Європейський День лісу - потенціал Житомирщини у створенні Національного заповідника

Відомий багатьом заклик «Ліс – наше багатство!» на сьогодні актуальний як ніколи. Активне лісокористування останніх років в Україні природньо викликає занепокоєння у широких верств населення. З однією сторони потреба у деревині, без наявності якої зупиняться багато виробництв, а з іншої - дискусії у суспільстві щодо ролі лісів та їх потреби у його збереженні. Разом з міфами, непорозумінням та недовірою всередині країни, ці прогалини перешкоджають діалогу та раціональній розробці політики у лісовій галуззі.

Тверде та цілісне розуміння різних ролей, які відіграють ліси, необхідне для того, щоб мати можливість розробляти політику, яка допомагає максимізувати синергію та мінімізувати компроміси
між різними видами використання лісів. До такого висновку прийшли в Європеськоому союзі понад 25 років тому.

І спрямували спільні зусилля задля вивчення лісового господарства, лісів та збереження лісу на європейському рівні, створивши у далекому 1993 році Європейський інститут лісу (ЄІЛ). Головна штаб-квартира асоціації розташовується у фінському містечку Йоенсуу.

Проаналізувавши актуальних політичних процесів у країнах Європі, ЄІЛ обрала зокрема наступні сфери моніторингу та досліджень: біоекономіка, цивільний захист, пом'якшення та адаптація до кліматичних змін, лісове господарство, вплив на глобальні ліси, збереження природи, охорона здоров'я та регіональний розвиток.

На сьогодні лісові ресурси в ЄС займають 159 мільйонів гектарів або близько 40% суші, що відповідає чотириразовій загальній площі Швеції (Forest Europe, 2020). Частка лісового покриву найбільша у скандинавських країнах із лісистістю 74% та 69% у Фінляндії та Швеції відповідно, тоді як вона становить лише 11% в Ірландії та Нідерландах та 1% на Мальті. Середній обсяг деревини (запас) становить 162 м ³ на гектар лісу. Середній запас рослин варіюється від 60 м ³ на гектар в Іспанії до 390 м ³ на гектар в Люксембурзі.

З 1990-х років спостерігається тенденція до більш близького до природи лісівництва та природоорієнтованого управління лісами, хоча це реалізується багато в чому. Хоча в минулому ліси переважно господарювались як прості ліси, що перебувають під відомством, сьогодні управління націлене на зростання багатоструктуриних лісів. Від домінуючої чистової рубки (зазвичай 5-10 дерев на га), особливо на півночі Європи, відбувається поступовий перехід до вибіркової чистки окремих або груп дерев в країнах Центральної та Південно-Східної Європи. Під зрізайння йдуть дереве віком від 10 до 30 років у випадку швидкозростаючих порід (тополя, евкаліпт, деякі сосни або ялини). Однак, як правило, перевищують 80 років і можуть досягати 200 років у Центральній Європі.

Вибір деревних порід - ще один ключих факторів у сучасному управлінні лісами в ЄС. Протягом століть землевпорядники, включаючи лісівників, надавали перевагу декільком найбільш поширеним породам дерев для вирощування та наступної переробки. В результаті європейські ліси суттєво змінили свою базову природню структуру. Однак починаючи з 1990-х років, переконавшись у згубності такого підходу та беззахисності хвойних лісів до штормів, пожеж та засилля комах, перевага надається широколистяним або змішаним породам.

На півдні Європи ліси з’явилися за останні десятиліття після свідомої відмови від  ведення на певних територіях сільського господарства на користь природного відновлення колишніх лісових ландшафтів.

Житомирщина одна з небагатьох регіонів в Україні, де збережений величезний потенціал прадавнього природнього середовища та віковічних лісів. Яскравим прикладом унікальної поліської природи є територія Словечансько-Овруцького кряжа, первозданною красою якого один із засновників Української Академії Наук академік Павло Тутковський.

- Містить в собі ціле скупчення чудес природи, що нагадує в мініатюрі знаменитий Єллоустоунський парк в штаті Каліфорнія, США, - так академік описував місцевість понад сторіччя назад.

Величезна природоохоронна, наукова та історико-культурна цінність місцевості збережена й донині. На цих землях мешкає близько 40 видів тварин, занесених до Червоної книги України, і присутні рідкісні види рослин, зокрема, понад 80 видів гірських реліктових рослин.

Завдячуючи проєкту «Полісся – дика природа без кордонів», що реалізуєтся завдяки підтримки Європейського Союзу, незабаром має з’явитися перший в Житомирській області національний природній парк (НПП).

З даною ініціативою півтора року тому виступили Овруцька та Словечанська громади. Основою НПП, за задумом, стане якраз знаменитий Словечансько-Овруцький кряж. Адже так склалось, що на сьогодні Житомирщина - єдина область в Україні, де досі відсутній національний природній парк.

«Національний природний парк принципово відрізняється від природніх заповідників, зокрема, Поліського. Якщо на території заповідника запроваджено суворі обмеження, то на більшій частині нацпарку активно розвивається туризм, традиційні промисли, дозволяються усі нешкідливі для довкілля види господарської діяльності. Це дозволяє НПП активно заробляти і поповнювати свій бюджет, а також допомагає місцевим мешканцям заробляти у сталий спосіб, - зазначає експерт проєкту, кандидат біологічних наук Олександр Орлов.

- Мати на своїй території парк означає мати як нові робочі місця у самому парку, так і можливості для малого бізнесу – «зелених» садиб, мініготелів, підприємств для обслуговування туристів – закладів харчування, магазинів сувенірів і спорядження, прокатних пунктів тощо. Свою частку доходів отримають перевізники. Розвиток підприємництва означає підвищення цін на нерухомість», – додає експерт.

На засіданні зазначалось, що національний природний парк – це збереженні природа, культура, традиції. Плюс потужний магніт для туристів, інвестицій та капіталовкладень.

«Громади Житомирщини очікують, що чиновники прислухаються до думки виборців і погодять передачу під майбутній парк усіх потрібних для його успішної роботи територій. Вже час Житомирщині мати свій національний парк, скроєний за найкращими світовими зразками, з оптимальною конфігурацією та функціональністю, щоб він дійсно слугував на користь природі і людям», – розповіла кандидатка біологічних наук Ольга Яремченко.

Зараз проєкт знаходиться на стадії узгодження оптимального розміру і конфігурації майбутнього національного парку «Словечансько-Овруцький кряж». Також затримується приєднання України до Конвенції про Європейський інститут лісу. Про важливість ратифікації з огляду на взяті нашою Україною зобов’язання мова йде досить давно. Ще на початку 2019 року уряд погодив проєкт відповідного закону. Однак за два роки ситуація кардинально не змінилася. Неодноразове включення вже оновленого проєкту закону у порядок денний не дав результату і станом на сьогодні Україна залишається поза процесом об'єднання наявних ресурсів багатьох європейських країн у галузі лісових наукових досліджень та передових методів і технологій лісоуправління.

Хочеться сподіватися, що збереження та охорона довколишнього середовища в Україні стане настільки ж пріоритетною сферою як і в Європейському союзі та зовсім скоро лісова політика на регіональному та національному рівнях буде прозорою та відповідатиме кращим європейським практикам.

Тарас Боросовський