Житомир долучився до Всесвітнього дня боротьби з туберкульозом

У межах міжнародної інформаційної кампанії «It’s time», анонсованої Stop TB Partnership, команда благодійного фонду «Нехай твоє серце б’ється» провела акцію. Кожен, хто мав бажання приєднатися до флешмобу, одягнув наліпки у вигляді наручного годинника, сфотографувався та розмістив світлину у соціальних мережах із тегом #ItsTimetoEndTB. Ці наклейки символізують причетність та солідарність у справі боротьби з туберкульозом, розробку стратегії протидії цій недузі, розширення доступу до експрес-діагностики для всіх, забезпечення соціальних гарантій хворим та їх сім’ям тощо.

Проблема розповсюдження захворюваності на туберкульоз в Україні має масштаби епідемії. Ми попросили надати інтерв'ю з цієї проблеми заступника головного лікаря з амбулаторно-поліклінічної роботи Житомирського обласного протитуберкульозного диспансеру Ларису Коломієць.

Руслан Мороз: Як ви можете прокоментувати стан боротьби із захворюваністю на туберкульоз на сьогодні?

Лариса Коломієць: Ситуація у нас була та залишається складною, як в Україні, так і в Житомирській області. Епідемія на туберкульоз зафіксована з 1995 року, коли Всесвітня організація з охорони здоров'я оголосила про те, що один відсоток населення захворів на туберкульоз. Показник виріс тоді в 2,8 раза. Тому постала дуже актуально ця проблема, і з тих пір проводився цілий ряд заходів, щоби цю проблему подолати. Але поки що вона в нас залишається, адже відсоток населення, хворого на туберкульоз, дуже високий. Ситуація в області також залишається складною, оскільки за минулий рік виявлено 743 випадки нового активного туберкульозу. Сюди входять дорослі і діти. Ситуація ускладнюється тим, що, на жаль, виявляється хвороба несвоєчасно. Образно кажучи, занедбаних форм туберкульозу ми виявили 405 з цих 743 випадків, а це 62,3 відсотка від загальної кількості тих, хто захворів. Настороженість викликає те, що з боку самих пацієнтів незрозуміла поведінка, коли вони несвоєчасно звертаються за медичною допомогою. Також виникає проблема в зв'язку з нашою реорганізацією – медичною реформою.

Руслан Мороз: Можна подробиці з цього приводу? У 2018 році закінчився строк дії цільової обласної програми профілактики туберкульозу. Який подальший план дій у цьому напрямку, і як держава планує боротися із цією хворобою?

Лариса Коломієць: Насправді ця програма закінчилася ще у 2016 році. Зараз є проект програми до 2020-го року, ми маємо надію, що його підпишуть цього року, але погодження продовжується ще з 2016 року. Верховна Рада та інші інстанції не можуть її підписати, а нею передбачається якраз фінансування на протитуберкульозні заходи. Це медико-соціальна проблема, тому повинна здійснюватися за кошти держави. На виявлення туберкульозу, на лікування треба передбачати якісь кошти, тому і розроблена ця програма. Як я вже говорила, ця програма не затверджена, тому кожний регіон справляється, хто як може. Частина фінансується з місцевого бюджету, хто які заходи може профінансувати.

Руслан Мороз: Ходять чутки про закриття протитуберкульозного диспансеру по Великій Бердичівській. Це також реорганізація?

Лариса Коломієць: На сьогодні у місті відбулась реорганізація протитуберкульозної служби. Я розумію, чому ви порушуєте це питання. Населення міста трохи збентежено, не знаючи, що і як відбувається. Так, було у місті відділення, яке на сьогодні ліквідовано, а створено два протитуберкульозні кабінети в поліклініках по вулицях Лесі Українки та Вітрука. Відповідно лікарні № 1 та № 2. Тому заклад не закрито, а реорганізовано! Там так само є протитуберкульозний кабінет, картотеки. У поліклініці по вулиці Лесі Українки працює ще кабінет контрольованого прийому протитуберкульозних препаратів для тих, хто перебуває на амбулаторному лікуванні, який працює сім днів на тиждень.

