, на перший погляд, речі у майбутньому стануть реальністю, яка подарує комусь шанс на спасіння.
Дар’я Гончарова
Слідкуйте за новинами Житомира у Facebook, Telegram, Instagram та YouTube.
№ 15 від 17 квітня 2024
Читати номер
Анонім
Анонім
Анонім
Natali Stepaniuk reply Анонім
В нашому випадку,коли препарат привезли з Києва,лікарі запевняли ,що все буде добре і потрібно негайно ввести ліки дитині,хоча на той час наш хлопчик годину як помер!!!!! І нахабні лікарі з насмішкою сказали," нічого не докажете"!!!
Natali Stepaniuk