Як провести воду в приватний будинок з колодязя або свердловини

Водопостачання приватного будинку своїми руками – завдання, яке під силу будь-якому чоловіку, навіть якщо йому не доводилося ніколи раніше займатися такими справами.

Для нормального забезпечення будинку водою в трубопроводі має бути необхідний тиск. Для створення такого тиску можна використовувати водонапірний бак, розміщений на горищі, або невелику герметичну ємність з одним вхідним отвором для підключення до системи. В колодязі або свердловині встановлюється водозабірник, який має фільтруючу сітку і зворотний клапан. Вода подається до водопроводу насосом, який повинен вмикатися і вимикатися в автоматичному режимі.

Принцип дії дуже простий: вода насосом подається в систему, в ємності підвищується рівень води, при цьому повітря, що знаходиться в ємності над водою, створює необхідний тиск в системі, а зворотний клапан не дозволяє втратити цей тиск.

Існує два варіанти підведення води до приватного будинку:
– підключення до центральної мережі водопостачання;
– автономне водопостачання з криниці, свердловини або водозабір з відкритих водойм.

Підключення до центральної мережі водопостачання

Якщо обрано цей вид підключення, необхідно звернутися до місцевої комунальної організації, що обслуговує центральні мережі водопроводу. Ця організація видасть дозвіл на підключення з зазначенням необхідних технічних умов здійснення, в яких буде визначена точка підключення, схема виконання приєднання, зазначені глибина відводу, величина напору води і додано кошторис на виконання робіт.

Після отримання дозволу здійснюється підведення водопроводу і трубна розводка по будинку (найчастіше врізку і підводку експлуатаційники залишають за собою).

При всій простоті першого варіанту, навіть якщо поблизу будинку проходить магістральний водопровід, він має ряд недоліків:
– низька якість води (для знезараження води використовується хлор, наявність іржі, що надходить з труб магістрального водопроводу);
– нерівномірність водопостачання, викликана плановими відключеннями і різного роду несправностями;
– постійна оплата за витрачену воду.
Автономне водопостачання

Багато селищ, навіть якщо знаходяться поблизу міської межі, не обладнані центральним водопостачанням. У цьому випадку єдиним виходом є автономне водопостачання будинку. Джерелом отримання води може бути колодязь або свердловина. Здійснення водозабору з відкритих джерел (річка, ставок, джерело) може бути застосоване лише для технічних потреб та поливу зелених насаджень (для пиття та приготування їжі така вода непридатна).

Колодязь

Найкраще споруджувати колодязь із залізобетонних кілець заводського виготовлення. Термін експлуатації такого колодязя – понад 50 років, а глибина може досягати до 20 метрів. При невеликих глибинах може використовуватися бутовий камінь, керамічна цегла, дрібноштучні бетонні блоки і обкоровані колоди діаметром більше 12 см з сосни, дуба або модрини.

Зверніть увагу! Колодязь повинен розташовуватися не ближче ніж за 50 метрів від джерел забруднення і 5 метрів від будинку.

Орієнтиром для визначення проходження водоносного шару можуть слугувати колодязі на сусідніх ділянках, але надійніше буде для цього запросити гарного фахівця з спеціалізованої організації.

Від колодязя до будинку викопується траншея для підведення води глибиною нижче межі промерзання грунтів (для конкретного району вказується у СНиП, для середньої смуги це близько 1,4 м). В траншею з ухилом у бік колодязя укладається металева, пластикова або металопластикова труба діаметром 32 мм. Нахил необхідний, щоб вода не стояла в трубі. Один кінець труби заводиться до підвалу будинку, а інший опускається в колодязь через спеціально пробитий отвір у другому від верху кільці на глибину приблизно 30 см від дна.

