Житомир відзначає день народження видатного земляка Олега Ольжича

Зокрема, як повідомляє прес-служба обласної ради, 8 липня представники влади та громадськості вшанували пам'ять видатного земляка, поклавши квіти до пам’ятника Олегу Ольжичу.

«Олег Ольжич народився 8 липня за старим стилем та 21 липня за новим. Тому виходить, що у нас буде майже «місяць Ольжича». До річниці дня народження Олега Ольжича наразі готується нотатник про цікаві факти з його біографії. Це перше невеличке видання про нашого видатного земляка, яке є універсальним – воно буде цікаве і дітям, і дорослим. Для багатьох буде відкриттям те, як він жив, як називав батько малого Ольжича, що про нього думала дружина», – розповіла депутат обласної ради Олена Галагуза.

Вже 9 липня в обласній науковій бібліотеці ім. Олега Ольжича відбулась акція «Герой нескореного покоління», під час якої її учасники читали вірші видатного поета, розглядали основні віхи його біографії. 

Цікаве про Олега Ольжича. Справжнє ім’я Олег Олександрович Кандиба. Народився 8 липня за старим, 21 липня за новим стилем 1907 року у Житомирі. Його батько – відомий український класик Олександр Олесь. У три роки він навчився читати, а в п’ять написав п’єсу на три дії з життя козаків і сам ілюстрував її. Олег Ольжич грав на піаніно та скрипці, знав дев'ять мов, за професією – археолог, спеціаліст із кераміки  і наймолодший професор у Європі.

У 1936 році Ольжича запросили до Риму для наукової співпраці з археології. Через два роки його запросили читати курси лекцій з археології до США. Активно друкує свої наукові досягнення в провідних журналах США, Австрії, Німеччини, Югославії та Англії. У 1940 році зустрічається з Катериною Білецькою, яку знав з п’ятирічного віку і 2 серпня 1943 році веде її під вінець. Ольжич бере зі своєї дружини та свідків клятву про те, що вони мовчатимуть про весілля аж до закінчення війни. Він зробив це для того, щоб Катерина не зазнала переслідувань за його політичну діяльність.

Гестапо арештувало Ольжича у Львові 25 травня 1944 року. Його кинули до концтабору Заксенхаузен. Олега Ольжича жорстоко катували більше двох тижнів і 10 червня 1944 року він помер, не приходячи до тями. Його тіло було спалено у крематорії. Єдине, що лишилося у коменданта Заксенхаузена, — це власноручна заява Ольжича, де він відмовляється від будь-якої співпраці з німцями, заявивши: «Українські землі є життєвим простором для українського народу. Тому будь-якого окупанта били і будемо бити!».