За кілька днів минає вже три тижні після звільнення з роботи Ярослава Лагути. Тривалий час Ярослав Миколайович був заступником губернаторів Житомирщини і опікувався соціально-гуманітарними питаннями.
Важко сказати щось про роботу гуманітарного зама голови Житомирської ОДА, адже певних знакових подій, визначних здобутків і досягнень, які можна було б пов’язати із прізвищем високопоставленого чиновника, знайти важко. Нагадаємо, Ярослав Лагута виринув на політичному обрії Житомирщини у таборі партії УДАР. Вже після завершення подій на Євромайдані, після низки виборів до парламенту та до місцевих органів влади Я.М. Лагута отримав призначення на посаду заступника голови Житомирської ОДА. Упродовж тривалого часу у команді трьох губернаторів він відповідав за ситуацію у гуманітарному секторі Житомирщини. Знову ж таки жодних знакових дій, зрушень у будь-якій сфері соціально-гуманітарної діяльності на Житомирщині так і не сталося. Усі ініціативи, починання на ниві національно-патріотичної виховної роботи, які сталися у житті Житомирської області, із іменем Я.М. Лагути поєднати дуже важко. Адже ні рік Миколи Сціборського, ні рік Степана Бандери, ні рішення про використання червоно-чорного прапора ОУН під час цілої низки дат із ініціативами та зусиллями гуманітарного зама важко асоціювати. Ярослав Миколайович жодного разу ніде не висловив своєї позиції стосовно відзначення, вшанування та проведення «років» лідерів українського націоналізму. Так само проводилися свята, фестивалі та інші заходи національно-патріотичного спрямування у ряді районів Житомирщини: ініціатива їх проведення належала, як правило, місцевим активістам, депутатам місцевих рад, а обласна адміністрація, як правило, освячувала проведення подібних заходів лише своєю присутністю. За чотири з половиною роки перебування на посаді гуманітарного зама Я.М. Лагута міг впливати на чимало подій і навіть явищ у житті Житомирщини, які стали резонансними, а подекуди й скандальними. Адже у Житомирі і області загалом ще багато хто пам’ятає тривале і багатоступеневе проведення конкурсу на встановлення пам’ятника Героям Небесної Сотні. Конкурс відбувся аж із третьої спроби, але результати і підсумки його проведення виявилися сумними, якщо навіть не ганебними. Адже пам’ятник-меморіал під стінами Житомирської ОДА вже давно став об’єктом критичних зауважень і багатьох цілком справедливих нарікань.
А Ярослав Лагута якраз міг хоча б спробувати впливати на всілякі підводні течії та фактори під час визначення переможців конкурсу та у ході встановлення комплексу, який сьогодні має досить жалюгідний вигляд.
У Житомирі і області загалом про національно-визвольну революцію 1917-1921 років згадують рідко, прісно і дуже епізодично. Дивну традицію запровадила влада Житомирщини: будь-яка виставка, приурочена сторінкам революції столітньої давнини, розташовується і розміщується, як правило, у стінах ОДА. У приміщенні, яке знаходиться під охороною і для пересічного жителя обласного центру чи гостя міста Житомира однозначно є важкодоступним. Зрештою, усі погодяться, що обласна адміністрація – місце, традиційно популярне для чиновників, депутатів, але аж ніяк не для пересічного люду. То чому ж виставки, приурочені важливим віхам та постатям національної історії, не проводити у місцях масового скупчення населення? Ну хоча б на вулиці Михайлівській, де у гарну та погожу днину прогулюються тисячі житомирян та гостей міста. Але ж не тільки і не стільки заходи із вивчення та вшанування сторінок та уроків революції 1917-21 рр. пролетіли мимо уваги житомирян та громадськості області загалом. Те ж саме стосується і указу Президента України щодо проведення заходів з нагоди 500-річчя Реформації в Європі. Дуже важливі світоглядні висновки, які свого часу спричинила Реформація у ряді європейських країн та народів, особливо актуальні та повчальні для сучасної України, яка досі перебуває у ситуації так званого «первісного накопичення капіталу». На жаль, 500-річчя Реформації населення Житомирщини, як і загалом в Україні, так і не помітило. Не спрацювала влада, не змогли наші доблесні чиновники налагодити роботу, акцентувати увагу і т.