Твердо знаючи, що мiнiстром оборони йому нiколи не бути, О.Кузьмук 10 сiчня 2005 року пiдписав директиву, за якою в Славутi передбачається скоротити вiйськовий шпиталь (в/ч А-1071) до 30 листопада 2005 року.
Як стало вiдомо, скорочення на 2005 рiк у планах Мiноборони не передбачалося. Бiльше того – згiдно з наказом Мiнiстра оборони N420-2000р., шпиталь має обслуговувати вiйськовi частини Шепетiвського та Славутського гарнiзонiв, а також ветеранiв та пенсiонерiв Мiноборони. Цiлком логiчно, враховуючи, що найближчi вiйськовi шпиталi знаходяться в Рiвному i Хмельницькому, себто за 100-120 кiлометрiв вiд Шепетiвки та Славути. А обслуговує шпиталь щорiчно 14 500 хворих. Слiд також врахувати наявнiсть Хмельницької АЕС за 8 кiлометрiв, що нiяк не сприяє оздоровленню.
Ось такий подарунок землякам вiд О.Кузьмука.
Фахiвець iз знищення лiтакiв, колишнiй мiнiстр, вочевидь, зайнявся наземними цiлями. Адже окрiм хворих, постраждають i працiвники шпиталю, члени їх родин.
Ситуацiя зайвий раз пiдкреслює необхiднiсть перегляду нинiшнього керiвного складу Мiноборони. Достатньо невеликого перелiку тих, хто “вирiс” у 97-й Окремiй механiзованiй бригадi, 13-му армiйському корпусi, до складу якої бригада входить. Саме цi вiйськовослужбовцi благополучно зневажають те вiйсько, в якому служать – починаючи з мови i закiнчуючи долями пiдлеглих. Подiї навколо шпиталю пiдтверджують - надiї на “перевиховання” таких командирiв вiдсутнi. Для них цiлком нормально було агiтувати за Януковича, в той же час звiльнюючи людей, котрi дотримувалися протилежної думки (чи навiть ризикнули розмiстити в кабiнетi портрет В. Ющенка чи Ю. Тимошенко), порушували майновi права пiдлеглих (чим спричинили колективнi протести вiйськовослужбовцiв 97 ОМБр у 2003 роцi), безпiдставнi скорочення вiйськовослужбовцiв все тої ж 97-ї ОМБр (березень-жовтень 2004 р.), не зробили нiчого для повного розрахунку з скороченими. Всi вони при мiнiстровi-ракетникові отримали пiдвищення – хто звання, хто посаду. I служать собi далi. З чим їх i доводиться привiтати – Сергiй Кириченко, колишнiй командувач вiйськами Захiдного оперативного командування, нинi начальник Генерального Штабу Збройних Сил України, генерал-полковник.
Микола Петрук, колишнiй командир 13 АК (м. Рiвне), нинi головнокомандувач Сухопутними вiйськами, генерал-полковник;
Олександр Масленчук, колишнiй заступник командира 13 АК (м. Рiвне), переведений до Пiвденного ОК, генерал-майор;
Михайло Куцин, колишнiй командир 13 АК (м. Рiвне), нинi командувач вiйськами Захiдного ОК, генерал-лейтенант;
О. Тютюнiнов, колишнiй заступник командира 13 АК (м. Рiвне), нинi начальник штабу Захiдного ОК, генерал-лейтенант;
Олександр Чаповський, колишнiй заступник командира 13 АК (м. Рiвне), останнiй командувач Нацiональною гвардiєю, генерал-лейтенант;
Микола Цицюрський, перший командир 97-ї ОМБр, нинi командир 38 АК (Iвано-Франкiвськ), генерал-майор;
Вiктор Омельченко, колишнiй заступник командира 13 АК (м. Рiвне) з виховної роботи, нинi заступник командувача вiйськами Захiдного ОК з виховної роботи, полковник;
Володимир Копаниця, начальник управлiння виховної роботи ЗСУ, полковник
Вiктор Хощановський, колишнiй заступник командира 13 АК (м. Рiвне) з виховної роботи, нинi заступник начальника управлiння виховної роботи Захiдного ОК, полковник;
Сергiй Первак, останнiй командир 97-ї ОМБр, нинi Чернiвецький обласний вiйськовий комiсар, полковник;
Вiктор Бокiй, колишнiй начальник штабу 97-ї ОМБр, нинi командир аеромобiльної бригади (м. Болград Одеської областi), полковник;
Олександр Стрєленко, колишнiй заступник командира 97-ї ОМБр, полковник
Юрiй Бондарчук, останнiй заступник командира 97-ї ОМБр із виховної роботи, нинi офiцер вiддiлу виховної роботи 13 АК, полковник;
Вiктор Кучеренко, колишнiй заступник начальника штабу 97-ї ОМБр, нинi офiцер Мiноборони України, пiдполковник;
Енвер Харахалiль, останнiй начальник штабу 97-ї ОМБр, нинi начальник штабу 24 МД (м. Яворiв), полковник;
Звiсна рiч, вiйськовики – люди наказу. Що автоматично дозволяє заявити про себе: “Я лише виконував наказ”. I не бiда (для них), що в Славутi залишилися руїни казарм, не проблема (для них), що хтось втратив роботу за власнi переконання, не трагедiя (для них), що замiсть шпиталю в центрi Славути можуть залишитися руїни – вони i далi продовжують гiдно нести званнячко вiйськових України.
Так, як гордо несе прiзвисько “ракетник” колишнiй мiнiстр, а нинi, з його ж слiв, “полiтик”, наш славний земляк О. Кузьмук.
Слідкуйте за новинами Житомира у Facebook, Telegram, Instagram та YouTube.