Досліджувати і перевіряти! Але обов`язково – шанувати!

Інтернет-сайти, портали куди швидше, ніж газети розносять інформацію до людей, а спілкування у так званих соціальних мережах для багатьох стає звичкою. І найпопулярнішою із таких мереж сьогодні виявився Фейсбук. Те, що новини, а ще більше чутки, розлітаються у Фейсбуці швидко – це одне. Загальновідомо, що швидкість поширення інформації є ознакою прогресу. Але ось щодо якості того, що пишуть і показують у Фейсбуці, то тут виникає дуже багато запитань. І мимо деяких із них аж ніяк не хочеться пройти без зауважень чи хоча б репліки.

Ця «новина» з’явилася у Фейсбуці 15 грудня 2019-го року. Житомирянин Viacheslav Bystritsky, який є частим гостем сторінки «Интересный Житомир», розмістив фото із підписом «Солдати української допоміжної поліції розстрілюють євреїв у селищі Миропіль». Насправді на фото був зафіксований  момент розстрілу людей обабіч викопаного рову. Далі автор посту про розстріл євреїв конкретизував інформацію, зазначивши, що фото стосується факту розстрілу 94-х громадян єврейської національності (з них 49 – діти) у парку селища Миропіль, що знаходиться за 40 кілометрів (?) на південний захід  від Житомира». День розстрілу євреїв у Мирополі відомий, це – 13 жовтня 1941 року. Надалі розповідь переноситься до міста Праги, де у 1958-му році відбувався суд над військовими злочинцями, що заплямували себе стратами і знущаннями у роки Другої світової війни. Начебто під час допитів колишній солдат словацького батальйону, який у складі окупаційних військ у 1941-му році перебував на Житомирщині, розповідав про розстріл євреїв у Мирополі. Солдата звали Любомир Шкворина, і він якраз і сфотографував момент розстрілу людей поліцаями. Розстріли здійснювали поліцаї 303-го поліцейського батальйону. Свідок у 1958-му році начебто згадував, що двоє із поліцаїв, які розстрілювали миропільських євреїв, знали своїх жертв.

Наскільки правдивими можуть видаватися факти про розстріл українською допоміжною поліцією євреїв у Мирополі, сказати важко. Те, що розстріл відбувся 13 чи 14 жовтня 1941-го року, підтверджується кількома джерелами. Те, що словаки служили у складі окупаційних німецьких військ у Житомирі, Чуднові, Любарі і, очевидно, у Мирополі у серпні 1941-го і до жовтня 1942-го року, також не викликає жодних сумнівів. Ось лише той факт, що нацисти довірили розстрілювати євреїв «команді» української допоміжної поліції, викликає певні запитання. По-перше, німці завжди (без виключень) самостійно і власноручно керували процесами страти єврейського населення. По-друге, українська допоміжна поліція отримала назву не за етнічною ознакою поліцаїв, які у ній служили. Адже у ній служили і росіяни, і білоруси, і поляки, хоча окупанти намагалися створити із етнічних поляків окремі поліцейські формування. Зрештою, 303-й поліцейський батальйон, про який згадали під час суду у 1958-му році у Празі (тоді Чехословаччина), мав у своєму складі навіть німців і латишів. Тому українська допоміжна поліція називалась так тому, що формувалася вона на українських землях. Цікаво лишень, що словаки, які служили по суті у складі вермахту на території окупованої України, ніколи у стратах і розстрілах участі не брали.

У цьому ж пості, який розмістив житомирянин у Фейсбуці, зазначалося, що у 1987-му році КДБ (Комітет державної безпеки) УРСР знайшов колишніх  колаборантів із числа поліцаїв, що опинилися на фото розстрілу у Мирополі, які невдовзі були засуджені. Знову ж таки, якщо йдеться про Україну і, зокрема, Житомирщину і при цьому «прив’язується» ще й  1987-й рік, то це знову ж таки неправда. Насправді у 1986-му році КДБ УРСР і, зокрема, Управління КДБ у Житомирській області, викрили злочини, здійснені колишнім поліцаєм Федорем Лабою під час Другої світової війни на території Потіївського району (нині – Радомишльський район) Житомирської області. Тоді колишній поліцай визнав факт своєї участі у страті керівника потіївського підпілля Івана Бугайченка. Але про розстріли у Мирополі на суді у селі Потіївці (суд проходив у сільському Будинку культури) нічого не говорилося. А у 1987-му році на Житомирщині (як і на території всієї УРСР) судових процесів над колишніми поліцаями не було.

Втім, інформація у Фейсбуці про «українських поліцаїв», які розстрілювали євреїв під час першої окупаційної осені 1941-го року, невдовзі була вилучена. Чи то автор не був впевнений в однозначній вірогідності (правдивості) деяких тверджень, чи то певні натяжки виглядали відверто фальшиво? Однак варто зазначити, що у питаннях про страти євреїв у 1941-1942 роках на Житомирщині далеко не все відомо, а тим більше – зафіксовано у документах і вшановано у вигляді пам’ятників, меморіальних знаків, таблиць тощо. Таку роботу на Житомирщині сьогодні тільки розпочато. У 2019-му році пам’ятні знаки на місці страт єврейського населення встановлені у селі Хажин (Бердичівський р-н) і селі Симони (Ємільчинський р-н). Отож вшанувати місце Холокосту у Мирополі також необхідно. Зрештою, це – і наш святий обов’язок. 

Микола Корзун

Слідкуйте за новинами Житомира у Facebook, Telegram, Instagram та YouTube.