п. І у числі цих чиновників на Житомирщині найпершим чином варто нагадати прізвище Ярослава Лагути. Те ж саме стосується і процесу вшанування пам’яті репресованих жителів Житомирської області, які потрапили у лабети органів НКВС – МДБ у 30-і і 40-і роки. Свого часу в Україні було започатковано підготовку та публікації списків і коротких біографічних відомостей так званих «ворогів народу», які виходили під назвою серії науково-документальних книг «Реабілітовані історією». Житомирщина упродовж багатьох років була лідером і флагманом у процесі реабілітації пам’яті десятків тисяч невинно репресованих земляків. Але у 2014-2015 роках нова «революційна» влада Житомирщини по суті заблокувала, припинила і фактично знищила науково-редакційну групу у Житомирі, яка готувала виходи чергових томів видання «Реабілітовані історією». Жодного слова на захист цієї редколегії у кабінетах влади Житомирської області так і не пролунало. І найперше таке слово мав якраз сказати гуманітарний зам кількох губернаторів Ярослав Лагута. Але не сказав! Ярослав Миколайович взагалі багато про що не сказав у ході своєї тривалої діяльності на посаді заступника голови обласної держадміністрації. Адже кому, як не йому, варто було б потурбуватися, аби ратуша на Замковій горі у Житомирі, на ремонт якої у 2007-2011 роках було витрачено півтора десятка мільйонів гривень (ще тих гривень, коли долар був по вісім), змогла б нарешті прийняти музейні експонати Житомирського краєзнавчого музею. До речі, у Житомирі й досі залишається бездомним і, мабуть, таки що бездоглядним місцевий Музей природи. Дарма, що приміщення, яке розпочали будувати ще за часів Януковича, у Житомирі завмерло на рівні фундаменту і ніхто навіть не спробував звести стіни горезвісного довгобуду. При тому, що у цей же час витрачалися мільйони гривень на добудову, перебудову, а потім вже й реконструкцію Центрального стадіону «Полісся». У ході цього печально легендарного процесу «освоєння коштів ДФРР» частіше звучали прізвища Гундича, Щебетова та всіляких інших чиновників і клерків із Житомирської ОДА. Але ж де був Ярослав Лагута? Чому він не втручався, не доводив, не переконував, не попереджав? Звісно, питання ці найчастіше видаються риторичними, оскільки футболом і спортом взагалі у Житомирі упродовж кількох післяреволюційних років поспіль опікувалися керманичі області. Ігор Гундич, ставши біля керма Житомирщини, взяв під своє крило футбольний клуб «Полісся», який, до речі, належить взагалі-то місту Житомиру. Ну а Володимир Ширма, який тривалий час завідує справами у Житомирській облраді, віддає перевагу розвиткові житомирського волейболу. Ну а гуманітарний зам чим опікується у такій ситуації? Можливо, взявся за давно назрілу потребу створення у Житомирі хоча б камерного симфонічного оркестру? Чи привіз до Житомира хоча б одну мистецьку, художню, літературну ініціативу? Ну, наприклад, запропонував чи рекомендував проведення форуму книговидавців у нашому місті, яке ще не так давно славилося на всю Україну «школою житомирської прози». Так, у Житомирі минулоріч відбувався і проходив фестиваль «Жовтень у «Жовтні», але організатором та ініціатором його проведення була дружина віцепрем’єра України. Хтозна, чи тепер подібний «Жовтень» чи «Грудень» у Житомирі відбудеться, бо Людмила Зубко колишньої підтримки від влади сьогодні вже точно не має, а пан Лагута, навіть якщо б і залишився працювати ще на одну «ходку» вже із нинішнім губернатором Віталієм Бунечком, орієнтувався би точно на інші координати.
Ну а тепер власне і про «координати». Новопризначений зам губернатора із гуманітарно-соціальних питань у стінах Житомирської ОДА вже давно мав би з’явитися. Три тижні після Лагути – це аж занадто великий термін, коли біля керма гуманітарно-виховної роботи та мистецько-художнього життя Житомирщини по суті немає жодного, навіть слабкого і малокомпетентного, диригента. Для житомирян, які сьогодні більше опікуються питаннями тепла у своїх помешканнях, а також пошуками шляхів заробітку і загалом виживання в умовах експериментів нової української влади, відсутність у стінах Житомирської ОДА чиновника на посаді гуманітарного зама губернатора не є проблемою. Та й відсутності колишнього заступника губернатора Ярослава Лагути у Житомирі і області загалом ніхто наче й не помітив. Хіба лише ми змушені були зробити це для порівнянь, висновків та зауважень. Думаємо, що абсолютно не зайвих.
Микола Корзун
Слідкуйте за новинами Житомира у Facebook, Telegram, Instagram та YouTube.
№ 11 від 20 березня 2024
Читати номер
Дианна Форион
Гранти голови ода і фонду культури сестри Таня і Люда не отримають.
Але всеодно дівчатка ну не скажіть.
Вкрасти встигли?
Все безкоштовно. І Лагута і Таня в академії за рахунок бюджету встигли вивчитися?
Ну так, що ви хотіли до пенсії грабувати? Ну не може все бути лише для вас.
Доречі, а де Жовтень у жовтні? Грошей ніхто не дав, чи плебеї скінчились.