Сергій Артеменко: «Я люблю театр за те, що тут все чесне й живе»

Артист драми Житомирського академічного українського музично-драматичного театру ім. І. Кочерги Творчий девіз: «Все для глядача»

У дитинстві ким я тільки не мріяв бути:  юристом, астрономом, космонавтом.

В кінці 11 класу здавав екзамен з астрономії. Але з математикою завжди було складно. Хоч мав хист до малювання, але не хотів навчатися у художній школі.

Тому вирішив вступати в Київ в Карпенка-Карого на кінорежисуру. Вступні екзамени не здав. Щоб не йти в армію й не втрачати час, я вступив на режисера в Житомирі.

Відео дня

Знайомство з театром у мене відбулося вже коли я навчався в училищі. Майстер мого курсу ставив виставу «Суперники» і я прийшов на прем’єру.

До цього часу не знаю, хто вплинув на мій вибір стати актором.

Я впевнений, що коли прийду в режисуру, стан кіномистецтва суттєво зміниться. Наразі я планую знімати кіно, вже готові три сценарії.

Вперше в театрі я зіграв П`єро в казці «Буратіно».

Після закінчення вузу я два роки сидів вдома. І тільки потім вирішив йти на роботу в театр.  

Якщо ти не хвилюєшся і виходиш на сцену, то що ти там забув? Якщо ти не будеш хвилюватися, кому буде цікаво дивитися на сухого актора. Це радіо, яке ми й вдома можемо послухати.

Не можна сказати, що характер героя, якого я зіграв, після вистави залишається десь в стороні. Всі образи, роль, які творяться на сцені  – є частиною самого актора. Щоб вивчити характерні риси героя, доводиться багато читати, придивлятися до тих людей, кого доводиться втілювати на сцені.

Я не люблю ролі героїв-коханців. За станом душі це не моє. Мені цікаві складні психологічні ролі, де можна заглибитися в деталі персонажа, де ти створюєш свій світ.  По емоційному і психофізичному стану моя улюблена вистава «Украдене щастя».

Кумир, на мою думку, це те, що постійно стоїть у тебе перед очима. І нагадує про ті цілі, які ти перед собою ставиш.

Я не можу для когось бути кумиром. Ще недостатньо зробив.

Щоразу зіграти однаково ту ж саму виставу не можна.

Особисто я кожну роль пропускаю через себе. Автор був винен лише в тому, що написав декілька слів. Головне не зіпсувати їх своїм виконанням.

Я люблю мінімалізм в театрі.

З режисерських робіт, які я побачив останнім часом, особливе враження на мене справив фільм «Любов», кінорежисер Міхаель Ганеке. Мене вразила відсутність режисера в цьому фільмі. І я дійсно зрозумів, що таке любов.

Недолік акторської професії в тому, що ти віддаєшся їй і забуваєш про особисте життя.

Власні амбіції грають важливу роль у момент, коли хочеться все кинути. Нічого не можливого для людини немає, особливо для актора.

Якби театру не існувало, я б займався живописом.

Люблю морозиво й чорний шоколад. Ще люблю музику, кіно, звичайно, театр і драматургію.

Я мрію про те, щоб після перегляду мого фільму у свідомості людей щось змінилося на краще.

Якби я знімав фільм про Житомир,  то почав би з історичних будівель.

Успіх – це значить, що те, чим ти займаєшся, комусь потрібно оцінити.

Моє найбільше досягнення  – це становлення як автора та режисера.

Навіть якщо роль абсолютно не моя, мені цікаво спробувати її зіграти.

Якщо вийде, з часом зроблю два короткометражних фільма.

Хочу дружину та дітей. Хочу зняти фестивальний фільм. Навіть якщо не комерційний.

Талант, чесніть і працездатність – три складові хорошого актора. Багато талановитих людей, але вони мають працювати над собою.