Юрій Янушевич: «Мрію про те, щоб житомиряни любили своє місто»

Журналісту «20 хвилин» нарешті вдалося поспілкувати з Юрієм Євгеновичем, не зважаючи на його напружений робочий графік. І хоча розмова тривала 18 хвилин, проте за цей час вдалося дізнатися цікаві факти з життя міського депутата та директора підприємства КП електричних мереж зовнішнього освітлення "Міськсвітло".

На столі в кабінеті лежить багато паперів, блокнот, погодинно розписаний зустрічами та настільна книга Юрія Євгеновича «Думки мудрих людей». На стіні висить велика картина, подарована партнерами по роботі на 45–річчя підприємства. Юрій Євгенович, не зважаючи на свій вік, жвавий, та здається повен сил. Коротке, але позитивне та цікаве інтерв’ю вдалося.

Я народився і все життя прожив в Житомирі. Тут жили мої батьки, діди і прадіди. Дуже люблю Житомир, вважаю, що кращого міста немає.

Я депутат уже другий раз, тому для мене це не нова справа. Спочатку було важко та не зрозуміло. В перші дні роботи депутатом міської ради виникало багато запитань. Не знав до кого звернутися за порадою, через які інстанції просити допомоги. Зараз трохи простіше, бо знаю до кого можна звернутися з того чи іншого питання.

Я пройшов по мажоритарному округу, тому, де я живу. Мої виборці  люди, які добре знають мене, тому й обирали. Виборці з мого округу найчастіше звертаються з різними побутовими проханнями, а на це треба час, сили та енергія. Я чим можу допомагаю.Депутати міської ради мають не великі можливості.

Моя робота, як директора комунального підприємства "Міськсвітло", безпосередньо пов’язана з покращенням життя житомирян. У нас демократичне та справедливе підприємство. Ми надаємо послуги всім однаково.

Я живу з дружиною в приватному будинку, тому роботи по господарству вистачає. В суботу працюємо на грядках. В неділю намагаємося виїхати відпочити в ліс, на природу.

Маю кота Кузьму.

Я пишаюся своїми дітьми.

Люблю зробити щось своїми руками. Маю власну майстерню, де працюю по металу.

Я не тільки авторучку в руках можу тримати. Можу і вмію працювати на будь-якому станку.  До праці я не лінивий і завжди готовий.

Люблю слухати рок музику, найбільше люблю зарубіжний рок. Моя улюблена група – Pink Floyd.

Роки дитинства та юності нагадують спілкування з друзями та однокласниками. У мене був дуже дружній клас, тому ми протягом стількох років зустрічаємося кожного року.

В юності активно займався спортом. Зимою баскетбол у спортивному залі, влітку футбол. В мене й дня не було без спортивних занять. Зараз на спорт не вистачає часу.

У 30 років без проблем міг пробігти 10 км.

Я не маю кумира. Дотримуюся християнської заповіді: «Не створи собі кумира».

Мій основний життєвий принцип такий: якщо не можеш зробити – не обіцяй, а якщо вже пообіцяв – то повинен зробити, понад усі складності, нестачу часу чи сил.

Я хотів би, щоб люди були один до одного більш терпимі, толерантні та поважали один одного.

Люди повинні навчитися поважати в першу чергу себе. Тоді й будуть поважати інших.

Мені дуже боляче дивитися на те, як житомиряни відносяться до свого міста. Адже вони його не люблять. Я не кажу, що всі, але, надаль, більшість. Чому ж не любити місто, де ти народився та живеш?

Якщо не можеш щось створити сам – то не псуй чужого. Житомиряни знищують те, що мають, те, що зробили інші.

Мрію, щоб люди були патріотами та любили своє місто. Ми б тоді набагато краще стали жили.