Введення в будинок краще виконати під подушкою фундаменту. При будівництві будинку з глибоким підвалом для зовнішнього введення в тілі фундаменту необхідно залишити отвір. Зазвичай для цього у фундамент закладається сталева дводюймова труба. Такий патрубок також вбереже від можливих деформацій в процесі усадки будинку. Металева труба для запобігання корозії обмазується бітумною мастикою. За необхідності трубу можна утеплити.

Навколо готового колодязя для запобігання потрапляння до неї поверхневих вод необхідно влаштування глиняного замка. Над криницею для захисту від атмосферних опадів можна спорудити оригінальний будиночок, який прикрасить присадибну територію або використовувати просту дерев’яну кришку.

Свердловина

Для водопостачання будинку можна застосувати свердловини двох видів:

Свердловина на піщаному горизонті. Свердловина буриться глибиною до 30 м з досягненням водоносного шару піску. Потім свердловина зміцнюється трубами, на дні влаштовується гравійний фільтр і опускається погружной насос. Якість отриманої води з свердловини краще, ніж з колодязя, а потреба витрат часу і коштів невелика. Але такі свердловини недовговічні (5-10 років) і мають невеликий водний запас. Свердловина досить швидко замулюється, що призводить до необхідності її періодичного очищення і прокачування.

Артезіанська свердловина. Така свердловина буриться на велику глибину в кілька сот метрів. Вона має великий запас води високої якості, не замулюється, не пересихає, довговічна і не потребує обладнання для подачі води. Мабуть, єдиним недоліком таких свердловин є досить висока вартість бурових робіт. Та оскільки одна свердловина легко забезпечить водою мінімум 2-3 будинки, можна об’єднатися з сусідами, поділивши витрати на всіх.

Свердловини бурять на відстані 3 метри від будинку або, до початку будівництва, безпосередньо під ним. Навколо готової свердловини необхідно виконати бетонне вимощення.

Зверніть увагу! Після того як джерело водозабору готове, необхідно виконати у спеціалізованій лабораторії аналіз води.

Вибір насосу

Основним елементом будь-якого водопроводу є насос. У продажу представлено безліч різних моделей насосів як вітчизняного, так і імпортного виробництва.

Для здійснення водопостачання застосовуються насоси двох видів:
Поверхневі насоси. Насоси не занурюються в джерело водозабору, а висмоктують з нього воду. Це автоматичні насосні станції, які оснащені гідроакумулятором (сталевою посудиною з внутрішньою мембраною у вигляді еластичної колби) і реле тиску. Вони в автоматичному режимі підтримують тиск в системі водопостачання, в разі необхідності вмикаючи і вимикаючи насос. Але при масі «плюсів» ці станції не можуть здійснити підйом води з великих глибин (більше 9 м).

Занурювальні насоси. Насоси такого типу занурюються безпосередньо у джерело водозабору, підйом води можна здійснювати з глибини більш ніж 300 метрів. Для здійснення таких самих функцій, що й поверхневі побутові насосні станції, насоси обладнані автоматикою, яка встановлюється в будинку.

Обсяг водонапірного бака визначається з розрахунку витрати води 50 л на добу на кожну людину, що проживає в будинку. Окрім того, в ньому повинен бути постійний запас води, достатній для 10-хвилинного гасіння можливої пожежі.

Зверніть увагу! Відстань від бака до перекриття будинку має бути не менше 60 см, до інших елементів будинку – не менше 70 см, а з боку установки поплавкового клапана – не менше 100.
При застосуванні гідроакумулятора його обсяг розраховується з потреби води 20 л на кожен планований кран.

Для розведення системи по будинку можна використовувати металопластикові, пластикові або оцинковані труби.
Для отримання гарячої води встановлюється проточний або бойлерний водонагрівач.

Водопостачання приватного будинку багато в чому залежить від фінансових можливостей. Але в будь-якому випадку вартість робіт, виконаних самостійно, буде значно нижче, ніж замовлення в спеціалізованій організації. А результат порадує усіх домочадців і принесе виконавцю багато приємних хвилин.