Життя після війни: як допомагають знайти роботу учасникам АТО?

Розпочати власний бізнес

Ілля Кізін (ім’я та прізвище змінені, - прим. автора) після демобілізації шукав роботу не один місяць.

- Якщо і траплялись підходящі вакансії, то заробітна плата була надто низькою, а це мене не влаштовувало, – розповідає чоловік. – Відверто кажучи, раніше навіть не замислювався над тим, щоб розпочати свій бізнес. Та коли опинився перед вибором: сидіти без роботи і чекати з моря погоди, чи самому почати щось робити, обрав другий варіант. До того ж, якщо ти займаєшся власною справою, то і заробіток твій залежить від тебе. Пройшов навчання в Житомирському міському центрі зайнятості і розпочав свій бізнес. Звичайно, перший капітал мав невеликий – залишок державної допомоги по безробіттю, яку виплатили всю відразу. На ці гроші я облаштував свою невеличку ферму, де взявся вирощувати гриби. Сподіваюсь, в мене все вийде, я ж працьовитий.

На жаль, відкрити власну справу, як це зробив Ілля, чи просто знайти нову роботу, вдається одиницям. Більшість з тих, хто перебуває  на обліку в центрі зайнятості, досі не можуть працевлаштуватись. За оперативними даними з січня по серпень 2015 року на обліку в Житомирському міському центрі зайнятості зареєстровано 79 демобілізованих учасників АТО. З них лише 11 знайшли підходящу роботу, 2 організували власну справу, 6 пройшло професійне навчання по здобуттю нової професії, 2 взяли участь у тимчасових громадських роботах.

В пошуках вакансій

Одна з головних проблем при працевлаштуванні демобілізованих – низький рівень оплати праці. Зазвичай роботодавці, які подають вакансії до центру зайнятості, не пропонують високих зарплат.

- Середня зарплата в Житомирській області становить три тисячі гривень, – розповідає заступник директора Житомирського міського центру зайнятості Жанна Титаренко. – Хлопці під час служби в армії мали значно вищі заробітки, тому складно знайти для них підходящу роботу. Та фахівці нашого центру завжди готові допомогти демобілізованим військовослужбовцям. Вони до кожного знаходять індивідуальний підхід. Адже недавні військові, які пройшли справжнє випробування боями, потребують нашої уваги і турботи.

Трапляється, що повернувшись додому з війни, хлопці відчувають себе розгубленими. До того ж, більшість з них не має особливого бажання ходити по різних інстанціях і доводити, що вони мають право не певні пільги і послуги. Розуміючи це, фахівці центру зайнятості працюють і у військкоматі, та міському центрі соціальної допомоги учасникам АТО та їх сім’ям.

- Наші спеціалісти надають призовникам повну інформацію про спектр послуг, які пропонує служба зайнятості, – продовжує Жанна Вікторівна. – Питання їх соціальної і трудової адаптації є одним з пріоритетних в роботі нашого центру. Серед пріоритетів – широка інформаційно-роз'яснювальна робота. З кожним працюємо так, щоб питання працевлаштування вирішити якнайшвидше: вивчаємо потреби і побажання людини, професійний досвід, пропонуємо започаткувати власну справу, залучаємо до здобуття нових спеціальностей, проводимо «Дні відкритих дверей» на підприємствах, організовуємо «ярмарки вакансій», залучаємо до участі у тимчасових громадських роботах. До речі, двоє учасників АТО розпочали власну справу. Ще двоє проходять навчання і теж хочуть відкрити свій малий бізнес. На перший погляд 11 працевлаштованих демобілізованих цифра невелика. Та за кожним – майбутнє людини, можливість знайти себе знову і твердо стати на ноги. Інколи для вчорашнього вояка вдається зробити неможливе, і таким успіхам ми не можемо не радіти. Один з учасників АТО хотів працювати у «Житомиргазі», та, на жаль, вакансій там на той час не було. Наші спеціалісти поговорили з керівництвом підприємства, запропонували познайомитись з хлопцем. Після співбесіди його взяли на навчання з подальшим працевлаштуванням. Тепер наш протеже має роботу, про яку мріяв. Заради таких моментів ми і працюємо.

Проте, незважаючи на певні успіхи, проблема працевлаштування учасників АТО стоїть досить гостро. Особливо це стосується пошуків роботи для тих, хто, захищаючи суверенітет нашої держави, втратив здоров’я. Вочевидь без державної програми, яка б заохочувала роботодавців працевлаштовувати таких хлопців, кардинально вирішити це питання навряд чи можливо.

Дар’я Гончарова

Слідкуйте за новинами Житомира у Facebook, Telegram, Instagram та YouTube.