Що стосується проблем, то в нас є дві проблеми. Перша – це проблема хіміорезистентного туберкульозу та туберкульозу, поєднаному з ВІЛ-інфекцією. На жаль, Україна – одна з п'яти проблемних країн Європи в цьому, тобто розповсюдження як ВІЛ-асоційованого, так і хіміорезистентного туберкульозу. Маючи на сьогодні найсучасніші методи діагностики, ми почали це раніше виявляти та призначати правильне лікування. Хіміорезистентний туберкульоз – це туберкульоз, який не піддається лікуванню стандартними препаратами. Вони практично не діють в конкретному випадку на конкретного пацієнта. Це можна довести тільки після бактеріоскопічного дослідження мокротиння з бактеріологічним дослідженням на чутливість до препаратів, які призначаємо. Це велика проблема, тому що лікування звичайного туберкульозу триває шість місяців, а лікування хіміорезистентного туберкульозу може тривати більше двадцяти місяців. Зрозуміло, що різниця досить велика в кількості прийнятих препаратів.

Руслан Мороз: Яким чином лікування відображається на фінансовому стані хворих на туберкульоз?

Лариса Коломієць: На фінансову стані жоднім чином не відображається. Ми зараз повністю забезпечені на 100% всіма препаратами. До того ж незабаром буде рік, як у нас працює міжнародна організація «Лікарі без кордонів», які підписали меморандум на три роки та заїхали до нас з новими сучасними препаратами. Вони відібрали пацієнтів для лікування з нашої області, адже в нас спостерігається ріст вищезгаданого хіміорезистентного туберкульозу. Цими новими препаратами ми можемо вилікувати тих, хто раніше не підпадав під безкоштовне лікування, тому що ми не могли їм за державний кошт забезпечити безкоштовно таке правильне дороговартісне лікування. На сьогодні це досить важливо. До того ж є медико-соціальний супровід пацієнтів протягом всього курсу лікування. З пацієнтами працюють медики, соціальні працівники, психологи. Цих пацієнтів забезпечують гігієнічними наборами, продуктовими наборами, що дійсно створює умови для подальшого одужання. Тобто пацієнт зараз ні на що не витрачає кошти. Від пацієнта тільки потрібно бажання лікуватися.

Руслан Мороз: Раніше хворіли на туберкульоз переважно особи, які вели так званий асоціальний спосіб життя. Хто переважно хворіє зараз?

Лариса Коломієць: Так, раніше це були переважно соціально дезадаптовані люди. Зараз ситуація змінилася кардинально. На сьогодні захворіти може будь-хто і будь-де. Враховуючи те, що зараз у нашій країні вкрай важкий матеріальний стан, є військові дії, зі сходу також приїжджає багато населення, стресові ситуації, то все це, на жаль, відображається на стані здоров'я всього населення України, навіть на стані соціально благополучних людей. Так що на сьогодні ніхто не застрахований від туберкульозу. До того ж, за статистикою, 70% хворих на туберкульоз – це особи працездатного віку, але не працюють. Тобто це безробітні, вони не можуть повноцінно забезпечити себе якісним харчуванням. Найважливіше в профілактиці туберкульозу, як прийнято говорити, правильний спосіб життя, не зловживати алкоголем, не займатися тютюнопалінням, забезпечення повноцінним харчуванням, займатися спортом та інше. Але якщо той чи іншій фактор страждає, то є ризик появи хвороби.

Руслан Мороз: Скільки зараз хворих на туберкульоз може лікуватися в Житомирському протитуберкульозному диспансері?

Лариса Коломієць: Я вже казала, що за 2018 рік виявлено 743 випадки захворювання на активний туберкульоз. Це трохи менше, ніж було виявлено у 2017 році, – 766 випадків. Тобто ми маємо зниження показників захворюваності на півтора відсотка. Є чіткі критерії, хто може лікуватися амбулаторно, а кому – показано стаціонарне лікування. На сьогодні стаціонар розрахований на 300 ліжок, в середньому на стаціонарному лікуванні перебуває 230-240 пацієнтів.

Руслан Мороз: Останнє питання – чи є статистика, яке саме місце займає наша область та Україна в світі за захворюваністю на туберкульоз?

Лариса Коломієць: На сьогодні наша область на рівні України має показники вищі, ніж наші сусідні області. Тобто стан трошечки гірший. Аналізуючи ситуацію, можна сказати, що, можливо, це пов'язано з близькими кордонами, близьким розташуванням від Києва, де дуже велика міграція населення. До того ж багато населення виїжджає на заробітки за кордон, де немає належних умов для харчування та відпочинку. В контексті порівняння з Європою ми знаходимось приблизно на третьому-четвертому місці. Випереджає нас по захворюваності на туберкульоз Російська Федерація, Казахстан, Узбекистан, Молдова, і потім – ми. Це дані 2016 року. Зараз дані оновлюються ВОЗ. Як тільки ми отримаємо нові, обов'язково повідомимо про це.

Руслан Мороз

Слідкуйте за новинами Житомира у Facebook, Telegram, Instagram та YouTube.