День Житомира – 2017: післямова до свята

На його думку, успішно відзначити 1133-й день народження Житомиру допомогла «наша дружна і сильна команда», а також – спонсори та меценати, які змогли профінансувати більшість заходів святкової програми. Мер також відзначив, що «свідомість житомирян із кожним днем зростає». Треба відзначити – свято у Житомирі видалося масштабним і багатоплановим. Фактично аж три дні центральна частина міста гриміла від музики, танців, виступів співаків, оркестрів, а на завершення вулицями Житомира пробіглося із тисячу житомирян та гостей міста.

Яке ж це свято – без туалету?

Свято святом, але не забуваймо, що святкові заходи традиційно влаштовуються не лише для того, щоб люди погуляли та розвіялися від щоденних проблем. Значною мірою День міста має стати символом і підсумковим рубежем тих успіхів, які місто домоглося за рік. У Житомирі про такі успіхи важко говорити. Навіть плитку докласти вздовж тротуарів центральної частини міста і привести вулицю Михайлівську до зразкового порядку у житомирської влади не вистачило часу чи вміння. Не встиг порадувати житомирян і звукокольоровий фонтан на Михайлівській, який збудовано за участі підприємця з Італії. Те, що фонтан запрацює вже ближче до пори «золотої осені», не применшує значимості його появи, але важливо наголосити на тому, що влада (і особисто Сергій Сухомлин) запозичив погану звичку обіцяти і вчасно не виконувати. Адже мер ще два тижні тому говорив, що «фонтан на Михайлівській буде до Дня міста, якщо не завадить погода». Погода просто зглянулась над Житомиром, як напередодні свят, так і у дні його проведення. Але фонтану досі немає.

Черговий день народження Житомира продемонстрував гостроту ще однієї проблеми, про яку всім відомо, але до її вирішення ніхто поки що не береться. Це проблема туалетів. Зазвичай, коли планують реконструкцію вулиці, яка є візитівкою міста, про туалети згадують ледь не в першу чергу. У нас, у Житомирі, чомусь не так. Михайлівську вже майже відремонтували і щодня тут збираються тисячі людей. І ось тут про вбиральні варто було б подумати заздалегідь. Адже так звані біотуалети, які встановлені навпроти будівлі «Смоленська», не вирішують  важливої для городян проблеми. Скажемо більше – вони лише підкреслюють її гостроту і часто додають неприємних запахів та вражень. Те ж саме стосується іншого шматочка «громадського простору» Житомира. Там, де зазвичай встановлюють сцени, розтрушують сіно чи солому (цього разу обійшлося) і влаштовують фестивальні частування. Знову ж таки, шість чи навіть десять біотуалетів, встановлених на одному із тротуарів, рятують лише тих, хто встиг першим.

Але із туалетами, у Житомирі здавна не складається. І, хтозна, наскільки швидко та оперативно відреагує влада на очевидну проблему, яку можна визначити як магістральну у міському побуті. Для цього можна навіть не проводити опитування житомирян, яке влада Житомира збирається організовувати стосовно організації «наступних загальноміських свят». Хтозна, чи дослухаються нинішні керманичі міста і до того, що так звана «культурна версія» Дня Житомира, проведена вже вшосте, не вельми гармонічно виглядає посеред міської площі. Адже балет, навіть у сучасному його «прочитанні», мистецтво достатньо елітарне і вимагає певної обстановки. А музично-драматичний театр, чи навіть літній театр «Ракушка», дозволяють насолоджуватися «Лебединим озером» у набагато кращих умовах, ніж тоді, коли добірне товариство розмістилося у так званій «vip-зоні», а інші городяни, які не мають відповідного статусу, змушені спостерігати за «лебедями» навстоячки.

Минуле свято потішило ще однією церемонією, яку назвали «Гордість міста». Без сумніву, житомиряни мають пишатися тими людьми, які внесли до скарбниці Житомира найбільше «слави» та реальних успіхів. Однак «гордість міста» визначається здебільшого самими житомирянами, а не лише симпатіями чиновників,  які називають лауреатів у тих чи інших номінаціях. Цьогоріч якраз у процесі визначення «гордості» виявилися певні недоречності, про які городяни дізнавалися вже після проведення самої церемонії. До речі, облаштованої досить майстерно і з мистецьким смаком. Взагалі, маємо зауважити, що чимало заходів, що входили до святкової програми, були гарно організовані і пройшли, як кажуть, «на ура». Зокрема, житомиряни ледь не в один голос відзначили чудове шоу за участі кращих військових оркестрів України. Так само органічно та довершено виглядало свято «Житомирської вежі», яке проходило біля обласної філармонії. Тут національно-культурні товариства, місцеві  літератори, краєзнавці, музиканти  зуміли створити атмосферу домашнього затишку, щирості та єднання.

