«Червоний» виходить на екрани України. Із ним варто зустрітись!

«Родзинкою» заходу був не лише перегляд новоствореної кінострічки, але й зустріч із творчою групою авторів фільму. Зокрема, до Житомира приїхав письменник Андрій Кокотюха – автор роману «Червоний» і автор сценарію однойменного фільму. Виступ Андрія Кокотюхи був найбільш інформаційним, бо саме він повідомив глядачам про те, що в основу сюжету стрічки «Червоний» лягли події третьої частини (у романі «третього зошита») твору «Червоний». Вибір випав саме на «третій зошит», оскільки читачі та поціновувачі творчості письменника начебто найбільш вподобали саме цю частину нещодавно написаного роману. Втім, фільм «Червоний» було створено куди швидше, аніж написаний роман. За словами режисера фільму Зази Буадзе, для зйомок знадобилося лише три місяці роботи на єдиному знімальному майданчику, який перед зйомками чотири місяці будували поблизу Кривого Рогу. Тут, на залишках колишнього рудника, було облаштовано «кіношні» бараки та приміщення одного із ГУЛАГівських таборів. Тут же, у руднику, знімалися сцени каторжної роботи в’язнів сталінського режиму.

В основі сюжету фільму «Червоний» – табірно-ГУЛАГівське життя за участі ув’язнених воїнів УПА. Один із командирів УПА Данило Червоний прибуває «по етапу» до табірної «зони» і поступово опиняється на вістрі гострих протистоянь, які відбуваються між «кримінальниками» та «політичними» в’язнями. Водночас, бандерівець Червоний силою свого морального авторитету примушує табірне начальство зважати хоча б на залишки людських прав в’язнів. Логіка спротиву, на чолі якого опиняється Данило Червоний, неодмінно призводить до вибуху повстання у таборі. Власне, повстання й стало апогеєм і кульмінацією фільму «Червоний», а ті 15 чи 18 хвилин, упродовж яких на екрані проходять картинки збройного опору, і визначили жанр фільму як вестерн-бойовик. Хтозна, можливо якраз через бойовики та вестерни сучасна українська молодь і глядач, який уже встиг надивитися і «проковтнути» сотні кіногодин жахів, трилерів і комедій, зможе пізнавати історію свого народу. Історію, яка дивним чином поєднує жахи, фарси та трагедії.

Сьогодні презентації та допрем’єрні покази художнього фільму «Червоний» пройшли щонайменше у півтора десятках міст України. Приємно, що Житомир потрапив до їх числа. Можливо, півтори сотні житомирян, які прийшли проглянути фільм і зустрітися із його авторами – це малувато як для масштабів обласного центру, у якому живе 270 тисяч мешканців. Але не будемо все міряти лише чисельністю аудиторії. Власне кажучи, вже сам факт появи фільму «Червоний», у якому акцентована увага на раніше невідомих сторінках української історії – це великий позитив.

Звісно, автори та продюсери фільму змушені були виходити із того, щоб створити кінострічку, «приречену» і достойну комерційного успіху. Тому задіяні були чималі кошти, аби створити достовірні декорації, а оператори фільму задіяли найсучасніші технології зйомки, що також позначається на сприйнятті глядача. Проте, аби глядач пішов на «Червоного», потрібні не лише зусилля авторського колективу, який зможе упродовж місяця-двох влаштовувати цікаві презентації та авторські покази свого нового дітища. Завдання у «кіношників» трохи інше – працювати над новими сценаріями і картинами. І зокрема, й Андрій Кокотюха, і режисер Заза Буадзе просто зобов’язані сьогодні доробити і розширити розповідь про повстанця УПА Данила Червоного, залучивши до майбутніх серій (чи нового фільму) перші дві частини (два «зошити») роману «Червоний». Саме там, у перших «зошитах», набагато більше, аніж у ГУЛАГівському таборі, показаний командир УПА Данило Червоний («Остап»). Зрештою, у перших двох (ще не екранізованих) частинах роману достатньо вдало і правдиво показана Україна у перші післявоєнні роки, коли вирувала війна між УПА та радянсько-сталінським режимом, який вживався у західноукраїнське село криваво-хижацькими методами.

Зрештою «Червоний» відзнятий таким, яким змогли його відзняти автори фільму. Очевидно процес творення фільму був непростим. Адже досі широко невідомо, чому на перших порах у режисерах фільму «Червоний» значився не Заза Буадзе, а Ахтем Сеїтаблаєв, відомий раніше відзнятим фільмом «Хайтарма». У ході кількох презентацій автори фільму «Червоний» не загострювали увагу на кількох фактах, які напряму стосуються історії створення та зйомок фільму. Звісно ж, найперше питання – наскільки бюджет фільму дозволяв втілити задуми автора сценарію та режисера? Особливу цікавість викликають обставини залучення та проби кіноакторів, зайнятих у фільмі «Червоний». Поки що рано говорити про остаточні враження від фільму, який щойно виходить на всеукраїнський рівень показу. Але вже сьогодні можна говорити про кілька акторських відкриттів фільму «Червоний». Зокрема, про відкриття для широкого глядацького загалу актора Миколи Берези, який втілював головного персонажа фільму. Цікавинкою, яка не може бути обділена увагою глядацької аудиторії, може стати співпраця українських кінематографістів із італійським композитором Франко Еко, який написав музику до фільму «Червоний». У ході підготовки фільму зазначалося, що на Волині знімальна група «Червоного» працює над сценами боїв між УПА та нацистами, а потім – між УПА та загонами МДБ. Проте у остаточному варіанті фільму таких сцен немає. Можна і, мабуть, потрібно зауважити, що українці в умовах ГУЛАГу показані дещо схематично і прямолінійно. Лише декілька діалогів, декілька хрестоматійних реплік з боку табірного начальства про «зрадників-хохлів» і «жорстоких бандерівців». Кримінальні злочинці, начальник табору та його підручні у «Червоному» вийшли більш талановито і, як кажуть, натурально. Втім, загальна характеристика, на яку безумовно заслуговує колектив фільму «Червоний», може засвідчити лише приємну тенденцію – український кінематограф росте, розвивається і, звісно, переживає усі можливі «хвороби» розвитку. Глядач, який прийде подивитися фільм «Червоний» у ході запланованого по всій Україні прем’єрного показу (24 серпня) безумовно отримає гарну порцію історичного матеріалу, який заслуговує на осмислення та обговорення. Оцінки фільму ще будуть, але головне те, що «Червоний» став явищем українського мистецького життя. Поки що це – головне.

Микола Корзун

Слідкуйте за новинами Житомира у Facebook, Telegram, Instagram та YouTube.