Як рух рідновірів відновлює традиційне святкування Купала в Житомирі: інтерв’ю

Про свято Купала, його особливості та традиції журналістам редакції «20 хвилин» розповіла заступниця голови громадської організації «ЛаДа» та учасниця руху рідновірів Людмила-Ладаслава Лобачова.

Рух рідновірів – що це таке?

«Рух рідновірів, з одного боку, – це як релігія, але, на мою думку, це все ж більше як світоглядна позиція людини, коли вона починає більше цікавитися звичаями, культурою, традиціями, які притаманні були як українському народу, так і тим народам, що жили на цих землях до формування українського етносу».

Чому саме «Купала», а не «Івана Купала»?

«Ми кажемо: купальські свята. Не Івана Купала, а просто – Купала, бо Іоан Хреститель нас ніяк не стосується, це вже християнська культура. Купала ми святкуємо в період літнього сонцестояння. Це астрономічно приблизно з 20 по 24 червня. Цього року ми святкували з 20 на 21 червня».

Які особливості свята Купала для рідновірів?

«Людина, яка приходить до нас, безпосередньо занурюється в атмосферу свята, вона бере собі рівно стільки, скільки вона хоче взяти. Люди приєднуються, вони разом з нами водять хороводи, сидять біля купальського вогнища, жінки плетуть вінки. Крім цього, я намагаюся пояснити, що саме відбувається, навіщо це робиться і що означає таке святкування. Але я пояснюю це тим людям, кому це цікаво, і в окремі моменти».

«Купала – це свято, коли сонце набуває найбільшої сили, коли трави набувають найбільшої сили, коли буяє все силою, енергією. Тому ми говоримо, що Купала є святом єднання сонця і води, тому що в цей період йдуть рясні дощі. Люди одягають на себе вінки і носять їх як обереги».

«Кульмінація свята Купала – це коли запалюється вогняне колесо, і воно пускається в воду. Ми єднаємо стихію вогню та стихію води. В купальську ніч закохані пари шукають квітку папороті. В давнину молодь парувалася та відбувалися слюби (шлюби – авт.) на це свято, і народження дітей припадало якраз на Великдень».

Як святкували Купала цього року?

«Цього року нас запросила до себе молодь, щоб ми їм показали купальське свято. Але у нас був карантин, і він до цього часу триває. Тому було обрано дуже гарне місце, подалі від людей, за селом Тригір’я, там є невеликий гарний кар’єр. Усі учасники розставили намети далеко один від одного, щоб була дистанція. Було декілька кухонь, з дотриманням всіх необхідних заходів безпеки. І навіть саме купальське дійство, ми його обмежили цього року. Обряд проводило шість людей, всі інші були в ролі глядачів. Ми розуміли, що зараз краще всіх людей не скупчувати, не триматися за руки навіть під час хороводів».

«Ми розводили купальське вогнище. Якщо не знаєте, як це робиться, то всередину встромляється велика гілка, і на неї накладаються інші гілки, так щоб вогнище могло розгорітися і було заввишки 3 метри. А полум’я саме буде заввишки 5-6 метрів. Нашим гостям це дуже сподобалося, робили багато фото, всі були в захваті».

 «Ті, хто хотіли, могли зробити невеликий хоровод, деякі медитували, спілкувалися один з одним, пили чай, грали на музичних інструментах. Ми плели ще вінки, але цього року ми вінки на воду не пускали, бо ми були на кар’єрі – це закрита вода. Ніхто не кидає вінки і не гадає на закритій воді, кидають на ріку, на течію».

Валерія Наумова