Для молоді дуже важливим «пунктом» відзначення Дня міста традиційно вважається концерт популярних  естрадних «зірок». 9 вересня на майдан Корольова, де було встановлено головну сцену свята, прийшло більше 10 тисяч житомирян. Концерт за участі популярних співаків був насправді гарним, досконалим і вдовольнив мистецькі очікування більшості житомирян. Щоправда, як завжди після таких дійств, центральна частина міста перетворюється на гігантський смітник. Дехто зауважує, що такі ж картини із купами сміття можна побачити і у європейських містах під час фестивалів чи великих шоу. Що думають із цього приводу житомирські комунальники, яким довелося працювати дві ночі поспіль, ми не можемо точно сказати, але здогадуватися можемо.

Чому марафон у Житомирі вважається космічним?

Цікавим заходом мистецько-спортивної програми став і космічний напівмарафон, який проходив у завершальний святковий день – 10 вересня 2017 року. Вулицями міста цього дня бігали як видатні майстри марафонського бігу, так і спортсмени-початківці. Знову, як і торік, учасником 5-кілометрового забігу став мер міста Сергій Сухомлин. Цього разу мер Житомира зумів правильно розрахувати свої сили і у компанії з віце-прем’єром Уряду України Геннадієм Зубком прибув до фінішу без пригод. Своєрідною «родзинкою» марафонської програми стала поява серед бігунів народного депутата України Борислава Розенблата. Борислав Соломонович виглядав бадьоро, але особливу привабливість його постаті створював електронний браслет, який нагадував житомирянам про те, що нардеп перебуває під наглядом правоохоронців. Житомиряни були вражені забігом марафонців, хоча лунало чимало думок, що трасу для пробігу можна було обрати таким чином, щоб не блокувати життя Корбутівки, яка залишилася «відрізаною» від центру міста ледь не на півдня. Ще один подив викликає сама назва спортивної події. Чому напівмарафон у Житомирі називають космічним? На це питання аргументовано відповісти досі ніхто не може. Адже жодного стосунку до космонавтики (ніж лише факт народження у Житомирі Сергія Корольова), місто над Тетеревом не мало і нині не має. То чому ж напівмарафон називається космічним?

Свято міста: чи не занадто дорого?

Таких запитань і зауважень до майбутніх святкувань може бути як завгодно багато. Адже, хто б і що не говорив про вдале і масштабне свято, у громади міста «виринає» своє питання: скільки грошей довелось витратити на його організацію? І тут навіть побіжного погляду на програму триденних святкувань достатньо, щоб сказати – коштів на День Житомира у 2017-му році пішло багато. І лік йде на мільйони гривень. Можна передбачити  аргументацію чиновників із мерії Житомира: вони скажуть, що до більшості заходів долучилися спонсори та меценати, яких у Житомирі достатньо для організації свята будь-якого масштабу. Цілком можливо, що так воно є насправді. Але чому ж тоді міська влада не залучає меценатів та спонсорів до вирішення цілого ряду гострих проблем міського життя? Скажімо, плитку на тротуарах центральної частини Житомирі можна було б спокійно встелити за спільні кошти міського бюджету та приватного бізнесу. І тоді із міського бюджету на «плитку» пішло б не 30 мільйонів, а наполовину менше. А економія у 15 мільйонів гривень – це вартість оснащення всіх житомирських шкіл сучасним інтерактивним обладнанням. А суми для оплати концертів, виступів, парадів за участі якомога більшої кількості всіляких «зірок» були б куди меншими, якби програму свята вмістити лише в один день. Адже це День міста, а не тиждень чи декада Житомира, упродовж якої влада банально забавляє мешканців міста, вважаючи сам процес своїм найбільшим успіхом.

Свято буде справжнім, коли Україна стане мирною країною і не втрачатиме на фронті своїх синів. Свято буде величним, коли спортивні змагання будуть проходити на сучасних стадіонах, а не на вулицях. Свято буде народним, коли участь у ньому братимуть самі житомиряни, а не лише прибулі зі столиці заробітчани-«зірки». Адже ніде правди діти, учасниками урочистостей і  глядачами святкових виступів були не більше 15- 20 тисяч городян, у той час коли основна частина житомирян переймалася зовсім іншими турботами. Земними, грибними та іншими заняттями, які забезпечують їм хоча б продовольчу безпеку. Адже зрозуміло, що людям потрібні не лише видовища, але й хліб. А з цим у нас – сутужно.

Микола Корзун

Слідкуйте за новинами Житомира у Facebook, Telegram, Instagram та YouTube.