Реабілітація опинилася за «бортом»! (Туди ж прямує й історична пам’ять?)

Вшанування пам’яті жертв політичних репресій на Житомирщині у 2017 році співпало із досі небаченим за масштабами процесом відзначенням днів Європи. Можливо, тому головний наголос влада обласного центру (разом із обласним керівництвом) і зробила на урочистостях та заходах, які засвідчили б наш «прорив» у Європу.

 

Реабілітація опинилася за «бортом»! (Туди ж прямує й історична пам’ять?)

А вшанування пам’яті жертв політичних репресій радянсько-комуністичного режиму у Житомирі цьогоріч залишилося в «тіні». Втім, цілком можливо, що нинішня влада вважає цілком достатнім обмежитися традиційною щорічною церемонією покладання квітів та невеликим мітингом на Путятинці, як це сталося 19 травня 2017 року. Те, що традиція перетворюється на банальність і вже давно не зачіпає товщу громадської пам’яті житомирян, не є великою таємницею чи, тим паче, відкриттям.

Більше того, у Житомирі дивним чином відбуваються прикрі накладки та «проколи» щодо гідного вшанування історичної пам’яті і глибинної оцінки тих чи інших подій нашого трагічного минулого. Адже ще раніше, 18 травня 2017 року, Житомир у мереживі заходів із нагоди Дня музеїв та Дня вишиванки, якось несподівано «загубив» невеличку, однак дуже символічну церемонію вшанування жертв депортації кримсько-татарського народу. Усього-навсього треба було того дня рівно опівдні вшанувати пам’ять жертв сталінської депортації хвилиною мовчання. У Житомирі чи то забули, чи то й насправді хвилювалися та зосередили усю увагу на зустрічі гостей з Європи.

Революція Гідності по-житомирськи: проти реабілітації правди?

Якщо бути точним, то варто зауважити, що 21 травня 2017 року заходи із вшанування пам’яті жертв політичних репресій на Житомирщині відбулися ще й у селі Більківці, що у Коростишівському районі, а також у місті Овручі, де на місці поховання воїнів УПА відкрили відреставрований знак борцям за волю та незалежність.

В Овручі подія відбулася за участі голови обласної адміністрації Ігоря Гундича,а у Більківцях мітинг пам’яті загиблих у роки «Великого терору» земляків організував сільський голова І. Хомяк. Власне кажучи, вшанувати своїх земляків, яких у 1937/1938 роках покосили хвилі розстрілів та репресій у сталінському ГУЛАГу, можна було б у кожному поліському селі. Підкреслюю – у кожному, оскільки у більшості сіл Житомирської області число репресованих громадян сягало за десяток, а то й два, місцевих мешканців. Однак традиція вшанування пам’яті жертв політичних репресій і досі ніяк не хоче приживатися у селах та містах Житомирщини. Хоча нинішня влада вже встигла «відрапортувати» про проведену в області  декомунізацію, насправді «привид комунізму» досі не відпускає пам’ять нащадків тих, кого знищували «як клас», кого відсилали на Соловки, до Магадану чи у степи Казахстану. Натомість традиція боятися минулого і відчувати страх зразка 1937-го року ще міцно сидить в уяві та пам’яті десятків тисяч сучасників.

Сьогодні пам’ять про жертв політичних репресій вісьмидесятирічної давності здебільшого жевріє на сімейно-родинному рівні, хоча із кожним роком «свічка» такої пам’яті відчутно тьмяніє. Прикро, але той позитивний досвід, отриманий внаслідок потужного імпульсу справжньої реабілітації жертв політичних репресій радянського режиму у 90-і роки минулого сторіччя, сьогодні у Житомирській області помітно втрачається, а процес відновлення історичної пам’яті відверто загальмований.

Дивовижно, однак, якщо у 1937/1938 роки десятки тисяч полісян зазнали безпідставних репресій, то вже у 2014-у році так само безпідставно на Житомирщині було припинено роботу обласної редакційної колегії видання «Реабілітовані історією». Таким чином, багаторічна копітка робота зовсім невеликого колективу фахівців, що входили до складу редакційної колегії, була ганебним чином проігнорована, а головне – залишилися невпорядкованими кілька тисяч карток з інформацією про репресованих вісімдесят років тому мешканців нашої області. Можна зауважити, що житомирська обласна редакційна колегія видання «Реабілітовані історією» була беззаперечним лідером і взірцевим прикладом для редколегій у більшості областей України. До речі, обласні редколегії видання «Реабілітовані історією» досі працюють у більшості обласних центрів України. Навіть Луганська обласна редколегія не припинила своєї роботи із впорядкування та систематизації інформації про луганчан, які були репресовані та загинули у роки «Великого терору». А ось у «мирному» Житомирі ось вже майже три роки, як «Реабілітовані...» опинилися за бортом уваги обласної влади.

Зауважимо – постмайданівської влади, яка проголосила курс на оновлення своїх рядів та методів своєї роботи, а також – про рішуче очищення  від деформацій «злочинного режиму». Так звана «декомунізація» дивним чином зачепила лише топонімічну сферу життя Житомирщини, але жодним чином не торкнулася проблематики реабілітації пам’яті жертв політичних репресій. Стосовно колишнього складу житомирської обласної редакційної колегії книги «Реабілітовані історією», то вона й досі перебуває на «запасній колії», хоча вік у людей, які володіють безцінними напрацюваннями у сфері інформації щодо репресованих, засуджених та загиблих наших земляків, відверто похилий. І немає у нас часу на те, коли чиновництво, яке  згадує процес реабілітації пам’яті жертв репресій лише під час щорічних «днів», дозріє до глибини розуміння необхідності завершення хоча б вже розпочатої роботи. Хоча про завершення такої роботи за допомогою заїжджих авторів - «варягів» ще рік тому дехто із депутатів Житомирської обласної ради говорив як про найближчу і реальну перспективу.

