Дві «бюджетні» сесії в один день: хмар, здається, не було, а середа виявилася «чорною»

Найперше – з огляду на наближення святкової пори. Але що поробиш: в один день, у середу 18 грудня 2019-го року, у Житомирі відбувалися одразу ж дві сесії – Житомирської міської і Житомирської обласної рад. Обидві сесії були бюджетними, оскільки під час їх роботи депутати ухвалювали бюджети відповідно Житомира і Житомирської області загалом.

Тепер, як заведено, про все по порядку. Найпершим чином про сесію Житомирської міської ради, яка розпочалася на годину раніше від сесії Житомирської облради. Передусім варто відзначити вже звичний, але дуже дивний збіг у тому, щоб проводити обидві сесії одночасно і в один день. Що б там не казали про важливість співпраці влади обласного центру із владою Житомирської області, але Житомирський міський голова чи хоча б хтось із числа його заступників, так само, як і секретар Житомирської міської ради, мали б бути присутніми на сесії у «сусідів». Адже вже перша подія, яка вранці, 18-го грудня, розгорталася на підступах до приміщення Житомирської обласної ради, стосувалася проблеми міста Житомира: вболівальники  житомирської футбольної команди «Полісся» провели акцію із вимогою підтримати фінансовим ресурсом обласного бюджету гравців улюбленої команди. До «фанів» «Полісся» виходив голова Житомирської ОДА Віталій Бунечко, але поряд не було представників влади міста Житомира, яка, власне, три роки тому й заснувала футбольний клуб як комунальне підприємство. Тепер губернатор змушений був відповідати на закиди вболівальників щодо небажання області підтримати футбол. Зауважте, не голова Житомирської обласної ради, яка розглядає і зрештою вирішує, куди і на які потреби спрямовувати кошти обласного бюджету, а саме губернатор. Зрештою В.І. Бунечко таки пообіцяв  «Поліссю» підтримку у розмірі 1,8 млн грн. Але ж якби ж то футбольною проблемою завершились біди влади Житомирщини…

Але знову ж таки – про сесію Житомирської міськради. Приводом для дебатів і дискусій тут послужив якраз не міський бюджет на 2020-й рік. Щодо бюджету, як виявилося, нічого було дискутувати. Бюджет Житомира  наступного року значно поскромнішав, і на розвиток господарської інфраструктури влада змушена значно обмежити кошти. Через їх елементарну нестачу. Якщо врахувати 77 мільйонів, які необхідно буде віддати на погашення кредитів, то ситуація, коли доводиться віддавати позичене, для Житомира стане звичною, бо вже у наступному році (у 2021-му) міський бюджет змушений буде «гасити» більше 150 млн грн кредитів. За таких умов мер Житомира знову ініціює початок будівництва у 2020-му році грандіозного за розмахом Палацу спорту! Знову ж таки не за наявні у казні міста гроші, а з розрахунку на отриманий кредит. І це при тому, що громада міста абсолютно проти такого (найдорожчого) варіанту розвитку спортивної інфраструктури Житомира. Найгірше те, що депутати міської ради у більшості своїй навіть не запитали, не уточнили, навіщо у роки кризової скрути Житомир береться за побудову Палацу спорту. При цьому у Житомирі загоряються на ходу трамваї і тролейбуси, а спортивні об’єкти, яких потребують житомиряни, мають бути зовсім інших масштабів та призначення. Але де там! Депутати заходилися обговорювати питання про те, чи потрібен у Житомирі пам’ятник Степану Бандері, а потім вже вкотре гаряче дискутували про те, яким саме чином впорядкувати (вже втретє за чотири роки) розмітку для руху транспорту на Соборному майдані. Хтось скаже – ну майже, як діти, тільки що дорослі. Наостанок зауважимо, що одного із таких «дітлахів», які вже досхочу награлися у владі, під час сесії все ж таки звільнили. Замість заступника мера Дмитра Ткачука депутати призначили Олександра Шевчука. Житомирянам ці прізвища ні про що не кажуть, але зауважимо, що лише за минулий рік перебування у кріслі заступника мера Житомира тепер вже звільнений Дмитро Ткачук отримав 600 тисяч гривень зарплатні. Ось такі не зовсім дитячі апетити!

Щодо подій на сесії Житомирської обласної ради. Тут із бюджетом депутати розібралися також у рекордно короткий термін – всього за двадцять хвилин. Більше дискусій і напруження у виступах зайняли питання із призначення низки керівників комунальних підприємств. Наприклад, депутати цілком проігнорували звернення колективу Житомирського краєзнавчого музею щодо поспішності призначення директором цієї установи  Романа Насонова. Зате призначення директором книжково-газетного видавництва «Полісся» свого колеги Ю. Бовсуновського (фракція ВО «Свобода»), який не має навіть вищої освіти, а лише фах зубного техніка-ортопеда, у залі обласної ради відбулося дружно і солідарно. Звісно ж, «свого» треба підтримати! Але як бути із 500-ма працівниками Житомирського лікеро-горілчаного заводу, який сьогодні за крок до припинення виробничої діяльності, депутати Житомирської обласної ради не знають. Чи влаштує їх зауваження губернатора щодо очікуваної у 2020-му році приватизації ЖЛГЗ? Бо насправді людям треба було чітко пояснити: лікеро-горілчаний завод хочуть купити, а для того, щоб купівельна ціна була нижчою, завод треба «завалити». Що на сьогодні ми (громада Житомирщини) й маємо. А колектив? А податки? А безробітні? Це питання – з числа другорядних. Бо там, зверху, хтось, може, «їсти захотів». І далі, як кажуть, по тексту «не вам про теє, дурням, знати».

Ось чому ту середу, 18 грудня 2019-го року, яка наче й занадто хмарною не була, у Житомирі можна називати «чорною». Ну а найпопулярнішою фарбою у новому році буде сіра? Поки що так!

Микола Корзун