Сьогодні таких розмов поменшало, але толку від того не побільшало. Ані у питаннях щодо завершення роботи над серією книг «Реабілітовані історією», ані у будь-якому аспекті поглиблення такої роботи. Адже видання книги «Реабілітовані історією» – це лише перша, хоча винятково важлива частина роботи із вшанування пам’яті жертв політичних репресій. Досі у Житомирі, а тим паче, у районах та містах Житомирщини, належним чином не встановлені та не меморіалізовані місця розстрілів та місця поховань безпідставно арештованих людей. Ми ніяк не можемо звикнути до того, що так само, як від рук нацистів у роки Другої світової війни гинули люди, так і напередодні її початку радянсько-комуністичний режим із не меншою жорстокістю вбивав своїх громадян. Найгірше і найсумніше, що нинішня молодь, юнацтво, а тим паче, дітвора, мало знає і ще менше розуміє, у чому суть так званого «Великого терору», який «чорною міткою» смерті торкнувся десятків тисяч сімей мешканців нашої області. Своєрідний «пік уваги» до найтрагічніших сторінок свого історичного минулого ми, схоже, вже пережили. Проте це жодним чином не означає, що ми володіємо достатньою інформацією, а тим більше – розумінням процесів, які відбувалися у нашому краї вісімдесят років тому. Тому ми й досі не маємо права формально, суто для «галочки», вшановувати пам’ять про загиблих предків.

1937-м роком «Великий терор» не закінчився. Що ж далі?

Коли щороку надходить пора вшанувати пам’ять жертв «Великого терору» 1937/1038 років, виникають пропозиції щодо розширення та поширення хронологічних рамок інших «хвиль» політичних репресій, які на Житомирщині продовжувалися у 1940-у та 1941-у роках. А як не згадати політичні судові процеси у післявоєнну пору, чому й досі у Житомирі не вшановують театральну трупу місцевого музично-драматичного театру, яка «зникла» із мистецького небосхилу у 1944 році? Такі ж самі запитання можна поставити і щодо закриття історичного факультету у Житомирському педагогічному інституті на початку 50-х років минулого століття. Тоді сталінізм боровся із космополітизмом, із генетикою, із кібернетикою, із українською літературою та українським кінематографом. І все більше – за допомогою репресій.

То де ж наша пам’ять про ці події? Де згадки про окремих і конкретних людей, які потрапили під «каток» радянської каральної системи вже наприкінці 50-х і упродовж 60-х років також минулого сторіччя. Все це й досі вимагає реабілітації. Все це потребує встановлення правди, відновлення чесного імені сотень наших людей, які зазнали насправді безпідставних репресій і гідні нашої найкращої і міцної пам’яті, яка, своєю чергою, має стати могутнім інструментом у протидії будь-яким спробам «навести порядок» за допомогою репресій. Тому й відзначати День пам’яті жертв політичних репресій ми маємо не за старими радянськими «лекалами», а різноплановими заходами, які дадуть поживу та будівельний матеріал для справжнього шанування, справжньої пам’яті і глибинної поваги.

Микола Корзун

Новини за темою
Коментарі
Найчастіше Найчастіше
Новини за сьогодні

Новини Житомира за сьогодні

11:00 Відділення гемодіалізу в Овручі вже готове до відкриття 10:46 Про суди та міську раду 10:21 За кордон поїхав лише тоді, коли погасив багаторічну заборгованість з аліментів 10:01 Ліки від найбільш розповсюджених хвороб у лікарнях Від читача 23:02 CHERNOBYLING 2018: перший постапокаліпсис фестиваль urbex, музики та мистецтв вже у Києві 09:47 На Житомирщині завершують жнива та продовжують засівати озимі 09:19 Не упусти свій шанс реалізувати перший в історії міста Європейський тиждень мобільності 09:05 Курс валют на 21 серпня: гривня відновила зростання 08:54 Погода у Житомирі 21 серпня: можливий невеликий дощ 17:57 Можна відремонтувати старі амбулаторії, збудовані ще 1953 року, але це не той стандарт, який є в Європі, - Геннадій Зубко 17:20 Шершень вклав жителя Олевського району на лікарняне ліжко 17:00 Відлуння війни: цього разу снаряд знайшли просто на вулиці Житомира 16:46 Житомирщина посідає 2 місце за виробництвом сільськогосподарської продукції 16:20 У Житомирі кращі кікбосери області готуються до міжнародних змагань 16:00 «Пісенний Спас» назвав переможців 15:45 Все, що ви хотіли знати про картку житомирянина 15:20 Двічі за добу рятувальники області зрізали аварійні дерева, що загрожували падінням на приватні оселі 15:02 Бердичівська школа-інтернат не виплатила дітям-сиротам одноразову допомогу на загальну суму понад 65 тис грн 14:40 У Попільнянському районі чоловік видерся на скелю, а знімати його довелося рятувальникам 14:20 За право продавати у роздріб підакцизні товари суб’єкти господарювання сплатили понад 11 млн гривень
Дивитись ще keyboard_arrow_right
Не пропускай новини — долучайся до нас на Facebook
keyboard_arrow_up